Гуляємо засками на південь від Майсена та відвідуємо завод двигунів VW

В минулому дописі я описав початок весняної відпустки, а тепер вже продовження розповіді про неї. Замок Зібенайхен став першим замком, який ми хотіли оглянути на південних околицях Майсена. Він побудований у 16му ​​ст. Ернстом фон Мільтіцем на місці старішої споруди, що вперше згадується у 1220му р. На початку 19го ст. Сара Анна Констебль, дружина Дітріха фон Мільтіца, замовила створення ландшафтного парку площею 35 га за англійським зразком, який зараз є одним із найстаріших у Саксонії. Замок Зібенайхен був важливим центром романтизму в Саксонії. Серед інших, Генріх фон Клейст, Новаліс і Йоганн Готліб Фіхте часто відвідували замок. З 1946го р. замок спочатку використовувався як музей природознавства. З 1958 по 1991 рр. у замку розміщувалося професійно-технічне училище. З 1997го року тут розміщується штаб-квартира Саксонської академії підготовки вчителів.

Після цього я наставив навігацію до наступного замку. Захований серед пагорбів лівобережної долини Ельби в муніципалітеті Кліппхаузен розташований мальовничий, розлогий замок Бацдорф. Це один із трьох замків на лівому березі Ельби поблизу Майссена, старої саксонської резиденції династії Веттін. Цей невеликий замок, ймовірно, був заснований ще в 13му ст., але завжди перебував у тіні старіших замків Шарфенберг та Зібенайхен. У серпні 1945 року останніх власників Фрізена та Мільтіца разом з їхніми орендарями вигнали із замку. Замок був розграбований та залишений напризволяще. Спочатку він служив житлом для переміщених осіб та використовувався для сільськогосподарських потреб. У 1960-х та 70-х роках він функціонував як дитячий табір відпочинку та сільський клуб. Зовнішній фасад було відкрито для розміщення сільського магазину. З 1990го року було створене ГО «Асоціація зі збереження та культурного відродження замку Бацдорф», яка потихеньку відновлює замок та здає його приміщення в оренду в якості студій, майстерень тощо.

Якщо ми вже побачили 2 замки на лівому березі Ельби поблизу Майссена, то гріх би було не поглянути на 3й. Замок Шарфенберг був збудований близько 1200го р. під час німецької експансії на схід. З 1403го по 1941й р. він належав родині фон Мільтіц. Після 1945го р. в замку розміщувалися переміщені особи та біженці. Пізніше він служив краєзнавчим музеєм. У 1960х та 1970х рр. замок був врятований спорадичними візитами художників - живописців, графіків та інших ентузіастів мистецтва, які використовували свою мистецьку присутність, щоб запобігти його повному руйнуванню. До 1990го р. одне крило замку служило цивільній обороні НДР як секретний склад ліків, продовольства та інших резервів на випадок атаки зброєю масового знищення. Зараз замок належить Герту Лео Ліппольду, який придбав занепадаючий на той час замок у спадкоємців Райхеля у 1997му р. Реконструкція та перетворення на готель замку відбувалися з 2000 по 2005 рр. Тут проводяться культурні заходи, концерти та читання.

Далі я вже повернув авто в напрямку до нашого тимчасового житла, але, поглянувши на годинник, вирішив відвідати ще один замок, що зовсім поруч із нашою канікульною квартирою. Замок Прошвіц Тут розташована найстаріша приватна виноробня Саксонії, що досі функціонує. Виноградники Прошвіца належали єпископам Майсена з середини 12го ст. аж до Реформації. Значна частина сакраментального вина, необхідного в Саксонії в цей період, надходила з виноградника Прошвіца. Будівництво сучасного барокового замку відбулося на початку 18го ст. Після 2ї СВ амок був розграбований, а пізніше використовувався як санаторій для лікування легеневих захворювань. У 1979му р. його було перетворено на районний реабілітаційний центр для дітей та дорослих з інтелектуальними вадами. З 1990го р. Георг принц цур Ліппе поступово викуповував виноградники своїх батьків та відбудовував виноробню. У 1996му р. він також повернув собі замок своїх батьків, який використовувався для догляду за людьми з інвалідністю до вересня 2000 року, після чого зробив капітальний ремонт будівель замку. З 2021 року винний магазин розташований у старих приміщеннях для слуг замку Прошвіц. Сьогодні в замку та парку проводяться концерти, фестивалі парків та замків, банкети, конференції та весілля.

