Останні покатеньки в Австрії та шматочок Чехії

Виселившись з Відня ми направилися на північ, доки не зупинилися біля замку Кройцштайн. Замок заклали у 12му ст. володарі графства Форнбах. У час 30річної війни був захоплений шведами фельдмаршала Леннарта Торстенссона й при їхньому відході в 1645му р. підірваний у кількох місцях. З 1874го по 1906й р. граф Йоганн Непомук Вільчек перебудував замок як музей для своїх великих колекцій творів мистецтва.Архітектором будівництва був Карл Ґанґольф Кайзер, який перебудовував замки Гардеґґ, Ліхтенштейн, Штернберг. З червня 2013го р. замок є резиденцією кавалерів ордену св. Лазаря. Зараз це популярна туристична атракція, тут теж проводять шоу з хижими птахами, подібне до того, що ми бачили раніше в фортеці Хоенверфен.

Далі наш маршрут лежав до замку Графенегг, який вперше згадується близько 1500го р., коли його побудував граф Йоганн 1й Гардегг. Поряд із замками Кройценштайн та Аніф поблизу Зальцбурга , він є одним із найважливіших зразків романтичного історизму в австрійській замковій архітектурі. Після кількох змін власників, Йоганн Баптист Верда фон Верденберг перетворив комплекс на укріплений замок між 1622 і 1633 рр. Сучасного ж вигляду замок набув між 1840 і 1888 рр. за часів Августа Йоганна, який замовив фундаментальну перебудову замку у стилі романтичного історизму Леопольду Ернсту, призначеного раніше будівельником собору св. Степана у Відні. З 1967 р., за підтримки урядів землі та федерального уряду, а також завдяки інтенсивним зусиллям тодішнього керуючого маєтком Герхарда Гроссбергера та власника Франца-Альбрехта Меттерніха-Шандора, замок був відновлений та відкритий для публіки. Той факт, що Кройценштайн є так званим «виставковим замком», неодноразово привертав увагу кінематографістів до цієї перлини. Фільми та телесеріали знімаються в Кройценштайні вже понад 100 р. З більш-менш нам відомих можна назвати те, що у 1986му р. замок був одним із місць зйомок історичного драматичного серіалу "Петро Великий". У замку також частково знімали диснеївський фільм "Три мушкетери" (1993). У 2008му р. замок Кройценштайн був використаний як знімальний майданчик для американського фільму "Останній тамплієр" за участю Ніколаса Кейджа. Німецько-канадський телевізійний фільм "Стовпи Землі" був заснований на однойменному романі Кена Фоллетта, а замок слугував фоном для зйомок. Деякі сцени для серіалу Netflix «Відьмак» були зняті там у 2019му р., а сцени для серіалу Disney+ «Шардлейк» були зняті там у 2023му р.

Замок Розенбург спочатку був збудований близько 1150го р. в романському стилі.  Між 1593 і 1597 рр. Себастьян Грабнер зніс значну частину готичного замку та збудував на його місці нинішній замок епохи Відродження з 13ма вежами. З 1681го р. він належить родині Хойос-Шпрінценштайн. Народна балада «Schloss in Österreich» (Замок в Австрії), ймовірно, стосується замку Розенбург. Сьогодні в комплексі розташовані музей замку, ресторан та соколина ферма епохи Відродження, на якій теж проводяться шоу хижих птахів. З 2004го р. щорічно проводяться театральні вистави на сцені просто неба поруч із замком. Замковий комплекс кілька разів слугував місцем зйомок фільмів, наприклад, в жовтні-листопаді 2013го р. в замку Розенбург проходили зйомки фільму-казки «Біла змія».

В лічених кілометрах від нього розташувалося Альтенбурзьке абатство. Бенедиктинський монастир був заснований у 1144му р. і постійно був об'єктом нападів половців, гуситів, військ Богемії, Моравії, Угорщини, Туреччини доки у 1645му р. абатство було практично зруйновано шведами. Після Тридцятирічної війни монастир став відроджуватися, але під час Революції 1848-1849 рр. його майно було розграбовано. Альтенбурзьке абатство є комплексом будівель переважно у стилі бароко, в інтер'єрі багато елементів рококо. Монастирська церква присвячена Святому Ламберту, має овальну форму. Була реконструйована в 1730-і рр. Абатство відоме своєю бібліотекою, побудованої в 1740 р. в стилі бароко.

@Pomidor )))" border="0" />

Нвступна зупинка відбулася біля замку Грайленштайн, що вперше згадується в 1313му р. Замок пережив як 1шу СВ, так і радянську окупацію після 2ї СВ неушкодженим. Після 1945го р. освічений радянський офіцер охороняв замок, запобігаючи будь-якому пограбуванню. Нинішніми власниками замку Андреас Кюфштейн та його дружина Елізабет Кюфштейн, уроджена принцеса Баварська. Будівля перебуває у приватній власності родини Кюфштайн з 1534го р. та є нежитловою з 1960-х рр., служачи натомість музеєм. Таким чином, це один з перших замків, відкритих для публіки як музей. У замку зібрана чудова колекція садових гномів, а також піщаний дракон, що датується приблизно 1700м р.

