Шифтер. Доопрацювання Hurst.

Недовго музика грала.

Я звісно не про цю музику, бо вона досі грає і допоки не набридла. А от шифтер Hurst, про який я нещодавно писав, в своєму оригінальному вигляді мене все ж не задовільнив. 

От хоч взагалі нічого не пиши. Хоча якщо не писати, то буде складатися враження, що все легко (пішов, купив), а коли прагнеш ідеалу в умовах браку грошей, то це зазвичай не так.

А @Garyk тим часом все передбачав і навіть комент залишати відмовлявся, адже не перше десятиріччя мене знає. Але що поробиш? Я щиро вірив в те, що Hurst 1531001 мене влаштує. Але коли розпочав писати заголовок для допису, за звичкою починаючи з "'71 style"... 

Ні, не 1971, не влаштує, і деревина мені потрібна вже зараз, а не колись у майбутньому.  Насправді, це не стало для мене несподіванкою, адже під час вибору шифтера я планував деякі його доопрацювання, втім сподівався, що принаймні на рік мені його вистачить "як є". Отже не вистачило.

Одразу зазначу, що вибір не був хибним, бо шифтер з деревиною коштує вчетверо  дорожче, і його деревина все одно не буде збігатися з деревиною моїх панелей. Ба більше я люблю кастомні штуки, що є тільки у мене.

Сьогодні я встановив стокову ручку і почав переробляти Hurst згідно своїх уявлень про прекрасне.

Всі стадії цього доопрацювання видно на колажі, але треба сказати, що на меті я мав не лише стайлінг, але і ергономіку. Адже той виступ зверху ззаду заважав тримати руку так, як мені зручно (з великим пальцем зверху). 

Отже форму верхівки змінив радикально, що зробило рукоять зручнішою та значно красивішою. Це була доволі тривала та нервова робота із наждачним колом на КШМ, насадкою на дрель та цілим відром наждачного паперу, бо задню та верхню частини ручки і ніжку-перехідник я вирішив відполірувати "в дзеркало". Все вийшло чудово, бо ані загальну форму, ані грані я не зіпсував.

Зважаючи на те, що боковини будуть "дерев'яні", мені треба було якось відокремити метал від деревини, щоб створити ілюзію 2-piece деталі. Консультувався з різними фрезерувальниками та операторами ЧПУ. Дехто погодився подивитися та спробувати, але всі сказали, що це складно і може взагалі не вийти. Такі розмови свідчили про те, що швидко і дешево мені це не обійдеться, тож вирішив, як завжди, скористатися тим, що під рукою і безкоштовно. Дремель із фрезою в руки, ручку в тиски, очі витріщив і погнали потихесеньку. Не скажу, що було просто і швидко, але із завданням врешті впорався.

Тепер з тим бортиком майбутня "деревина" має виглядати більш переконливо. Отже завтра віддаю майстрам аквадруку, бо від мене відтепер вже ніщо не залежить.

Що з цього вийде наприкінці дізнаємось десь за тиждень, бо хлопці не вміють все протягом дня робити, як я. Та й процес начебто часу вимагає, адже там не лише ручка...