ACM 2025 Part II. High and low.

Вирушаючи до інвенту із донькою, ми трошки переймалися її майбутнім фізичним та психічним станом після цілого дня на пательні аеродрому, зокрема передбачали цілком ймовірний сценарій, за яким цей відпочинок перетвориться для нас на суцільний жах. Але все вийшло навіть краще, ніж ми сподівалися. Звісно, дванадцять годин в полі під спекотним сонцем в оточенні автівок і гучних звуків - нелегке випробування для ненормотипової дитини, однак події відбувалися настільки стрімко, що часу для нудьгування майже не було. Точніше, цей час здебільшого використовувався для короткого відпочинку.

 Позаяк відвідувачів у пʼятницю було небагато, і розпочинати смолтокі не було з ким, в нас була можливість залишити автівку під доглядом сусідського волкодава, і відвідати заходи навколо.

Пес між іншим приїхав на чудовому Pontiac Star Chief середины 50-х, що став поруч з нами:

Про дрег-рейсінг я розповів у першій частині своєї доповіді, а паралельно з ним біля сцени розпочалося шоу Лоурайдерів.

Франц, власник автівок, що стрибають, влаштував цікаве розважальне шоу із залученням дітей, що у кількості десяти осіб стрибали в Імпалі на очах задоволених батьків. 

Потім настала черга більш підготовленого жовтого Катласа, який трошки потанцював під сценою. 

Звісно, то не були змагання з лоурайдінгу світового рівня, але подивитися на це власними очима було вкрай цікаво. 

Водночас за сценою на закритому відтинку дрег-стріпу тривала виставка вантажівок.

Свято починається, свято починається…

Для мене, як поціновувача «Конвою» та щирого фаната «Дуелі» постояти біля цих споруд з хромованого металу та клепаного алюмінію було справжнім задоволенням.

Адже це той пласт американської культури, який я тут побачити навіть не сподівався.

Видовище неймовірне, адже ці вантажівки, деякі з яких розміняли восьму десятку, не лише самостійно пересуваються, але й впевнено фігачать чверть милі з педаллю у підлозі.  Тим часом для мене навіть ідентифікувати деякі з них стало завданням непосильним.

Від величезних вантажівок перейдемо до вантажівок поменше. Звісно якогось впорядкування експонатів на полі не було, тому цей віртуальний перехід у реальному житті виглядав як чергова прогулянка рядами із намаганням виділити серед сотень автівок ті, які раніше не бачив. 

Завдання ускладнювалося тим, що вантажні експонати під акомпанемент сигналів, сирен і рику «вісімок» нескінченно пересувалися полем, катаючи людей від краю до краю, чим успішно скористалися мої дівчата.

Через цю міграцію траки постійно змінювали локації, тож спіймати їх всіх в приціл фоторушниці лінзу телефона було подекуди складно.

Це стосувалося навіть шкільного автобуса.

Сучасних траків були сотні, але якби я фоткав кожен ліфтований RAM, мені б і десяти дописів не вистачило.

Ба більше для більшості з них роль виставкового експонату була другорядною, натомість основне використання було за призначенням - житло та тягач:

Втім, пройти повз Дейтону та мою колишню мрію 3500 dually я звісно не зміг. 

Також дуже сподобалися ці універсальні набори петролхеда. Гарно, коли сумочка пасує до взуття, а баран до гадюки:

Ну і Bronco Raptor - це кайф! 

Дуже показово, що в Польщі військова атрибутика дотепер використовується, як іграшка і жарт. Хоча це звісно стосується не історичної військової техніки…

… натомість ось таких експонатів.

Ну і як же без рет-родів? Це ж Муріка, бейба!

В цілому від різнобарвності компанії захоплювали дух. Як приклад, показове сусідство ліфтованого Гладіатора, яким подорожувала моя родина, із його дідусем-пожежником, з якого пара похилого віку зробила кемпер та вивезла онуків на івент.

А ще там був Сайбертрак. Визгаю, що наживо ця штука виглядає набагато краще, ніж на фото, бо величезна.

Однак своє ставлення до новітніх технологій всі висловили прямо на капоті цього непорозуміння:

Зрозуміло, що це далеко не все і навіть не половина. Втім, про решту активностей та автівок розповім у наступній частині, адже із цікавістю контенту, як і з алкоголем, треба поводитися обережно і принаймні на зменшувати градус.