Три “podpory”.

Вчора ввечері нарешті отримав підвісний із кронштейном, і вже зранку поїхав до кардан-сервісу збирати все до купи, адже залишки старої опори прибрали ще напередодні.

Польська опора BTA [G90703] була єдиним шляхом вирішення проблеми, крім китайського нонейму, і, відверто кажучи, якихось зайвих ілюзій щодо неї я не мав. 

Попри мій скепсис ця “podpora walu napedowego z lozyskiem” перевершила мої очікування.

Оцинкований конштейн виглядає так собі, але підшипник FAG такий саме, як був з заводу, і гумовий демпфер виглядає доволі якісно.

Карданщики підтвердили мій висновок і схвалили вибір (ніби той вибір був). Тож сподіваюся, що замінювати її найближчим часом не доведеться. 

Поки автівка чекала на підвісний у дворі СТО, Вадим за моїм проханням замінив верхні опори передніх амортизаторів, щоб прибрати стукіт пружин.

Опори Monroe Strut-Mate [MK437/905968] - не верх бажань, позаяк я до сучасного Монро ставлюся із упередженням. Але за умов відсутності у опорах підшипників (триважельна підвіска передає вітання) там просто нема чому ламатися - сталева чашка та гумова проставка. 

Розібравши стійки, верхні витки Eibach Pro-Kit, що лежать один на одному, обмотали стрічкою, все відмили і зібрали докупи з новою гумою замість просівшої. Відтепер вся передня підвіска, крім амортизаторів, нова.

Врешті-решт відновлення кардану обійшлося в сто баксів (2500 за підвісний та 1500 за його встановлення), що хоч і не безкоштовно, але не йде у порівняння із заміною валу в зборі, як того вимагає Stellantis. 

А головне, що Додж знову в строю, адже останнім часом його допомога вкрай потрібна. Сподіваюся, що як припиниться мряка, то новий допис буде про щось красиве, а не про залізяки, позаяк ця тема мені вже дещо набридла.