Як бачите зі скріншоту нижче, карта наших переміщень цього дня була дуже скромною - навіть до 35 км не дотягнули, хоча, якщо додати те, що ми находили по місту пішки, то, навіть, і більше буде)))

Наступного ранку ми вирушили в бік Хемніца, щоб після обіду потрапити на екскурсію до моторного заводу, а по дорозі прихопили кілька замків. Так, спочатку ми зупинилися біля замку Носсен. Величний замковий комплекс розташований на скелястому мисі з видом на долину Фрайбергер-Мульде. Будівля епохи Відродження була зведена на місці замку 12го ст., замовленого саксонськими курфюрстами як мисливський будиночок та резиденція для мандрівників до Дрездена та з нього, а також як адміністративний центр району Носсен. Замок набув свого остаточного вигляду із завершенням будівництва надбрамної вежі (1682) та будівництва кам'яного замкового мосту (1714), який замінив дерев'яний розвідний міст. Сьогодні деякі частини замку відкриті для публіки та містять експозиції, присвячені саксонським дворянським родинам Шенберг та Фрізен.

З початку 1980-х рр. замок переживає реставрацію та реконструкцію. У 1994 р. весь комплекс став власністю землі Саксонія та разом з абатством Альтцелла зберігається як державний замковий комплекс. У 1996 р. в колишніх курфюрстських апартаментах відкрилася комплексна виставка, присвячена історії замку. Також представлені виставки, присвячені саксонським дворянським родинам Шенберг і Фрізен. У музеї також є бібліотека, що містить близько 6000 книг, однак вона не відкрита для публіки та використовується виключно для дослідницьких цілей. Сьогодні в замку проводяться концерти, урочисті заходи та екскурсії.

Нагулявшись містечком ми рушили далі, доки не припаркувалися біля замку Крібштайн. Замок розташований на крайньому відрогу гірського мису, оточеного з трьох боків річкою Чопау широкою дугою. Скеля, на якій стоїть замок, відділена від височіючої глибинки штучно викопаним сухим ровом . Типологічно Крібштайн являє собою поєднання баштового замку та кільцевого замку з овальним планом. Над найвищим скелястим виступом домінує монументальна житлова вежа, що датується приблизно 1399 р. Навколо житлової вежі згруповані баштоподібна брама, куртина зі службовим крилом, кухонна будівля та інші прибудови, включаючи крило каплиці.

У 1986му р. в житловій вежі було виявлено скарб Крібштейна. Він був частиною майна, яке граф Генріх фон Лендорф-Штайнорт врятував зі свого замку Штайнорт у Східній Пруссії перед вторгненням Червоної Армії. Культурні артефакти з дрезденських колекцій також були переміщені до замку Крібштейн через повітряні нальоти на Дрезден. Замок Крібштайн та його музей належать землі Саксонія.

