Бельсько-Бяла дубль «два». Душа у спогадах.

Неділя. Це означає, що треба брати Soul і їхати в якесь містечко неподалік за новими враженнями. Але ж до нас раптово прийшла типова одеська зима: на термометрі +8, шалений вітер, дощ, за відчуттям +3. До того ж зранку я був дещо зайнятий  заміною решітки у паркінгу. Тим не менш, сидіти вдома було ще більш нестерпно, тож до шафи за термобілизною і в путь! Щоб не зіпсувати собі погодою враження від якогось нового міста, вирішили закрити гештальт з Бельсько-Бялою. Туди ми вже їздили два тижні тому заради канатної дороги на Шиндзельню,  але того разу теж дощило, через що центр міста ми так і не відвідали. 

Навіть і не думав це виправляти, якби не коментар від @Forrest, через який мені стало соромно. Адже це той рідкісний випадок, коли я навіть не прочитав про місто, куди їду. А якби прочитав, то дізнався би про те, що Bielsko-Biała - родина культових польських мультгероїв Льолека, Болека та собаки Рекса. А також про те, що всім їм в центрі міста встановлені памʼятники. Отже саме час виправити це упущення. 

Поїхали трасою під зливою. З дефлекторами в таку погоду так кайфово, що для мене вони стали прям справжнім гейм чейнджером!

Дорога не дуже цікава, але доволі коротка, тож розповісти особливо нема про що. Чисто, охайно, зручно - все, як завжди тут. А коли вгамувалася злива, то ми з усім потоком навіть поїхали швидше за дозволене.

Ну і зайве казати, що з червоною решіткою Soul однозначно їде набагато краще, ніж з чорною. 

Щойно ми приїхали до Бельсько-Бялої, як знов з неба потекло. Гори в таку погоду виглядають особливо переконливо і похмуро, але від прогулянок містом задоволення мінімальне.

«Хочу в туалет. Терміново!» - повідомила нас донька, після чого вирішили перечекати дощ в супермаркеті, в якому майже все зачинено в неділю. Поблукали між фонтаном та  морозивом у Burger King…

…подивувалися неочікувано масштабному для невеликого міста лофту…

…пофоткали місто і гори з вікна туалету…

Річка Бяла з купою мостів проходить через центр міста і є колишнім кордоном між Силезією та Малою Польщею:

А буквально поруч і та сама скульптура, біля якої треба було зачекінітися нам, ностальгуючим за рідкісним закордонним мультиплікатом нашого дитинства. До вашої уваги Льолек, Болек і якийсь памʼятник:

До скульптури видатного пса на імʼя Reksio ми не дійшли, адже знов пішов дощ, а мала влізла-таки у калюжу, після чого її батарейки остаточно сіли. 

Отже трохи покаталися містом, що місцями виявилося дуже схожим на Одесу. Красиво! Але треба гуляти пішки і в гарну погоду.

І звісно ж красиві кругові розвʼязки та садики біля будинків: 

Втім, погода остаточно зіпсувалася, і ми поїхали додому, роздивляючись архітектурну та природну красу вже з відстані:

Зворотнім шляхом, вхопивши дежавю під несамовиті волання втомленої дитини, знову зʼїхали до лісу подихати свіжим повітрям. Як зʼясувалося, опинилися ми у лісництві Кобіор.

Дорога, прокладена крізь ліс, була для обмеженого користування, тож пішли пішки.

 Когнітивний дисонанс полягав у тому, що незаймана місцевість біля траси була охайна та доглянута, але водночас позбавлена будь-яких слідів присутності людини у вигляді сміття. Жодної пляшки, пакету або недопалку. Рівнесенькою ґрунтовкою дійшли до озера, а там лежить човник, який на диво ніхто не розпилив на метал і не поцупив собі на загін для курчат, а навпроти… урна, прикріплена до дерева! І цю урну посеред лісу хтось наповнює і хтось спорожнює. 

Отже Соул вкотре зробив нам гарний день, і того ж дня ввечері я ще раз йому за це подякував.

А ще подякував своїй дружині за те, що вона вміє оперувати механічною коробкою, принаймні коли куліса справна. Отже гроші замість послуг бяльської автошколи можна витратити на якісь інші бабські жіночі радощі та пиво і без вагань сідати справа.