Повертаємося додому або які чарівні Альпи

Якби нам гарно не відпочивалося, а запланований час відпустки сплинув і пора повертатися додому. Як і доїзд до Італії, так і повернення додому було сплановано з ночівлею у однокласниці на Боденському озері. На цей раз з Італії в Німеччину ми потрапили виключно через Австрію і як завжди без платних автошляхів чи тунелів, тому наш маршрут в перший день повернення виглядав так:

Останній вечір ми гарно відсвяткували на берегу озера, затарилися сувенірами і подарунками друзям та родичам.

Ось так виглядають зсередини псевдотунелі вздовж західного узбережжя озера

А вранці вже вирушили на північ. Спочатку попетляли від душі вузенькими італійськими дорогами в напрямку Тренто. З десяток фотечок зустрілося нам на цьому коротенькому маршруті. Можливо, колись буде час і натхнення, щоб їх усі дослідити, а поки що просто помилувалися ними на відстані

В черговий раз кайфонув від люка-панорами на універсальному кузові VW - це вам не лючок на хетчі :-р

За Мерано ми задулися газом і поїхали далі. І знову фортечки манили нас то на широких шляхах

То знову на вузьких

Але природа залишалася завжди незмінно чарівною

Перевагою безкоштовного маршруту, окрім економії на австрійській та італійських віньєтках (так чи інакше все одно там не поганяєш, це вам не німецькі автобани в своїх кращих частинах, та і не спорткар у нас в принципі), є можливість зупинятися практично в будь якому зручному місці. То просто захотіли трохи розім'ятися

То вирішили по дорозі прихопити пару картонів яблук від місцевого виробника

То повисіти кільканадцять кілометрів на хвості у доволі свіженької Феррарі :)

І ось ми вже проїжджаємо озеро Решен.

Тут ми вийшли прикупити пару плашок місцевого винця а також для колекції підібрали ще місцевого магніта. Взагалі моя колекція туристичних магнітів поповнилася лише в Італії на 15 штук :)

Як вже видно по фото, хоч це формально ще територія Італії, південний Тіроль не відрізнити від типової приальпійської німецької архітектури. Ну воно ж і не дивно - німецька мова в цьому краї таки рідна))) І так ми непомітно заїхали в Австрію і почали дертися догори)))

В Австрії я вже закинув пару ящиків місцевого пива (так-так, я завжди намагаюся привезти з нового місця як мінімум один ящик ще невідомих мені сортів пива). По дорозі ми встигли помилуватися найвищою горою Німеччини - Цугшпітце разом з сусідніми майже 3тисячниками)))

І стекти слиною по ще одній живописній фортеці

Доки не приїхали задутися газом на Ені. Ну помити скло то святе)))

Ще трішки і ми вже в'їжджали до Німеччини, яка одразу нас зустрічала автобаном)))

Так  під вечір ми доїхали до моєї однокласниці. Наступний день наш маршрут в принципі був ідентичним до того, як ми їхали на відпочинок:

По плану в нас була лише одна перевірена заправка в Донауешинген, від якої нам вистачило газу аж до домашньої заправки в Гісені. Як бачите, при середній швидкості 95 км/год (140 по автобану, якщо немає обмежень, решта +10-20 км/год до дозволеного знаками ліміту швидкості, сільські дороги традиційно 105 км/год) витрати метану становлять смішні 3.6 кг на 100 км (завантаженість 3 людини + 3 валізи + 2 ящика пива). Вітання економним дизелістам)))))))))

А тим часом, доки мандрували додому, на одометрі промайнули 153 тисячі кілометрів.