J250 трохи літер, трохи спостережень

Дрброго та міцного козацького! Кажуть, що техніка не має душі. А я кожного ранку виходжу до свого Прадо й бачу — має, ще й характер! Іноді лагідний, іноді бурчить, але завжди розумніший за деяких водіїв у черзі на заправці.

Почнемо з камер 360. Це просто очі Бога на колесах. Машина показує все: хто стоїть позаду, хто йде збоку, хто просто стоїть і думає, як би перейти дорогу не в тому місці. Менше 20 км/год — і вже кіно в прямому ефірі. Я вмикаю — і дивлюсь, як голуби сперечаються на капоті. Без цих камер тепер відчуваю себе як без окулярів і навігатора одночасно.

Сліпі зони? Забудьте. Моя машина бачить усе, навіть те, що я приховую від дружини. Якщо хтось з’явився збоку, вона блимає, пищить, нервується — коротше, поводиться, як мама, коли я паркуюсь “на око”.

Стою на парковці, пасажир тягнеться відкрити двері, а авто йому вже каже: “Стій, там велосипедист! Не губи дзеркало — воно дороге!”. Я не жартую, ця штука реально виховує людей. З нею я спокійніший, ніж психолог після відпустки.)

Далі — автоматичне гальмування. Скажу чесно: рятувало мене не раз. Переді мною якийсь “Шумахер різко гальмує — а мій прадо вже зупинився. Навіть не питає, просто робить. Я вже звик, що він бере ініціативу. Якось здається, що якщо я засну, він й додому довезе, і чай зробить.)

А круїз-контроль — то взагалі відпочинок для душі. Він сам їде, сам гальмує, на якій відстані від іншого авто триматись , все можливо відкорегувати. Я сиджу, слухаю музику, а він працює. 

Head-up дисплей — це як телесуфлер для водія. Вся інформація перед очима: швидкість, знаки, напрямок. Хочеш — яскравіше, хочеш — вище. Відчуваєш себе пілотом Boeing, тільки без стюардеси й без стресу.

Пам’ять сидінь і налаштувань — це взагалі вершина цивілізації. Після продажу 150го прадіка, ми з дружиною користуємось машиною разом. Підходжу я — сидіння від’їжджає назад, руль піднімається, все готово. Підходить вона — і все миттєво підлаштовується під неї. Машина буквально відчуває настрій по ключу. Чекаю, коли навчиться казати: “О, знову сварились? Сідай, я включу масаж.”)

А коли ми шукали для неї окрему машину, почали дивитись варіанти... і зрозуміли, що після цього “Прадо з мозком” усе інше здається візком з “АТБ”. Є колеса — і то добре.

Тепер я повністю розумію, чому люди прив’язуються до своїх машин. Бо коли твоя не просто їздить, а реально дбає про тебе, попереджає, гальмує, говорить і ще й виглядає, як танк — це вже не транспорт. Це член сім’ї. І, здається, єдиний, хто ніколи не сперечається.))). Ну короче говоря), дуже задоволений автомобілем.

Реклама

Знижка 10% за промокодом!