Пердечний сриступ

Діло було в кінці грудня 2024. Я довольний обкатав, налаштував Форя, налаштував ГБО, поміняв масло і зібрався в дальню дорогу: в планах було поїхати на пару місяців в своє рідне село, бо там багато родичів, хрещеників, а на носі Різдво і хотілося всіх побачити, також в цей період висока концентрація днів народження у них же.

Ми приїхали, пройшло кілька днів і треба було мені поїхати в Полтаву (50 км від мого села) у справах. На зворотньому шляху в мене був бадьорий настрій, односмугова траса з гарним покриттям і непоганою видимістю, тож я відкрив заслонку на вихлопі, увімкнув бойову прошивку на 500+ сил і дав джазу :) Проїхав я ці 50 км дуже яскраво, в режимі 150-200 з обгонами бубубу і ратата, все як ми любимо, кайфонув нереально!

Коли я приїхав додому і почав паркуватися біля дому я почув той самий звук, який жожен субарист не хотів би ніколи чути - мотор стукав і скреготав звуком "метал об метал" в такт з обертами двигуна. Я у своєму житті вже чув як стукає мотор у субару, тому я відразу впізнав цей звук. Глянувши на тиск масла в моторі я побачив що він не змінився і не впав, але звук вимусив заглушити мотор якомога скоріше, щоб не наробити більшої біди.

Ступор, незмога повірити в те що щойно сталося. На той момент пробіг мотора після збірки був 5 000 км. Новий антирекорд (попередній раз мотор помер після 12 000 км). Прокручував в голові весь шлях додому, перегріву масла не було (пік температури 100 градусів), детонації не було, перегріву антифризу не було. Що ж тоді сталося? Чому він стуконув? Відповідь на це питання я спробував дістати з розмови з мотористом, який збирав цей мотор для мене. З діалогу виявилось що такий режим їзди для субару двигуна є неприйнятним на довгий час. Короткочасні прискорення до 200 і більше - допустимі, але постійна їзда на таких швидкостях призводить до масланого голодування і потенційного проворота вкладиша. Також він мені сказав що тиск масла може і не впасти, якщо провернуло саме шатунний вкладиш, так як за тиск масла відповідають в першу чергу корінні вкладиші (які в мене провернуло минулого разу), а шатунні шийки колінвалу живляться вже після корінних, і тиск може і не впасти, якщо вкладиш провернуло таким чином що зберігся підпор на шатунній шийці. 

Загалом, було прийнято рішення відправляти машину евакуатором за 350 км на СТО, де робили мотор, щоб його знову дістали, розібрали і вияснили що сталося і в чому причина. 

Сталося це 28 грудня, 30 грудня Форік завантажили на евакуатор і він поїхав на лікування. Ось так я зустрів Новий рік без Форіка, з сумними думками печаллю.

На підйомнику була черга, новорічні свята... Початкова домовленість була що зможуть почати роботи по Форіку не раніше 10 січня, але на щастя обставини змінились і вони змогли почати раніше. 

Ще до Новго року я замовляв у них набір бушингів для куліси коробки передач, бо були дуже великі люфти і перемикання перестало бути впевненим. На час, коли Форіка доставили до СТО - всі запчастини вже були у них. Також при минулій збірці майстри забули замотати даунпайп в термозахист. Тож вирішили почати з обмотки і ремонта куліси, про що я потім дуже шкодував, бо цей процес затягнувся більше ніж на тиждень через че що деякі деталі не підійшли, деякі довелося виготовляти у токаря (бо куліса від JDM коробки і все що було в Україні по наявності просто не підходило). І весь цей час я не знав що з мотором, можете уявити якою мукою було для мене це очікування. Неможливо було зі знятим даунпайпом завести і послухати мотор, якось продіагностувати. А даунпайп не можна було причепити на місце бо тоді не буде доступу до куліси, щоб завершити її ремонт. 

Але врешті-решт кулісу зібрали, даунпайп встановили на місце і настав момент Х: перевірка мотора. Я попросив зняти і розрізати масляний фільтр, щоб подивитися чи є там стружка від провернутого вкладиша. І ось які фото і повідомлення я отримав: 

Різьбу шпильок відновили на місці, зібрали весь випуск на нових прокладках, поставили новий масляний фільтр, завели і.... З мотором все гаразд :) Тиск масла на місці, нічого ніде не стукає і не скрегоче.  

Виявилось що той звук, який я прийняв за шатунний - то був звук прогорівшого вихлопа з обох боків і вирваних шпильок колектора. Майстри сказали що звук був дійсно схожий на той, коли провертає шатунний вкладиш, але все ж це був не він. Сергій Білик, чемпіон України по драг рейсингу на субару сказав, що вперше бачить щоб випускні прокладки так прогорали, я вважаю це рівень :)

Я дуже радий що все закінчилось саме так і я просто, перелякавшись, відправив машину їм. 

В результаті я дуже задоволений тим як мені зробили кулісу, люфтів зараз нема взагалі, від перемикання передач ловлю неймовірний кайф!

Також добре що замотали даунпайп в термоізоляцію, тепер під капотом стало ще прохолодніше. 

Коли я приїхав забирати машину, то першим ділом після прогріву я виїхав на бориспільске шоссе і дав максимальне навантаження на двигун кілька разів щоб впевнитися що з мотором точно все ок. Того ж вечора я вже був вже вдома, в селі, втомлений після безсонної ночі і цілого дня в дорозі, але щасливий :) 

Після цих подій вже пройшов деякий час, машина вже бувала в різних умовах (в тому числі повторювала той самий маршрут в тому самому темпі, після чого почалися всі ці "пригоди") - все добре. 

Рухаємось далі, дякую за увагу!