Скоріш за все, теча антифризу була у Крузера від самої покупки, але ж у мене доволі поганий нюх, тому в питанні запахів я цілком довіряю дружині, зокрема щодо графіку прання одягу. Від першого тест-драйву вона твердила мені про перманентний запах ноненаля (запах літньої людини) в салоні, через який, до слова, Бабця і отримала своє прізвисько. Я щиро сподівався, що це не через мене, натомість привіт від колишніх власниць похилого віку.
Втім згодом сморід посилився настільки, що став відчутним і для мого носа, а я, хоч і не дуже знаюся на пахощах, зокрема запахах старості, чудово знаю солодкий та сумний аромат антифризу.
Сумний, бо я ненавиджу знімати торпедо! Поготів для себе, коли лише заощаджуєш уявні гроші, а в результаті візуально все в кращому випадку так само, як було. Нудно! Втім невдовзі їздити Крузером стало не лише неприємно, але й небезпечно. Тож червоні лінії, про які я згадував, коли робив червоні лініїі. Процес заміни радіатора обігрівача тоді лише перетнув екватор, натомість тепер можна докладно розповісти про цю неприємну процедуру. Хоча тут треба зазначити про те, що американське походження Крузера полегшило процес в рази - ознак свідомого знущання інженера над механіком не виявлено.
Не буду робити покроковий фотозвіт, натомість додам список деталей, що потребують демонтажу і закцентую увагу на специфічних моментах, бо в цілому там все логічно і підпадає під звичний сценарій «відкручуй все, що бачиш, решту знайди та відкрути».
Отже, що нам треба демонтувати після зняття клеми з АКБ, щоб дістатися блоку HVAC (в порядку черги):
В салоні:
На цьому етапі ми отримуємо доступ до блоку HVAC (heater, ventilation, air conditioning).
Всередині вся ця величезна конструкція кріпиться на одному болті 10мм і одній гайці (13мм). Після їхнього відвертання можна переходити під капот:
зливаємо антифриз (кранік зліва під радіатором)
Після цього блок HVAC можна акуратно витягувати з автівки.
Картина в інтерʼєрі на цьому етапі доволі жахлива, але до початку зворотнього процесу туди можна не заглядати.
Сам блок розбирається навпіл шляхом відвертання ще двох десятків саморізів 6мм і відклеювання поролонових ущільнювачів. Ще перед початком розкладання джерело сморіду стало очевидним. Поролон біля виходу повітря від радіатора був мокрий и червоний.
Після розтину я побачив те, що й очікував там побачити: знищений окислений радіатор і калюжу антифризу в нижній частині корпусу блоку HVAC.
Витяг радіатори, все там помив, висушив, зокрема під заслінками, а в понеділок зранку на мене чекав вже вірний радіатор.
Нічого крім б/в OEM та Thermotec у постачальників на жаль в наявності не було, і копійчана ціна Термотека в 20EUR цього розчарування не компенсує. Сподіваюся він не виявиться набагато гіршим за оригінальний мексиканський Valeo, бо повторювати це наново жодного бажання нема.
Вчора протягом дня у вільний час між робочими процесами збирав все до купи, скориставшись нагодою відполірувати скло панелі приладів, а сьогодні дістався завершального етапу.
Заливати старий антифриз зі зрозумілих причин не хотів, але знайти вірний гібридний HOAT теж не вдалося. Не було ані Mopar з допуском MS-9769, ані аналогічного Valvoline G05, ані Zerex (тут вам не Україна). Відтоді вирішив промити систему і перейти на звичайний G12.
Принаймні в майбутньому не стикнуся з відсутністю рідини, коли вона раптово знадобиться десь на трасі. Бабці я, звісно, довіряю, але треба адекватно сприймати реальність - Бабця давно не дівка, і з потенціальними віковими змінами нічого не зробиш.
Втім, наразі все працює чудово. Повітря з системи пішло без жодних танців з бубном, термостат відкрився, вентилятор увімкнувся, з пічки війнуло гарячим свіжим повітрям - кайф!
Залишилося надати фінального блиску. Ще вчора після успішного надання інтерʼєру колишнього комплектного ретро-вайбу, пройшовся по підлозі торнадором та пилососом, відчистив пластик Малтістаром, вкотре подивувавшись якості ковроліну і міцності пластику: Chrysler at its best!
Наприкінці влаштував мийку і позбавив скло антифризної плівки, що була останнім наслідком смердючих негараздів. Після цього охайний доглянутий голандською бабусею салон став дійсно комфортним і приємним. Відтепер не лише на вигляд, але й на запах.
Отже, Додж сьогодні залишається на СТО, бо треба цю всю красу вигуляти.
Ти не думав в салоні синій пластик перетягнути в колір кузова?
Розумію, що загалом нескладно і небрудно, але точно незручно та важко.
Скільки зекономив на тому, що сам робив? Скільки таке у вас коштує?
І по стайлінгу. Панелі лишаться синіми чи в колір більшої частини кузова стануть кремовими? :)
Коштувало б баксів 250-300.
Панелі поки що залишаються.
Плюс зробив охайно та надійно.