Нагулявшись вволю біля замку Крібштайн, ми вирушили з однією заправкою по дорозі на Хемніц. В Саксонії розташовані 3 заводи VW: завод двигунів у Хемніці, автозавод у Мозелі (під Цвікау) та Скляна мануфактура в Дрездені. Екскурсія на завод двигунів безкоштовна, але потребує попередньої реєстрації і дозволяється лише від 8 років. Фотографувати на території суворо заборонено, тому я не зробив жодного кадру на заводі. Власне на екскурсії нас зібралося аж 5 осіб - ми з донечкою та 3 співробітники VW з інших заводів. Сам завод веде свою історію від часів утворення Auto Union AG у 1932му році. До 2ї СВ Auto Union Group був другим за величиною німецьким виробником автомобілів після Adam Opel AG. Економічний успіх Auto Union AG базувався, головним чином, на комплексному та ринково-орієнтованому асортименті продукції – від мотоциклів DKW до автомобілів класу люкс Horch. Розвиток гоночного відділу Auto Union у компанії Horch у Цвікау очолював Фердинанд Порше з 1934 по 1937 рр. Автомобілі з середнім розташуванням двигуна епохи «Срібної стріли» (1934–1939) були єдиними конкурентами, які могли перемогти гоночні автомобілі Mercedes-Benz. Пілотами були такі легенди як Бернд  Роземейєр та Ганс Штук. Під час 2ї СВ концерн виробляв 125 та 350 см³ мотоцикли, з яких під репараційного деребану Німеччини виросли радянські Мінчаки та Їжаки. Окрім гармат і торпед концерн виробляв також повнопривідної вантажівки Steyr 1500A, Kübelwagen (Horch 830  R), середні (Horch 901) та важкі (Horch  108) стандартні легкові автомобілі, шасі для легких броньованих розвідувальних та радіотехнічних машин (моделі 221/222/223/260/261), а також танкові двигуни Maybach. Після радянської окупації Auto Union лишилася лише з одним заводом у Західному Берліні і відповідно була змушена переродитися в Західній Німеччині (відтоді і маємо Ауді з Інгольштаду). На виробничих потужностях заводу в Хемніці народився завод, що входив до об'єднання автозаводів, яке ми знаємо під назвою IFA. Тут виготовляли знамениті фургони Баркас, двигуни для Трабантів та Вартбургів, різні стаціонарні двигуни, а пізніше також блоки двигунів для Volkswagen (з початку 80х). Після возз'єднання Німеччини завод став основним виробником двигунів та інших компонентів автомобілів у складі Volkswagen Sachsen GmbH. Власне завдяки існуючій плідній співпраці з VW, завод у Хемніці уникнув серйозної кризи, яка спіткала більшість східнонімецьких компаній після возз'єднання Німеччини в 1990 році. Тоді, у 1984му році, було підписано ліцензійну угоду на виробництво 1.1 та 1.3л бензинових двигунів з покоління ЕА111. З 1990 року Volkswagen перебудував заново один за одним всі виробничі цехи на підприємстві площею 21.3 га. Таким чином з оригінальних будівель лишився лише корпус лікарні, який наразі стоїть пусткою навпроти заводу...

Важко повірити, але карбюраторний двигун батьківського Г2 є рідним братом TSI, які ставилися аж до 6го покоління Гольфів! EA111 з'явився у серпні 1985го р. на основі практично ідентичного EA801, який з'явився у далекому 1974му р. у VW Scirocco I та VW Golf I з робочим об'ємом 1092 см³, а роком пізніше у VW Polo I з робочим об'ємом 895 см³. Подібність між двома серіями двигунів включала зубчастий ремінь, натягнутий ексцентрично обертовим водяним насосом, та верхній розподільний вал, який безпосередньо приводить у рух розподільник запалення. У той час як клапанний механізм EA801 приводив у дію клапани з регульованим клапанним зазором за допомогою коромисел, EA111 мав ковшові штовхачі з автоматичною компенсацією клапанного зазору. З 1988го р. на заводі в Хемніці було випущено понад 20 мільйонів двигунів Volkswagen. Сьогодні тут виготовляють 3-циліндрові 1л та 4-циліндрові 1.5л бензинові двигуни, готоються до переходу на Євро7, який стане останньою крапкою в розвитку цього покоління бензинок. Більше з ДВЗ просто неможливо витиснути не роблячи його вартість співрозмірною з ракетою середньої дальності... Вже зараз завод починає потихеньку входити у виробництво компонентів для електромобілів. На сьогодні підтверджено кейс на системи термоменеджменту для електричок. Сьогодні тут працюють 1800 співробітників у 3 зміни, а зміна робочих груп та їх перерви завжди зміщені у часі, щоб уникати заторів на дорогах та черг у їдальнях, роздягальнях тощо. Під час екскурсії ми побачили роботизовані лінії фрезерування блоків циліндрів, хонування, виготовлення шатунів, розподільних валів тощо. Люди, зазвичай, лише навішують коси дротів та доопрацьовують браковані деталі. Прямо на вході до виробничого цеху стояв CPWA, який встановлено в Срібній стрілі. Замість звпланованих 2х годин, ми провели на екскурсії трохи більше 3х. В цей час дружина з сином проводили час на гральному майданчику в парку біля заводу. 

Після екскурсії всі були на стільки втомлені, що ми просто завантажилися до авто і поїхали до нашого тимчасового житла.

Далі буде 😉

Реклама

Комплексне обслуговування автокондиціонерів: повертаємо ідеальний клімат в авто з першого разу