Переїзд (на літо) в Ужгород. Воєводино. Парк графа Шенборна

Я збирався писати цей допис разів 8 мабуть. Ось я вже 2 тижні не вдома, трошки вляглося і можна спокійно зібрати думки.

Дві серії прильотів мопедів з балістикою в кілометрі від дому з інтервалом тиждень допомогли переконати мене, що краще поки вивезти дітей трошки далі від Чернігова.

Хтось скаже, що то все зайвий рух, але реакція дітей на звук, вібрацію будинку і випавшу раму в підʼїзді (на щастя тільки одну, бо не була закріплена чомусь) від ударної хвилі після приходу балістики і мопеди, котрі заходять на удар дуже близько, додала переконливості словам дружини.

За день були скасовані всі заплановані на літо речі в місті, на середу взяті талончики на щопіврічний чекап здоровʼя мого батька. На той же день заброньований готель в Ужгороді. Я щиро сподівався, що закінчу справи в лікарні і о 12 виїду з Чернігова, але по факту виїхав в 13:30 тільки. 

Ближче до Стрия я розумів (та що там, з дому розумів), що не зможу покинути межі Львівської області до початку комендантської години, але сподівався, що після Стрия вже міст великих немає і я нікому не буду цікавий, власне, так воно і сталося, і останні пів години доби ми їхали по пустій дорозі зрідка зустрічаючи фури що рухалися в сторону Львова/Києва. 

В Нижніх Воротах було пусто по автівках, але шановні полісмени чемно пробили мене по «Оберегу» і побажали гарної дороги.

О 1:56 ночі я допиляв до готелю і просто падав з ніг, бо день у мене почався 21 годину тому, о 5й ранку. Статистика цього разу приблизно така ж як і минулих разів:

Дуже дякую @Fly17 що допоміг з рієлтором і ми хоча б не довго шукали житло. По суті вийшло one shot-one hit, не ідеально, але на літо піде. 

Поки план простий: шукати школу для дітей в Ужгороді, і сподіватися, що то не знадобиться і можна буде повернутися додому в кінці серпня.

Магнітольні справи були спаковані в 3 коробки і приїхали до мене тижнем пізніше, завдячуючи НП і колезі, котрому я лишив ключі від квартири. Тому схема не змінилася: вдень ми працюємо з усіх сил на роботі, ввечері паяємо, коли сили ще лишаються на то. Робота не привʼязана до офісу зараз, але ми будували можливість віддаленої роботи ще з 14 го року і це дуже допомогло втриматися на плаву як в ковідні часи, так і після початку повномасштабної війни в 2022 році. 

Дуже не вистачає 3D принтера, котрий лишився вдома, та в цілому і сумно, що все моє життя то є те, що влізло в автівку і три коробки зверху… 

Я розумію, що в багатьох справи ще гірше, та пробую тримати позитив і робити те, що тримає кукуху на місці, не забуваючи допомагати тим, завдяки кому я можу писати українською, отак зірватися і поїхати світ заочі (хоч і тільки в межах країни зараз). Ну і ви, прочитавши це, не забудьте задонатити волонтеру, котрому довіряєте.

Автівка наближається до ТО-2 і буде проходити його в Мукачево скоро. З проблем - задні обмежувачі дверей схоже закінчились і поскрипують при відкриванні дверей під 90 градусів (при кінці ходу) навіть змазаними, спробую зробити запит на гарантію. Все решта без зауважень.

По справах розповів, тепер трохи краси і подорожей. Власне, з Воєводино я познайомився ще в 2022 році, восени. Але тоді так і не зібрався написати дописа. Є багацько осінніх фото парку, він прекрасний в ту пору, та сьогодні про справи літні. Так як ми тепер понаїхавші (не)ужгородці, то активності поруч з містом цілком логічна річ на вихідних. В Закарпатті за останні 2,5 роки я подивився багато чого, міксуючи роботу з відпочинком, але все рівно, якщо порадите щось гарне відвідати, то буду шукати можливість. 

Отже, Воєводино і парк графа Шенборна. 

Відпочинковий комплекс знаходиться за селом Тур'я Пасіка, всього в 44км і в годині їзди від нового тимчасового дому. Дорога до Перечина чудова, один блокпост на виїзді з Ужгорода, де прикордонники і стандартні перевірки, далі селами є місця де треба переїхати 10 метрів вкрай повільно, ну і останні кілометри все непогано але дуже вузько, десь на півтори автівки і треба з'їжджати на узбіччя щоби розминутися. 

Вхід у вихідні 200 грн з дорослого, діти до 12 років - безкоштовно. По буднях вдвічі дешевше. 

Жити в готелях тут не дешево, їсти в рестораціях тим більше, тому якщо ви матимете бутерброди для пікніку - це найкращий варіант - сісти в тіні на травичці і насолоджуватися природою. Звісно, можна поїсти в 2х ресторанах (третій закритий тимчасово).

Є коні, поні, велосипеди, квадроцикли, басейн для проживаючих, ловля форелі і ще куча активностей. Взимку витяг на гору, лижі і сноуборди. Чорний поні кусається, ми, нажаль, переконалися в цьому на нозі малого. Було не приємно, вщипнув, синець. Навсяк питали адміністрацію як в них справи зі щепленнями від сказу і нас запевнили, що за цим дуже ретельно слідкують і що поведінка типова для нього. Ну могли б хоча би попередження поставити, бо діти біжать до поні, поні підходять до дітей, щоби їх гладили, а один може рандомно гризнути. 

Йдемо гуляємо територією готельного комплексу, в напрямку до парку. Територія дуже доглянута і зелена

По парку і комплексу розкидані міні-фігурки кельтів і це додає свою родзинку. Діти, особливо після подібних в Острозі та Ужгороді були дуже раді що тут також можна їх шукати.

Лебеді в наявності теж

Рухаємося в парк, котрий починається будівлями з угорського села.

Брама і трошки завалений горизонт. Фоткаю як вмію:)

Парк то окрема насолода для очей.

Ландшафтний дизайн і все таке. Місток той веде до верхньої частини комлексу, там церква і теж красиво, але цього разу ми туди не пішли, бо якраз та частина парку була сонячна, на небі ні хмаринки і в плани спалити собі шкіру в нас не входило. 

12 різних дерев в коло висаджені, символізують 12 місяців, кожен може знайти своє, поруч табличка з описом (не фоткав).

По центру парку велетенське озеро.

В озері присутня риба.

Перехід для Їжачків.

Місце продажу кави-чаю-води стилізовано під старий водяний млин. Після хороших опадів, вода крутить колесо. Восени це було, влітку було сухо кілька днів поспіль, тому вода ледь текла. 

Інша сторона озера, на траві в тіні відпочивати саме воно. На озері є острів, на острові лавка для романтичних побачень (за гроші перевезуть) але коли на вулиці палить сонце, романтики там знайти складно. 

Одна з численних скульптур на території.

Ліс, ходили тільки в облаштованій частині парку, хоча багато доріжок ведуть в листяний ліс. 

Ну і на останок перенесемося в часі на ~2.5 роки назад в жовтень 2022-го і глянемо пару фото осіннього парку.

На цьому поки на сьогодні все, не розкисаємо, палимо паливо і їдемо далі.