'71 style side scoops

Є така народна мічіганська прикмета: якщо на маслкарі вуса висять, то щось під капотом цікаве відбувається.

Цього разу це лише наліпка, однак не просто так вона тут з'явилася, а тому, що нарешті щось до мене доїхало з americanmuscle.com

Цей мод напевно є максимально суперечливим і таким, що викликав найбільше сумнівів щодо доречності. Але останнє - це знов-таки питання історії та загального задуму. Отже прямуємо до 70-х.

Нещодавно мережею ходив мем про те, що попри впевненість переважної більшості людей, сітком Mr.Bean складався не з безлічі сезонів, натомість лише з п'ятнадцяти серій. Це неймовірно, але це факт! Такий собі зразок ефекту Мандели у дії:

До чого я це? А до того, що з Челенджером першого покоління спостерігається такий саме ефект, що виходить з "колективного несвідомого". Попри свою легендарність, що не зменшилася протягом півсторіччя, та статус одного з найвідоміших понікарів (ай! Не будемо занудами, і маслкарів теж), перший Challenger виробляли лише протягом чотирьох років!

Загальна кількість проданих автівок викликає лише посміх, бо 165 з лишком тисяч примірників - це майже ніщо у порівнянні з Мустангами, яких лише протягом перших двох років виробництва продали понад 1,3 млн.

Додамо до цього той факт, що від 1970-го до 1973-го Челенджер щороку доволі суттєво змінювався зовні. Моделі 1970, 1971 та 1972 мають різну задню оптику, решітки, комплектації, низку особливих версій і звісно цілу купу різних аксесуарів, перелік яких постійно збільшувався.

В своєму блогу я не раз згадував про те, що від кінця 60-х аж до занепаду маслкарів в початковому вигляді  в середині 70-х, вони поступово перетворювалися зі скромних "сліперів" на "позерів" з купою яскравих елементів, єдиною метою яких було привертання уваги та вплив на емоції  покупців.

Поміж таких фішок були різноманітні накладки, що імітували повітрозабірники. 1971-го такі накладки з'явилися на задніх крилах Challenger у комплектації R/T. Звісно, жодного стосунку до охолодження задніх гальм вони не мали і зазвичай не мали навіть імітації функціональних отворів хоча б за рахунок кольору. Натомість своїми подвійними псевдозабірниками ці "зябра" підкреслювали подвійні страйпи з боків і напевно (на думку тогочасних дизайнерів) додавали спортивності, відокремлюючи R/T від звичайних Челенджерів.

 Свою особисту дилему щодо фейкових "зябер" я вирішив ще під час встановлення імітації повітрозабірника на капот Мустанга. Якщо це вимога стилю, то why би not?

Для нового Челенджера такі накладки виробляє американська компанія Retro USA, і я давно мав бажання їх придбати, хоча й подекуди, як зазначено вище, сумнівався. Крім неоднозначної стилістичної складової мене зупиняла ціна. Попри свою примітивність коштують вони, як на мене, неадекватно дорого. Втім, довгі роздуми щодо шляхів виготовлення таких накладок власними силами, призвели мене до висновку, що розумніше за все (а може й дешевше наприкінці) - придбати фірмову деталь з вірною формою та ідеальним фітментом. 

Вчора я забрав накладки з малярки, де знов не влучили в колір. Не влучили взагалі, як і всі попередні рази, взявши з мене грошей за формулу базової фарби Bright White (Chrylser PW6/PW7). Це вже четверта спроба підібрати фарбу, і я, чесно кажучи, задовбався. Не буду нічого переробляти, залишиться, як є. Все одно на цю автівку рано чи пізно чекає плівка на весь кузов. 

На фото різниця кольорів майже непомітна, очами я вже теж не дуже її бачу (принаймні не так, як під час першої примірки), але факту сліпоти підбірщиків це скасовує.

Заразом пофарбували і накладки на капоті, що я перед тим фарбував з балону. Колір там такий саме "не той", як і був раніше, але тепер під лаком і без очевидних вад. Тож одним приводом для занепокоєння стало менше: 

Другим складним питанням було розміщення накладок. Вони, звісно, суттєво відрізняються від оригінальних як за розміром, так і за нахилом, адже кути нахилу дверей зовсім різні. Але ж і питання не в нахилі. 

Челенджер третього покоління має базу, що на 15см (!) довша за базу моделі першої генерації. Тим часом база класичної Баракуди ще на 6см коротша.

Отже питання: де розташувати накладки і на що орієнтуватися: на відстань від арки та дверей чи на заднє бічне віконце та лінію даху? По висоті вважати пластиковий поріг стилістичним продовженням кузова або орієнтуватися на край білого?

Я спробував всі варіанти, аж потім обрав найбільш гармонійний, що виявився саме тим, як це бачили дизайнери з Retro USA. Встановивши "забірники" згідно інструкції наданій американцями, я влучив саме в те місце, що обрав шляхом власних примірок. І це зовсім не середина площини між дверцятами та аркою.

Це той рідкісний випадок, коли після встановлення деталі, я не отримав миттєвий вибух дофаміну, натомість здобув привід для роздумів.

Сидів, ходив по колу, палив, роздивлявся. Аж трошки часу минуло, і я звик до цих "вух", від яких трошки тхне тюнінгом з ранніх 2000-х.

В решті решт все пізнається через ставлення та певні обставини. Якщо вже обрав цей ретро шлях, то маєш йти ним до кінця. Go hard or go home!

І настільки гарно воно виглядає у монохромі! Як в ті часи, коли світ був чорно-білим та з крапками.

Якщо ви запитаєте, чи порадив би я комусь "наклеїти вуха" на Челенджер, я б звісно сказав "ніт". Адже такі провокативні штуки мають сенс лише у сукупності з безліччю інших доопрацювань, як той солений огірок у бургері, що тим часом легко спотворить будь-який торт. Хоч там як, а в даному конкретному випадку я навіть не уявляю мій проєкт без них.

Звісно є ракурси, з яких "зябра" мені не дуже подобаються, проте є й такі, з яких все виглядає, як на мене, просто ідеально! 

У підсумку маємо наступне: напрям збережено, доречність чергової деталі має вагоме підґрунтя і в цілому відповідає обраному стилю. Не зважаючи на те, що це дотепер just for looks, як і було п'ятдесят років тому.

Наразі, попри те, що екстер'єр вже для декого трошки overdone, йому все ще бракує одної деталі, що я планую додати.

Ні, це на жаль не Shaker, бо, зважаючи на ціну, він напевно так і залишиться у моїх мріях.