Запис 39. Пів року в малярці, невже це все?...

..... звичайно що ні, не кінець. Тому що не можливо просто так взяти і забрати готове авто з покраски.

 Всім привіт. Якось так вже склалося, чи то у мене фарт такий, але малярка у мене ніколи не проходить легко і швидко.

 Отже майже пів року в малярці, багато це чи мало? Звісно хотілося б швидше, але вже як є. Я не буду розказувати як маляра люблять такі об"ємні  проекти( з вашого дозволу). І мої не виявилися виключенням. Чому в множині? Бо починав робити один, а продовжив і закінчив другий. І те що перший маляр думав врятувати двері,протравивши ржавчину, другий просто приговорив, всі 4, без виключення. І як показав час не дарма. Отже почалися пошуки дверей. І в цьому мені, можна сказати, трохи повезло, бо троє з них я знайшов в одному місці. І в відмінному стані.  І якби ще годинку зволікав, то вони поїхали б до іншого клієнта. Аде добре що розбоощик знайомий, скидаю завдаток і на наступний день я у нього на бусові забираю двері.

Але це було тільки 3 з 4х. Залишилося знайти лиш передні праві двері. Здавалося б що нічого складного, подумав я і продовжив пошуки. Але саме з цими дверима виявилося дуже не просто. Обдзвонив всі розборки які знав  і не знав. Ніде не було чогось гідного. І тут я почав розуміти що це задача з зірочкою, і зрозумів чому розборщик посміхався коли я легковажно казав що залишась сама малість. Але вирішення було під носом. Заїхав на утилізацію авто, там давно стоїть Е38,дорест, мимо якої я проходив багато разів. Вирішив глянути і не дарма. Не зважаючи на умови зберігання, двері були у відмінному стані.

Одразу беру інструменти і скручую їх, і на наступний день я вже у маляра.

  Ще одною проблемою була вм"ятина під заднім правиив ліхтарем. Жестянщик ніби там все виклепав, але як виявилось метал там був тоньший за цигарковий папір. Ш ще ж до того ржавчина в середині. Вирішено також міняти. Благо що задній правий угол був у продажу, і за більш ніж адекватний цінник. Також без роздумів замовляю та передаю на сервіс, де його успішно замінили.

 Довольний собою що зібрав все необхідне для просування робіт, думаю що от тепер діло піде. Який я був наївний. Почались довгі тижні очікування, безкінечні дзвінки з питаннями : ну що? ну коли? чому так довго? та сакільки ви будете мучити те авто? Час від часу від маляра отримував фото робіт, з розряду : тут зашпаклювали, тут загрунтували.

А час летів, а збирати хотілося ще по теплому. Але в підсумку я просто відпустив ситуацію, з думками : вже буде як буде. Потім залетіли фотки першої покраски елементів. Капот і багажник.

Потім були дверцята.

І раптом дзвінок: завтра  авто буде пофорбовано, на кінець тижня приїзжай забирай. Якщо чесно,то я навіть молився аби маляру все добре вийшло. Одразу телефоную на фірму і домовляюся за бус та причіп. І вже в суботу я приїхав забирати Betty. 

 Майже пів року я цього чекав. Звісно я був радий але не в повній мірі, бо забирав я тільки авто, у них ще залишалися  навіска і багато дрібниць  на покраску. Попереду ще збирання і купа іншої дрібної роботи.

Але то вже напевно буде в наступній частині,бо і так чимало надрукував. Не впевнений що і це до кінця дочитають. Тим не меньше, хто дочитав - дякую, і найблихчим часом приступаю до продовження. Бо хочеться вже сюди повернутися, тим більше є чим ділитися.

  Всім рівних доріг та повних баків. Слава Україні.