Обіцяв пост про захист значно раніше, але треба було зібрати достатньо фотоматеріалу, тому вже як є.
Рідний захист не давав мені впевненості у русі - низько їздити я все ще боявся. Та і захистом то всьо назвати складно було - просто пластикова панелька, яка тримається на вісьмох саморізах. Від легенького притирання пузом воно-то, звичайно, захистить, але після жорсткого нальоту на вантажні колії на трасі можна було легко і ненапряжно поміняти датчик рівня оливи, або і сам піддон. Такого, хвала рандому, не траплялося - їздив я акуратно і повільно.
Перед тим як зануритися в тему захисту, хочу знову згадати про хлопців з dropmode workshop, про яких я згадую у кожному другому записі у своєму бортжурналі і які зробили з Сірокою дуже багато всього.
Як ви, можливо, вже знаєте, їхня майстерня нещодавно (не) пережила жахливу подію – атаку "шахедів". Пожежа знищила абсолютно все: від автомобілів клієнтів та купи інструментів до унікальних артефактів української автокультури, які вони ретельно збирали останні 15 років. Попри таку втрату, хлопці не здаються і активно шукають нове приміщення. Якщо ви володієте інформацією про підходяще місце для автомайстерні або хочете підтримати їх фінансово, будь ласка, завітайте на їхню сторінку.
Отже, про захист. По моїй бортжурнальній традиції, історія почалася рік тому. Влітку 2024, я таки дозрів на кастомний захист і намагався майже не користуватись перевагами пневми, тулячи по всім нерівностям у їздовому, лишаючи подряпини на стоковому захисті. Для чого? Все просто - аби майстри з dropmode workshop могли побачити наочно де захист необхідний більш за все і щоб не захищати те, що захисту не потребує. Шось схоже на помилку вижившого (або survival bias, якщо англійською), але трохи навпаки.
По відчуттям, я витер половину машини об асфальт, але якось так вийшло, шо подряпин було зовсім трошки. Більш того, захист, який зняли з машини дуже навіть у товарному вигляді. Пластиковий захист лонжеронів взагалі був цілесенький - тільки протерти тряпочкою і казати всім, шо то все нове.
Старий захист двигуна поки лежить у мене в гаражі, разом із іншими запчастинами, з яких уже можна було б скласти половину машини. Якщо когось раптом цікавить - велкам, забирайте за донатик на баночку дропмода.
Із захистом двигуна все ясно, але крім двигуна мене хвилювали ще передні піддомкратники.
Через конструкцію кузова, морда Сіроки лежить значно нижче, з цього витікають дві стенсові проблеми - нижня точка спереду і підстрелена жопа. З приводу другої проблеми у мене вже горіла жопа, коли ми налаштовували фітмент і жонглювали проставками, а от з піддомкратниками все значно простіше і складніше водночас. Коли передні колеса заїжджають у яму, піддомкратники лупляться об виступ, відповідно якийсь час тримають на собі практично весь кузов замість передніх коліс. Зроблені вони не зовсім для цього, звичайно, але зроблені вони міцними, тому можна було особо не паритись до моменту, поки я їх не почав тупо витирати об асфальт.
Із захистом лонжеронів (за сумісництвом це ще й захист гальмівних магістралей та еірлайнів, які дають повітря переднім подушкам) не треба було робити взагалі нічого. На фотках нижче можна буде побачити такий собі гребінець, ним я перший час шурхав при переїзді високих асфальтових лежачих та заїзді на рампи, але з часом я його просто стер до якогось рівня і жити він мені вже не заважав. До того ж, ми тепер маємо накладки під пороги, які зроблені трошки нижче і тому той захист вже взагалі нікому не цікавий. До речі, через те, що накладки нерівномірні, треба було зробити подовжувачі задніх піддомкратників. Із задніми проблем не було ніяких, але піддомкрачувати якось все одно треба.
Коротше кажучи, після осіннього KyivCarFest 2024 ми зарулюєм до хлопців у майстерню, де робимо обвіс, захист і ще купу штук. Детальніше описував ось тут. Але поки обговорювали фронт робіт, Макс мене умовив ще й пофарбувати захист у жовтий. Фарбувати його все одно довелося б, щоб він не згнив раніше ніж треба, тож чому не в жовтий, логічно? Логічно.
Отже, фотки результату. Зараз можна було б показати фотки свіженького захисту, але навіщо показувати свіжий захист, якщо можна показати як виглядає захист півроку потому, логічно? Логічно. Тим більш, шо фоток свіжого захисту у мене нема.
Отже, мої враження.
Це тупо кайф. Вклали 300$ у мій душевний спокій. На такі гроші можна було б багато заспокійливих пігулок закупити, але ніщо так не заспокоює, як наявність офігезного і товстого захисту.
На фотках можна побачити подряпини на ребрі, по якому найчастіше прилітає - все добре, навіть під час відпрацьовування захисту на високій швидкості (150+). А ще іноді можна побачити іскри, особливо вночі, коли ненапряжно їдеш і під кінець житомирської об'їзної настрибуєш жовтим пузом на напливи. Сам іскр не бачив, але є свідок.
Пишіть шо думаєте про ці всі залізно-захисні приколи, завжди цікаво поспілкуватись. Чекаю на вас в наступному дописі 👋
P.S. Поки писав пост, сталося дещо неприємне, що було б не таким неприємним, якби dropmode workshop таки працювали. Про неприємність якось потім, вона не стосується теми захисту, а от якщо у вас є інфа про приміщення 200-300м2 - пишіть напряму в дірект в інстаграмі хлопцям. Як тільки вони обзаведуться новою майстернею - поїдемо фіксити неприємність.
Хочу такий же )))
По піддомкратникам - тут да, сантиметр схавало, може і більше, але поки проблем не виявлено, спостерігаєм)