Eurolights Ч.1 - підготовка та “цегла” mode.

Ось і я дійшов до євростандартів. Чи вони до мене. Не те щоб мене раптово почав хвилювати ДСТУ, та й тим, хто відрізняє повороти від стоп-сигналів виключно за кольором я дотепер раджу зайнятися підвищенням власного IQ. Але наразі треба бути готовим до будь-якого розвитку подій, і дуже не хочеться, щоб така дрібниця колись сплила у вигляді непереборної перепони. 

Позаяк Challenger ніколи майже не продавався в  Європі, жодних готових рішень на ринку не існує. Ба більше я хотів зробити все швидко, якісно, охайно, красиво і недорого. Можливість втілення такого фантастичного набору забаганок виглядає  примарно, але з урахуванням наявності  @RusLanCk  в колі моїх - хоч і віртуальних - товаришів, є цілком реалістичною. 

Поки черкаський маг чаклував над моїми ліхтарями (цей надзвичайний процес вартий окремого допису), я катався містом без стоп-сигналів та поворотників і навіть через це був переслідуваний поліцією Чернівців. 

Попри дуже приємну і навіть веселу розмову з копами без неприємних наслідків, їздити так було дуже незручно і навіть якось соромно перед суспільством, і єдине, що заспокоює - це те, що мемні БМВ-сти роблять так роками і не переймаються. 

Для реалізації задуму було необхідно протягнути альтернативне проводіння від BCM до ліхтарів. Тож вчора я затарився необхідними матеріалами, і сьогодні вирішив підготуватися до встановлення оновлених ліхтарів в боксі одночасно з заміною маточини. Але чи то я був надто повільний, чи Вадим занадто швидкий. Хоч там як неоднозначно це звучить, а наші ритми не збіглися, і Вадим кінчив раніше ніж я розігрівся. 

Я пішов до адміністрації вимолювати продовження свята, зазначивши, що зроблю все власноруч (ну що ж за…?!) і потребую лише затишного куточка. Місце мені надали і  за збігом обставин єдиний вільний куточок знайшовся в боксі електриків, до яких я не міг записатися протягом декількох тижнів. Але ж я вже тут! «Дайте води попити, бо так їсти хочеться, що аж переночувати нема де». 

Раптово у електрика Назара з’явилася вільна хвилинка щоб зробити підключення до блоку професійно і надійно, а не так, як я зробив би те самотужки. Салонні та багажні обшивки були вже зранку мною демонтовані заразом із заднім сидінням та бардачком. Отже годиною потому три дроти були обмотані тканинною ізострічкою, прокладені  вздовж заводської коси від BCM до багажнику та закріплені стяжками. Місія ж електрика полягала в тому, щоб підʼєднати два дроти на піни передніх поворотників і один на пін центрального стоп-сигналу. 

С6, 39 пін - додатковий стоп-сигнал

С1, 13 пін - правий сигнал повороту

С4, 14 пін - лівий сигнал повороту

Все начебто легко та зрозуміло, але після мого демонтування блоку BCM та заклику електрика ввімкнути запалення заради тестування проводіння Challenger раптово перетворився на цеглину зі світломузикою: двірники не вимикаються, клімат не вимикається, запалення не вимикається, все блимає та пищить. Скидаємо клему, ставимо на місце - все те саме. Підключаємо діагностику - всі блоки поза доступом. Припливли!

Протягом півгодини ми танцювали навколо автівки, розуміючи, що нічого жахливого там натворити не могли. А від цього ще гірше, бо причина такого божевілля взагалі незрозуміла. Викликаючи дощ та сигнал від BCM, я усвідомив, що ситуація критична і ані того, ані іншого мені ймовірно не побачити, аж раптом Назар заволав «знайшов!». Виявилося, що один з дротів на CAN шину був пошкоджений і тримався лише на волосінні ізоляції. Завдяки моєму втручанню цей дріт обірвався.

В цій історії нема нічого дивного, бо косу звісно перекладали під час вварювання задніх чвертей. Проте я дотепер не вірю, що мені так пощастило: по-перше, це сталося на розібраній автівці, що стоїть в електробоксі, в якому є електрик. По-друге, цей дріт був зверху коси у найбільш зручному та помітному місці, адже якби він був десь всередині під пластиковими перетинками, прихований ізолентою та десь в районі сидінь, на пошук пішла б вічність! Не кажучи вже про жахливий сценарій, за якого карета Попелюшки раптово перетворилась би на гарбуз опівночі десь посеред траси. Ба більше за кордоном. Отже пощастило, як тому, що на шибениці. 

Щиро порадівши успішному вирішенню несподіваної проблеми, ми продовжили те, заради чого все починалося. Звісно ж це вже була зовсім не «хвилинка», але результат досягнуто.

Щоправда, результат цей тимчасовий, але про це іншим разом.