Душний вибір.

Якби ми знали, що поїдемо до Польщі, то напевно поїхали б також і Ренегейдом. Але, спалюючи місти, улюблений Jeep дружини ми продали. 

За відсутності  можливості допомагати родині в робочі часи буднів через мій пекельний робочий графік та необхідності вирішення цілої низки питань в чужій країні, необхідність другої автівки стала очевидною. 

Втім, хоч яким легким здається питання вибору, для мене воно таким не було. Адже навіть за нових обставин я все одно не можу ставитися до автівок, як до засобу пересування. 

Позаяк багато грошей на автівку я витратити не міг, вирішив обмежити бюджет шістьма тисячами доларів, тобто приблизно половиною Ренегейда.

Мої критерії були наступні:

-яскравий (принаймні нетривіальний) дизайн 

-потенціал для стайлінгу

-максимальна простота механічної частини (звичайний консервативний атмосферний ДВЗ без прямого впорскування)

-нормальний стан кузова

-щоб автівка подобалася і на неї було приємно дивитися 

До цього додалися критерії дружини:

-практичність (п’ять дверей, нормальний багажник)

-бажано висока посадка та кліренс 

-відсутність відвертої фемінітивності та маскулінності

-бензиновий двигун

-щоб автівка подобалася 

Єдиний пункт, що для нас був спільним, то відсутність протипоказань щодо механічної коробки, адже навіть графа про «уподобання» насправді означала зовсім різне для нас обох: в кандидатах я бачу чистий аркуш, натомість моя дружина бачить кінцевий продукт. Тому постійно доводиться вмовляти, розповідаючи про те, як воно може і буде виглядати в майбутньому. 

Серед моїх кандидатів були Fiat 500, Alfa Romeo MiTo, Punto та Fiesta, і схилявся я саме до Альфи, бо знайшов чудову QV білого кольору. Втім, дружині Альфа взагалі не зайшла через тридверність. Насправді, я її розумію, бо самому набридло застібати паски на дитячому кріслі, а робити це 100500 разів щодня, і ще й торбинки туди складати. Звісно, це можливо і мене б це не зупинило, але не всі готові йти на такі жертви суто заради стилю.

500 відвалився, бо там із простором взагалі все сумно, щодо Пунтіків, Фієст та решти хетчбеків ми теж не дісталися консенсусу, бо мені вони подобаються лише у тридверному варіанті, а їй [див. вище].

Звісно ж, це не було просто процесом вибору на пару днів, бо на кожну нову ідею я витрачав вечори у пошуках кандидатів, як таких, і шляхів майбутніх доопрацювань: гадав, як прибрати вигляд олігофрена з пики МіТо, шукав ST-Line на Фієсти, думав, як зробити Abarth look для Пунто, тощо.

Врешті, так і не знайшовши вірної відповіді, я згадав про Mini Clubman і пустився берега: буду БМВ-стом! Але поки власник мʼяв цицьки із датою рандеву, я начитався про ті марнозвісні N12, пригадав клієнтські R56 і від тої хибної ідеї відмовився. Не без суму, адже виглядає R55, як на мене, неймовірно, до того ж відповідає всім критеріям крім надійності  і став би чудовою парою

для Челенджера у нашому гаражі.

І тут ми згадали про KIA Soul першої генерації, який, насправді, і мав бути у нас замість Ренегейда, якби не низка випадковостей. Я навіть обмін на РЕМ свого часу організував. Тоді ми обирали саме між Соулом та мікровеном Fiat 500L, і зараз, три роки потому знову повернулися до того ж вибору.

Взагалі знайти нормальну автівку в Польщі не так легко, як то здається. Попри нібито величезний вибір, застосування фільтрів  знижує асортимент в рази, а подекуди і зводить нанівець. По-перше, у більшості автівок величезні пробіги (як наслідок - втомлення інтерʼєру, кузова, зокрема відлущення лаку та іржа), по-друге, майже всі вони з безліччю подряпин, вм’ятин, сколів і інших недоліків. Є, звісно, і ідеальні екземпляри, але коштують вони ледь не більше, ніж в Україні. Ще варто зазначити, що  майже всі автівки тут з найменшими з можливих двигунами. Злається, що якби хтось випустив одноциліндровий дизель, то він би став тут бестселером. 

Обравши Соули із бензиновим двигуном (половина пропозицій відпала), пробігом до 150000 (80% від тої половини відпали), з близьким розташуванням та в нормальній комплектації в межах нашої ціни, ми залишилися з двома пропозиціями з початкових кількох сотень. 

Власник одної KIA миттєво відповів, і за пару днів ми поїхали у сусіднє містечко на огляд.

Дуже хотіли автівку білого кольору, але не в нашій ситуації в це впиратися. Коричневий теж норм, ба більше другий взагалі був червоний, а у дружини на червоні автівки алергія.

По телефону все звучало чудово:

-У автівки є деякі дрібні недоліки щодо ЛФП, яких не видно на фото

-Дякую за чесність! Це зрозуміло, бо їй 15 років.

