Ще у пʼятницю Фейсбук підкинув мені афішу події, що одразу привернула мою увагу.
Кофеїн та газолін заразом із нікотином - це безперечно найважливіші складові мого організму, а тег #drivetastefully від Petrolicious обіцяв ще й дофаміну на додаток. Ще й відбуватися все мало у сусідньому Глівіце в пʼятдесяти кілометрах від мого Тихого Міста - як такою нагодою не скористатися?
Отже в суботу намилив боки Доджу, щоб недільним ранком вирушити до першої для мене європейської зустрічі у форматі Cars&Coffee.
Втім, ранок почався для мене не дуже гарно, точніше я сам його собі трошки зіпсував. Виїжджаючи з паркінгу, на мить відволікся на пульт Д/К, бо там дуже нелогічне для українця розташування кнопок (хто знає як вмикається світло та взагалі будь-які електроприлади в Європі, той зрозуміє) і торкнувся колесом бордюру в найвужчому місці виїзду. Всі сили були спрямовані на те, щоб стримати голосну лайку у присутності дитини, а уява оптимістично малювала сценарій, за якого контакт із бетоном відбувся тою частиною шини, на якій написів нема.
На жаль, ніт! Одну букву зі слова дупа “Year” знищено, решту покалічено.
Втім, готуючись до подорожі довжиною в кілька тисяч кілометрів, я свого часу передбачав ймовірність таких факапів і зробив резервний комплект. Отже пелюстковий наждак на шурупокрут і бігом ліпити нові деколі прямо перед будинком. Десь за пʼятнадцять хвилин напис було відновлено. Трошки пилом вкриється, і ніби й не було нічого. Хоч не довелося нервувати з приводу того, що мої дівчинки, як завжди, затрималися.
Тож їдьмо! Подорож проминула дуже швидко, бо здебільшого їхали платною дорогою, що у неділю була безкоштовною, із обмеженням 140 км/год. Тож лише тридцятьма з чимось хвилинами потому ми вже були біля кафе O’hana поруч з автівками інших учасників зустрічі.
Ота червона HRV звісно до їхнього числа не входила, натомість автівки всі були дуже різні, і кожна з них по-своєму цікава:
І неперевершена Alpine A110 Роланда, організатора зустрічі і власника кафе:
Очевидно, що всі автівки (хоч там які вони різні) петролхедські, і взаємодія з перших секунд стала відповідною.
Протягом двох годин ми пили каву на затишному крильці кофейні O’hana і спілкувалися про автівки без необхідності щось один одному розтлумачувати - всі розмовляють англійською, знаються на автівках і люблять їх за харизму, не зважаючи на рік виробництва, бренд або призначення. My people!
А вже о дванадцятій всі вишикувалися у колону задля переїзду до іншого закладу Роланда - кафе солодощів Hania у Сошніцовіце.
Цей круїз був для мене дуже яскравим, бо і Глівіце і трасою їхали швидко, гучно і не по-європейськи агресивно, а перехожі махали нам руками і хапали телефони, щоб викликати поліцію нас сфотографувати.
На другій локації свято автодрочерів продовжилося.
Пофоткали тачки, потусили біля них, а моя дружина, користуючись нагодою, навіть згадала юність і на мотоцикл влізла:
А потім був десерт. Знову пили каву, куштували тістечка і спілкувалися про Корвети.
Ну як спілкувалися? Вони спілкувалися польською, а я, як той собака, сидів із добрими очима, все розумів, посміхався з язиком на плечі і нічого сказати не міг. Звісно, своїм досвідом із С3 я поділився, і фідбек отримав, але це все «нє то пальто». Мову треба вчити, і саме цим я почав нещодавно займатися, адже інакше кіна не буде.
Втім, невдовзі гості розʼїхалися по справах і залишилися лише ми, Роланд та шоколадні Пірші (агов, @Pomidor!). Ну і кава, звісно.
І тут бесіда пішла в інше русло, і тривала ще понад годину. Адже так круто, коли ти можеш із захопленням обсудити погоню МакКуіна-Булліта пагорбами Сан-Франциско, а після цього переключитися на легендарний заїзд Стефана Розера на “жовтому птаху» RUF Нюрбургрінгом! І все це лише у відповідь на питання, чи Глівіце комфортніше за Катовіце. Приємне спілкування із приємними людьми у приємному місці під гарну (що в Польщі буває не часто) каву - чи то не кайф?
Наприкінці зробив фото з Алпайном Роланда і лише вдома збагнув чому мені так подобається ця трекова гармата. Адже хоч яка неймовірна та A110, але ж начебто не мій форм-фактор. Аж потім згадав, що вони із Челенджером обидва є дуже вдалими пародіями на своїх пращурів з 70-х! Сємьон Сємьонич!
Отже, неділя була чудовою. Попри доволі скромний масштаб цього пересічного івенту, із відвіданням Глівіце, знайомством з польськими петролхедами та спостеріганням за тим, що відбувається навкруги, містечка Шльонського воєводства заграли для мене новими барвами.
На згадку залишився приємний післясмак, ціла коробка шоколадних 911 і фото Челіка на сторінці кавʼярні O‘hana. Сюди ще цього літа повернемося, а тим часом шукаємо далі.
Сподіваюсь на завершення відбувся "голандський штурвал"?
А в Алпайн ти б закохався. Коли сидів в ній, то насамперед про тебе згадував.
Та й GR86 та сіренька теж сексуальна
Маленькі туси завжди душевніші.
А тусівка кайфова, як на мене отакі маленькі двіжухм часто набагато цікавіщі за масові популярні івенти 👌🏼