Початок літньої відпустки або знову на відпочинок до Італії

Цього літа відпустка вже бралася в період шкільних канікул, тому довелося їхати на південь в пекло... Можна було б знову чкурнути на північ, але дружина ж хоче, щоб дітки в морі покупалися, тому курс таки на південь))) В нас вже якось вибудовується сімейна традиція, непарного року їхати до Італії. В 21му ми поїхали на озеро Гарда (раз, два, три, чотири) - це була перша велика подорож Гольфом. В 23му ми обрали відпочинок на італійському узбережжі Адріатичного моря (раз, два, три, чотири) - недорого, пісочок та хвилерізи - ідеально для подорожі із малими дітьми. Цього ж року я хотів дуже ознайомитися з Лігурійським узбережжям Італії, тому і готелі підбиралися відповідним чином. Дружина запропонувала розбавити морські забави гірськими пейзажами, тому в цю відпустку в нас було дуже багато вузьких та звилистих гірських доріг - самий кайф для Гольфа! У відпустку ми вирушили на день пізніше, аніж планувалося, проте вона одразу почалася з дуже гарної новини - дружина успішно склала практичний іспит і отримала водійське посвідчення! Підібравши дружину біля TÜV, ми вирушили в нашу подорож.

Готель було заброньовано в італійських Альпах, тому в перший день подорожі перед нами лежав такий добротний шмат дороги на 800 км третина з яких припадала на гірські дороги. Доїхали за 11 годин, враховуючи 3 заправки та зупинку на обід та відпочинок. Якщо хтось ще сумнівається у зручності сидінь ErgoActive, то він просто ще не знайшов "своїх" налаштувань. Просидівши стільки годин за кермом я в чудовому стані приїхав на місце призначення!

Наступного дня поснідавши та погулявши навколо готелю ми поїхали до нашого кемпінгу поблизу гоночної траси Муджелло. Я не є прихильником платних автобанів, якщо є безкоштовна альтернатива і немає потреби якнайшвидше дістатися з А до Б. До того ж альтернативні маршрути набагато мальовничіші, аніж те, що видно з дорожнього полотна... Наш гірський готель знаходився прямо біля замку Чімберго, точніше його руїн. Він веде свою історію з 12го ст., але вже від середини 15го ст. він стоїть руїною і протягом наступних століть лише потихеньку розбирався місцевим населенням на господарські потреби... 

Проїжджаючи повз замок Брено ми не могли не зупинитися там. Замок стоїть на пагорбі прямо по центру однойменного міста. Замок було зведено у 12му ст., а з початком 17го ст. він став власністю громади. 

Далі ми зупилися в містечку Ізео, що лежить на однойменному озері. Замок Олдофреді розташований на скелястому виступі на південь від історичного центру, він вже існував у 9-10 ст. як власність брешіанського монастиря Санта-Джулія. Починаючи з 15 ст., з розширенням панування Венеціанської республіки над територією Брешії, укріплення втратило своє військове значення і перейшло приватну власність. У 1960му році муніципалитет викупив його і створив у його стінах бібліотеку. 

Після цього навігатор нас запросив до Брешії, щоб познайомитися з місцевою цитаделлю, яку ще називають італійським соколом. Ця фортеця збудована між 1237 та 1254м роками на пагорбі Сіднео, недалеко від історичного центру міста. Вона разом з містом неодноразово змінювала правителів, занепадала та відновлювалася. Наразі має доволі гарний стан і її територія відкрита для відвідувачів безкоштовно.

Брешія - стародавнє місто, походження якого сягає понад 3200 років, має значну мистецьку та архітектурну спадщину: його пам'ятки римської та ломбардської епох були оголошені об'єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Разом із сусіднім Бергамо йому було присвоєно звання Італійської столиці культури 2023 року.