Після цього ми посунули на північний захід, доки не досягли замку Хайденрайхштайн, який було збудовано між 1180 та 1190 рр. Його заклали бургграфи Гарс-Еггенбург для захисту двох шляхів до Богемії. До замку ведуть два мости з розвідними частинами через ренесансні портали. Висока вежа є найстарішою частиною замкового комплексу і, ймовірно, була побудована близько 1160 року, тоді як більшість господарських будівель було збудовано між 15м і 16м ст. Сьогодні замок належить графу фон Кінські. Він відкритий протягом усього річно для відвідування, на відміну від більшості замків, а ще влітку у зовнішньому дворі проходять театральні вистави.

Замок Раппоттенштайн заклав Рапото фон Куенрінг для захисту своїх володінь у 1150му р. Це був найпотужніший з його замків і відігравав найбільшу роль у захисті від набігів з Богемії. За всю історію не був жодного разу захоплений чи спалений ворогами і вважається одним з найнеприступніших замків Австрії. У замку збереглись будівлі різних стилів: івденна вежа - романський стиль; двоярусна каплиця, будівлі кухні, архіву з готичними фресками Дунайської школи живопису у східному тракті - готика; триярусні аркади східного тракту, дві вежі вхідної брами, броварня з розписами сграффіто - ренесанс. Замок у 1664му р. придбали графи Абенсперґ-Траун, які володіють ним донині, як і замками Волькенсдорф, Майссау, Петронелл.

Після нього ми продовжили рухатися на південь і доїхали до замку Пеггшталь, що веде свою історію ще 13го ст. Замок довгий час належав могутній родині Майссау. У 1919му році він був експропрійований на користь Австрійської Республіки, а майно передано до Фонду жертв війни. У 1986 р. муніципалітет Пеггшталь придбав замок, з того часу він служить музеєм і культурним центром.

Від цього замку ми запустили навігацію на замок Артштеттен, спроектований Маттеусом Гундрехінгом. Попередня будівля, вперше задокументована в 1263му р., належала родині фон Аерендорф до 15го ст. і була замінена новою будівлею в стилі епохи Відродження між 1560 і 1592 рр. Наразі замок належить праправнучці ерцгерцога Франца Фердинанда, того самого, вбивство якого в Сараєво дало початок 1й СВ. Вона керує замком Артштеттен як туристичним бізнесом.

Через кілька хвилини я вже паркував Гольфа біля Мелькського абатства, що внесено до списку об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО в Австрії. Абатство було засноване у 1089му р., коли Леопольд 2й, маркграф Австрії, надав один зі своїх замків ченцям-бенедиктинцям з Ламбахського абатства. У 12му ст. при монастирі була відкрита гімназія - найстаріша школа Австрії. Також при абатстві була заснована бібліотека, яка стала відомою завдяки великій колекції рукописів. Монастирський скрипторій став основним місцем для виробництва рукописів. У 15му ст. монастир став центром монастирської реформи (згодом отримала його назву), яка була спрямована на відродження чернечого життя у Австрії та Південній Німеччині.

Нинішня головна будівля монастиря була побудована у стилі бароко в період між 1702 і 1736 рр. за ескізами Якоба Прандтауера. Особливої ​​уваги заслуговує також церква абатства з фресками роботи Йоганна Міхаеля Роттмайра та вражаючі бібліотеки з незліченними середньовічними рукописами, у тому числі відомі колекції рукописів і фресок Пауля Троґера. Поруч із центральним порталом знаходиться вхід до абатського парку, що було спроектовано у 1746/47 рр. Францем Себастьяном Розенштінглем за дорученням абата Томаса Пауера. Парк зберігся у своєму первозданному вигляді і є одним із найважливіших пам'яток садової архітектури в Австрії.

Замок Шенбюель був нашою останньою туристичною зупинкою на той день, бо вже темніло, всі були втомлені від кількості побаченого за весь день. Замок був збудований на початку 12го ст. Марквардусом де Шенбухеле як легко захищена фортеця. Сучасного вигляду набув на початку 19го ст., коли граф Франц фон Берольдінген вирішив капітально відновити дуже пошарпаний старий замок. З 1930го р. і по нині належить родині Зайлерн-Аспанг.

