Історія пошуку авто

З переїздом батька до Німеччини стало питання пошуку авто для батька. Не те, щоб була нагальна потреба в авто, автобуси і електрички ходять відносно надійно, а місячний квиток незрівнянно дешевий у порівнянні з утриманням авто. Просто хотілося мати свій незалежний ні від кого транспорт, як то було звично для батька все його післяуніверське життя. Ні на що інше окрім ВАГівської родини він в серйоз не дивився. Знаючи дешевизну утримання авто на метані батько спочатку дуже загорівся метановими авто. За "недорого" відносно "свіже", тобто до 10 років авто, і з незахмарним пробігом можна було взяти у Нідерландах та Бельгії. Там аналогічні авто приблизно на 15-20% дешевше за Німеччину при аналонічному обслуговуванні. Дивилися на Октахи та Леони все у кузові уніерсал та таким самим двигуном як у мене, але якось душа в батька до них не сильно якось до них хотіла, тому їхати за 300-400 км він не дуже хотів... Потім я вже переконав батька, що в його випадку їхати 20-25 км тупо щоб заправитися взагалі не варіант, хіба що знайде роботу десь поруч. Так відпали варіанти вже німецьких Октах на метані. Батько зрозумів, що просто універсал він не хоче, а треба щось з високою посадкою шукати, щоб хвора спина менше давала про себе чути. Батько спочатку загорівся Туранами 1Т3, інколи навіть можна було зловити 5Т1 із нюансами, зате нова платформа і взагалі все сучасніше. Так ми навіть поїхали дивитися ніби доглянутого Турана на метані, але той двигун не є є гарним вибором в плані ресурсу чи надійності. Оголошення розказувало про 1 власника жінку, ідеальну сервісну книжку, чистий салон, живу суху семиступку, живу панораму. На місці виявилося, що жіночка останні 45 т км не міняла масло!!! Ідеальність книжки закінчилася відповідно 3 роки тому, гальмує авто не дуже, попри +30 к.с. до мого Гольфа тягне двигло відверто паскудно. Родзинкою виявилося те, що авто по всіх документах 5тимісне, а дефакто 7ми. До того ж на 3му ряду і муха не срала, і нічого не вказувало на те, що хтось доставив їх самостійно... Сраний перекуп попри всі вказані недоліки навіть не хотів поступатися в ціні, хоч в нас вже не було жодного бажання брати того Турана.

Ще один метановий Туран з'явився зовсім недалеко, але теж в перекупа. Теж з панорамою і роботом. Виявилося, що те чувирло колись вчилося в Донецьку, є якимось всратим казахським німцем і не розуміє, якого Х Україна вийо проти "матушкі раісі". Незалежно від його позиції, за яку його пика дуже благала кулачного масажу, отримати Турана з дилерськими номерами для тест-драйву ми не змогли, бо він типу не мав часу. Он тут по сільській дорозі покатайтеся, а взагалі беріть, я його сам гнав сюди, авто топчик, "мамай клянусь", "бєрі нє пажалєєш", але тільки під експорт, щоб не давати гарантію на авто. Прикол в тому, в Німеччині юрособи так чи інакше несуть гарантію за продане корито. Оці всі бабаї магаються тебе розкрутити на сторонній гарантійний договір, щоб зістрибнути зі своїх обов'язків. А по факту в разі проблем з авто і стійкого небажання чувирла відповідати за свій базар в разі судової тяганини йому доведеться таки вирішувати цю проблему. Ми пішли від нього типу ми з вами ще зв'яжемося, а насправді було очевидно, що нам ніхто не дасть просратися Тураном по автобану, а в казки про суперавто без тестдрайву ми не віримо. Ще пару Туранів глянули в околицях Кельна і Ессена, але якісь вони були в живу страшнуваті. Та і нахіба 2м немолодим особам той громадний салон Турана?! Кого/що там возити? Так було поставлено хрест на метановій темі двигуна та Турані, як найбажаніше авто. Взагалі-то я намагався переконати взяти батька щось на MQB платформі, але в його бюджет з височенького влазили хіба що бензинові Спортсвени, що не особливо хотів батько, або 1.6 дизелі, що категорично відмовляв брати мій менеджер на офсервісі. А ще в перші роки рейлінги ставилися лише на потужніші версії авто, тому знову ж таки в батьківський бюджет попадали переважно "лисі" авто, що знову таки мозолило око. Чи то, можливо, він просто відмовки шукав?😁Якби там не було, але їздити ж йому, тому і нехай бере те, до чого серце лежить. Один доглянутий Спортсвен ми таки глянули під Франкфуртом, але батько сказав, що він йому тісний на рівні плечей і голови, тому тема Спортсвана остаточно була знята.