Насправді продавець виявився дійсно дуже приємною людиною, що, на жаль, не дуже тямить в автівках. «Деякі дрібні недоліки» виявилися купою вм’ятин, подряпин цвяхом через весь борт і на десерт величезною проржавівшою дірою в задній чверті над колесом. Звичайна втомлена євробляха, хоч і доволі непогана с технічному сенсі.  Навіть моментальна знижка в 500 баксів не переконала мене обрати цю автівку, але ж дружина була у захваті! Звісно, не від іржі, а від форм-фактору, як такого: «отаку хочу! Дуже подобається!»

Тим часом я все ж більше схилявся до 500L, адже вже вирішив, в який колір клеїти дах та дзеркала і з’ясував, що 18” диски від Alfa GT Blackline змінять його дебільнуватий вигляд кардинально. 

На моїй роботі є постійний клієнт, один з перших поляків, з якими я познайомився. Маріуш тягає автівки з Європи, а ми, в свою чергу, їх доводимо до кондиції, і білий 500L, що я знайшов, ймовірно був саме його. «Оце так везіння!» - подумав я і зателефонував своєму шефу, щоб підтвердити свої домисли. Відповідь надійшла невдовзі: «ні, це не його», але ми все одно поїхали той L подивитися, бо стояв він в автосалоні, а я хотів, щоб дружина побачила цей мікровен надмір, бо автівка дуже специфічна. 

Приїхали.  Ось він там біленький праворуч від Челенджера. Почекали півгодини, поки до салону хоч хтось прийде.

Робота польських автосалонів - то окрема історія. Клієнтоорієнтованість? Що це таке і навіщо?! Я навіть скучив за фантастичними історіями  вітчизняними перекупів, якими вони із ентузіазмом циган годують кожного, хто підійшов до паркану автосалону. Натомість тут треба самостійно шукати когось в нетрях офісу, і не факт, що там хтось взагалі буде. А якщо і буде, то не обовʼязково ти отримаєш ключі, не кажучи вже про те, щоб щось почути про автівку крім того, що написано на папірці поза склом. Я був у чотирьох салонах, тож не вважаю це винятковим кейсом. 

Втім, мені 500L сподобався. Кумедна автівка! І її реально можна зробити дуже прикольною. Натомість дружині він взагалі не зайшов попри всі мої спроби її переконати. «Хочу Soul! Він офігєнний і саме такий, як мені треба» - сказала, мов відрізала. Я цим не обурився, бо в конкретному 500L був 2-циліндровий 0,9 turbo, що при масі автівки в півтори тони все ж викликає блювотний рефлекс. І справа тут не в динаміці, бо вона краща за таку у звичайного 1.4 (інших бензинових варіантів тут нема), а в ресурсі. Адже для мене цілком очевидно, що ті 120 тисяч пробігу двигуна від газонокосарки - це бомба уповільненої дії. 

І що робити? Їхати 100км щоб подивитися на єдиний червоний Соул? Але ж він червоний, в базовій комплектації і не від власника.  До того ж ймовірно в стані не кращому, ніж у коричневого. Дружина взагалі руки опустила і каже: «а може просто хетчбек якийсь нудний?»

Аж раптом телефонує мій шеф і каже: «Маріуш щойно привіз KIA Soul, не хочеш?».

-Хочу! А що за Соул, і яка ціна?

-Нічого не знаю. З Німеччини. Білий. Пробіг невеликий 

Білий - це вже непогано! Але ж шансів, що він буде бензиновим і в нормальній комплектації обмаль. Проте перспектива придбати автівку у знайомих в місці, де я працюю, і власноруч її підготувати для продажу самому собі змусила мене поставити пошуки на паузу, очікуючи уточнення даних (перепрошую за наболіле словосполучення).

Аж раптом надходять нові відомості: «бензин, 120 пробігу, механіка, 2009 рік. Він довго стояв зі зламаним електро підсилювачем керма, його зараз лагодять, треба почекати».

Протягом тижня я намагався отримати хоч якісь фото автівки, а мені їх відмовлялися давати, бо вона «не в показовому стані», щиро не розуміючи, навіщо мені ці фото.

Врешті-решт я отримав отаке:

Фото зроблені так, щоб формально мене задовільнити, але мені їх вистачило: чистий дорест, що дуже добре, бо там звичайний ланцюговий 1,6 Gamma (4GFC) з CVVT, але без клятого GDI рестайлу. Колір Clear White, яскравий білий, близькиц до Bright White Челенджера, але ще біліший. Люк, рейлінги, ПТФ та спойлер на даху свідчать про те, що це майже топова комплектація Luxe, що підтверджують і 18” диски Burner. Тобто виглядати це все має якось так, тільки краще. 

Отже треба чекати. Питання лише по задньому бамперу, на якому видно нестандартні чорні елементи під плафонами ПТФ. Але ж то не біда в будь-якому разі. 

Протягом півтора тижня я чекав на ремонт ЕПР, через несправність якого цю автівку виставили на продаж. Напевно в Німеччині заміна електропідсилювача коштувала так само, як ця автівка. Потім ще тиждень я чекав, поки кермо обшиють новою шкірою. І нарешті він до мене доїхав брудний, занедбаний, але нескорений. 

Ці фото не передають реальний стан автівки, що довго стояла на майданчику, але в наступному дописі я покажу ті, де все видно.