Дорога до моря

Так вже сталось у нас, літаки не літають, доводиться машиною на море їздити. Але я на стільки щиро кайфую від цього та сприймаю дорогу не як вимушений процес на шляху до результату, а як окрему складову пригоди, що відбувається прямо тут і зараз.  Одним словом, люблю я їздити, і чим далі дорога - тим більше люблю.

Цього року, як і завжди, обрала Хорватію для сімейного відпочинку. Зазвичай маршрут будувала наступним чином:

•День 1: Київ - готель в горах неподалік Ужгорода

•День 2: проходження кордону і дорога до Будапешту чи Балатону в залежності, на скільки затримає кордон.

•День 3: Будапешт/Балатон і до Середньої Далмації.

З маленькою дитиною маршрут цілком комфортний і зручний, починаючи з Угорщини і до самого моря прямий автобан, багато заправок і зон для зупинок. За кермом рідко бувало більше 9 годин.

Цього разу з особистих причин виїздила через Польщу тож маршрут був наступним: Київ - Жешув, Жешув - Будапешт, Будапешт - море. По часу і трудовим витратам вийшло навіть швидше, ніж якщо б їхала через Ужгород. Лиш неприємно здивувала Словаччина своїми дорогами і, ви не повірите, спробою знову залишити мене з розбитим склом.

Якби не бронеплівка на лобовому (дяки за рекомендацію @TipiTip ) була б у мене третя заміна скла, при тому шо Дефу ще й року нема, як виїхав з салону 😂

До речі про скло і…оплату доріг.

Часто бачу віньєтки на автівках і пригадую, як неприємно їх звідти знімати. Так от, багато де можна придбати електронну і нічого не кріпити до скла.

Угорщина тут

Словаччина тут

В Хорватії оплата доріг через рамку, завжди можна розраховуватися карткою.

А ще, Хорватський автобан в сезон [не]трошки завантажений, доводилося навіть в заторі стояти а навігатор, здавалось, знущався з моїх планів на відпочинок без стресу.

Але по факту маршрут зайняв не набагато більше, ніж розраховувалось, навіть не знаю яким чином, та ці затори так само швидко зникали, як і утворювались.