Також місто відоме завдяки легендарним перегонам Мілле Мілья. Це шосейні автомобільні перегони на довгі дистанції, що проводилися в Італії 24 рази між 1927 і 1957 роками. Попри постійну корекцію маршруту його довжина лишалася близько 1600 км або 1000 імперських миль. Гонка стартувала та фінішувала в Брешії, а учасники подорожували через центральну та північну Італію до Риму. Саме Мілле Мілья зробили італійську трійку Альфа Ромео, Лянча та Феррарі відомими на весь світ виробниками спортивних авто. В первинному вигляді перегони скасовані після трагічної аварії у 1957му р. Феррарі 335С потрапив в аварію внаслідок вибуху шини, в результаті якої загинули іспанський гонщик Альфонсо де Портаго, американський штурман Едмунд Гурнер Нельсон та дев'ять глядачів, п'ятеро з яких були дітьми. Після аварії Енцо Феррарі, як виробник автомобіля причетного до аварії, пройшов через суд, який тривав кілька років і в якому його було виправдано. Цей епізод присутній у фільмі "Феррарі" 2023го року, хто вже бачив - молодець 🤗 

Далі ми пообідали, задулися газом та продовжили наш маршрут, але зупинилися вже в містечку Монтек'ярі, бо проїжджаючи повз нього я побачив вежі замку 12го ст. Боноріс. Запаркувався прямо в центрі міста, щоб оглянути цікавинки на головній площі. 

Власне далі були плани зупинитися в Мантуї та погуляти по Болоньї - перше закордонне місто, яке я відвідав у відрядженні. Тоді, у 2018му ми з колегою пробули в регіоні Емілья-Романія загалом 3 дні: в 1й день відвідали музей Феррарі в Маранелло та гоночний трек Фіорано, 2й день власне попрацювали відвідавши нашого постачальника, а на 3й день по дорозі до аеропорту виділили час на музей Ламборгіні. Перше відрядження, переший переліт (так-так, за 30 років життя я ніколи ще не літав), 2 неймовірні автомузеї та серце улюбленої команди Формули 1. Можете собі спробувати уявити, скільки вражень я назбирав за 3 дні в Італії))) А ще ж в цьому регіоні є музей Гораціо Пагані, музей Енцо Феррарі, музей Ферручо Ламборгіні, музей Умберто Паніні (колекція Мазератті) та купа інших приватних автоколекцій. Ну ви зрозуміли - тут рай автолюбителя))) А от на Болонью в мене ні тоді не вистачило часу, ні цього разу, адже сімейство хотіло ще побулькатися в басейні ввечері, а попереду ще 4 години пересування історичним маршрутом Мілле Мілья))) Тому я сконцентрувався на швидкому проходженню вузької покрученої дороги. Швидко, але все в межах правил, чітко тримаючи праву сторону проїжджої частини в кожному повороті. На цій ділянці я відкрив 2 типи італійців - черепахи, що плетуться навіть на прямій дорозі і ледве ворушаться в поворотах, і відчайдухи, що обганяють навіть в закритих поворотах і летять далі...😲 Окрема тема, це поєднання повзання в закритих поворотах по середині дороги (типова мулька багатьох італійців), що давало їм змогу накласти добротно цеглин в штани, коли на зустрічній смузі раптово з'являвся я зі своїм бадьорим темпом пересування))) 

Кемпінг виявився дуже класним і дещо перевершив наші очикування. Велетенська територія з будиночками на різний розмір гаманця, місцями для кемперів та під намети. Ми обрали найновіший тип будиночків з кондиціонером, кухнею-вітальнею, 3ма спальнями, душем, туалетом та доволі величенькою накритою терасою. І все це вдень прикривається від сонця хвойними деревами! До басейну та ресторану 1 хв. пішки і авто стоїть прямо під будиночком. Отуточки ми й провели 4 ночі та 3 дні. Ну як 3 дні: день в басейні, день покаталися по цікавинках навколо, і знову день в басейні.

Рухаємося далі 😉

Пробіг 271000 км.