Потихеньку дійшли до того, що батько хоче щось з високою посадкою. Кадді відмели через той самий непотрібний нікому об'єм салону. Йєті дорестайлові не подобалися батьку, а рестайлових було мало на вторинному ринку за прийнятний бюджет і зазвичай в комплектації барабан, чи з якимись нюансами... Під боком з'явився було Б7й Пассат, подивилися, покаталися, почитали помилки - купа дрібних по електриці, типу там маса зникає, там сигнал пропадає, там ще щось. Ніяк не тягнуло до такого авто. Якщо дуже потужитися, можна було б взяти Турана 5Т1, але знову ж таки, або з нюансами, або з чахломоторами на овер 200к пробігу. Така собі пропозиція... Вже і Шарана останнього покоління глянули, щоб ще раз переконатися, що то громадний корабель. 😀 В бюджет попадали дорестайлові Тігуани 1го покоління, але батьку не подобається дизайн світлотехніки на них. Рестайлові зазвичай дорогі, а як недорогі, то з помираючим повним приводом чи бензиновими моторами. Візуально рестайловий Тігуан мати одобрила, тому вирішили зосередитися на ньому. Одного разу натрапили на один Тігуан за 50 км від дому, вирішили поїхати подивитися. 2й власник, 2011й рік випуску, дизель, ремінь-помпа вже поміняні, є навігація, на механіці, бо батько подивився на страждання Гольфа і забоявся брати робота, тим паче ще старішого... Батькові він сподобався попри двигун на 110 к.с. Так, звичайно він відчутно потужніший і тяговитіший за 🇩🇪Cross Golf🇺🇦, але мені різниця зі 140 сильною версією відчутна. Ну, зате він має в теорії більший ресурс і в таксистів ходить більше півмільйона. Авто дійсно доглянуте, чисте, приємне, мені воно теж сподобалося. Форсунки працюють адекватно, масло не бере, є помилка по задньому парктроніку (але він працює) і по магнітолі (теж працює, ну музику грає, дорогу навігація показує). Державний ТО треба пройти буде пізньою осінню. Покаталися, почитали помилки ще раз, поторгувалися і вирішили брати. З 9 тисяч збили ціну до 8ми, віддали неоригінальні гумові килимки, бо батькові вони ні до чого, а людині були дуже потрібні. Забрали на всесезонній гумі 235/55 на рідних 17х дисках, до купи забрали також немолоду зимову гуму на 16х сталюках із симпатичними рідними ковпаками та залишки масла в каністрі. Щоб зекономити на перегонних номерах чи повторній поїздці за документами, домовилися підписати ДКП, дати завдаток, перегнати Тігуана до батька, зняти номери і віддати їх разом із малим техпаспорт колишньому власнику. Коли він зніме його з реєстрації, то привезе мені на роботу анульований техпаспорт і отримає решту грошей. Він так само не довіряє першому ліпшому авто на своїх номерах, як і я свого часу продавав Турана. Тому до батька поїхали ми вже 3ма авто: я з сином на Гольфі, батько на своєму Тігуані та колишній власник на своєму новому Тігуані ☺️