Після цього ми вже просто посунули на Лінц, де в нас було заброньовано готель. Бронював його через сайт Букінга і на сімейний номер в центральному готелі не було фоток, тому судив по фотках з інших номерів. На жаль тим готелем завідує якась чурка і сімейний номер виявилося, що розташовується в прибудові і є номером з 4ма окремими одиночними ліжками (!!!) прикрученими кожне зі своєю шафкою і тумбою. Телевізора якогось дива в номері не виявилося. На рецепції нікого живого не було, тому довелося телефонувати і гризтися по вказаному на стійці телефоні. Доки я намагався вибити переселення, то дочитався в підтвердженні бронювання, що там справді стояло про 4 окремі ліжка (ок, сам лох, що повівся на фотки інших номерів готелю). На жаль підходячого за розмірами вільного номера не виявилося, але телевізор нам організували через 5 хв. Довелося дістати свій швейцарський ніж, від'єднати ліжко від шафи та тумби, присунути його до іншого ліжка і таким чином організувати дружині з сином нормальне двоспальне ліжко. Перший раз стикаюся з таким номером, він більше схожий на номер для 4х монтажників чи для 4х друзів/подруг, але точно не сімейний... Але фіг з ним, виспалися добре і продовжили наступного дня нашу подорож в бік Німеччини.

Звісно ж, 10й день нашої подорожі почався з прогулянки по місту, де ми ночували. Лінц - третє найбільше місто Австрії за населенням, а також столиця федеральної землі Верхня Австрія. Місто було засноване римлянами на місці стародавнього кельтського поселення Лентос як оборонного пункту на північному кордоні імперії в 15му р. до н. е., коли полководець Тиберій завойовував землі між верхньою течією Драви і Дунаєм. Назва міста Лінц (Linze) вперше згадується в часи середньовіччя (799й р.) у зв'язку з будівництвом церкви святого Мартина - найстарішої зі збережених церков Австрії.

Собор Непорочного Зачаття (Новий собор) був збудований у неоготичному стилі між 1862 і 1924 рр. Його будівництво було замовлено в 1855 році єпископом Лінцьким Францем Йозефом Рюдігером на знак подяки за папську буллу. Собор є найбільшою церквою в Австрії (за площею) та приблизно на два метри нижчий за собор Святого Степана. Найближчою більшою церквою за площею є Кельнський собор. Таким чином, собор Непорочного Зачаття є найбільшою церквою в Альпійському регіоні. Вітражі вражають, а найвідомішим, мабуть, є так зване Лінцське вікно, яке зображує сцени з історії Лінца. На вікнах також зображені портрети різних спонсорів будівництва церкви.

Нагулявшись Лінцем ми поїхали на північний схід до замку Вайнберг. Перший замок на цьому місці був збудований у 12 ст. Близько 1600го р. Ганс Вільгельм фон Целькінг перетворив його на замок епохи Відродження. Родина Тюргаймів придбала цю власність у 1629му році. Під час 2ї СВ радянські солдати спустошили замок, зробивши головну будівлю непридатною для проживання. Сплюндрований замок залишався у власності родини Тюргайм доки династія не зникла у 1961му році. У 1986му р. земля Верхня Австрія орендувала замок на 99 років, відремонтувала його та з 1989го р. замок служить державним освітнім та музичним центром.

Власне на цьому замку ми і попрощалися із туристичною Австрією. На останок я хіба що зупинився на одній із останніх австрійських заправок перед чеським кордоном. Навіщо? Все просто, бензин тут на 20% дешевше ніж в Німеччині. Так, не скрізь, такі смачні ціни ми бачили лише в перші 2 дні подорожі і тепер ось наприкінці, а в решті регіонів ціни були близькими до німецьких. Таким чином на згадку залив Гольфу повний бак 95го, щоб вистачило на пару років звичайної експлуатації))) Чому я попереся до Чехії? Все просто - щоб відвідати пару замків, які розташувалися південніше від Чеського Крумлова, який ми відвідали під час нашої весняної відпустки (тут чи тут). Тоді вони просто не потрапили до нашого маршруту, тому я вирішив виправити це непорозуміння і налаштував навігацію до замку Рожмберк. Вважається одним із найстаріших замків Богемії, стоїть на мисі, вирізаному з трьох сторін біля річки Влтави. Вперше згадується в 1253му р. в документі, підписаному Воком фон Розенбергом. Його вважають колискою дому Рожмберкових, відомого також як «Володарі Троянди» - історичної чеської аристократичної родини. Готична фортеця була змінена в епоху Відродження, а потім у 19му ст. в період «готичної пристрасті Тюдорів». Останні власники замку, родина Букуї, перетворили його на музей, відкритий для громадськості, один з перших музеїв у богемській землі.

Також ми відвідали Вишебродський монастир, який розташувався в кількох кілометрах від вищезгаданого замку. Цистерціанський монастир Хоенфурт був заснований богемським верховним маршалом Воком фон Розенбергом і заселений дванадцятьма ченцями з абатства Вільгерінг поблизу Лінца. За переказами, Вок заснував монастир з вдячності за порятунок під час повені річки Влтава. Днем заснування монастиря вважається 1 червня 1259го року, коли монастирський храм був освячений єпископом Яном 3м Празьким. 

Після цього я налаштував навігацію на Пассау і через невеличкий шматок Австрії ми виїхали до Німеччини, але про це вже в наступному і останньому дописі про осінню відпустку.😉

Пробіг 282500 км.