Hurst pistol grip shifter

За давніх часів, коли керма були круглими, прилади аналоговими, а інтер'єри автівок ще не були якоюсь усередненою сумішшю БМВ та Тесли, у багатьох виробників були особисті риси, за якими бренд миттєво ідентифікувався. Такі "фішки", що притаманні окремій марці на кшталт односпицевого керма у Сітроен, замка запалення з лівого боку у Порше, вертикальних стрілок у Альфа-Ромео тощо. 

У Доджа такою "фішкою" була незвична рукоять перемикання передач. За часів, коли лише розташування важіля механічної КПП на підлозі вже натякало на високу продуктивність моделі, наявність крутої "Four On The Floor" замість бабусиної "Three On A Tree" треба було якось візуально підкреслити.

1969-й для Mopar ознаменувався черговою колаборацією з компанією Hurst, що попри доволі амбітні та складні проєкти, про які я час від часу розповідаю у блогу, все ж таки спеціалізувалась саме на механізмах перемикання передач.

Отже, 1969-го на Dodge Charger в комплектації R/T представили славнозвісну рукоятку Pistol Grip Shifter від Hurst, що звичайно з'явилася і на Challenger наприкінці того ж року.

"Рукоять пістолета" на довгі роки стала візитівкою high performance моделей від Mopar і в якості ретроспективи з'явилася навіть у сучасному Челенджері 2010 року.

Втім, під час рестайлінгу навіть ту, дуже видозмінену pistol grip з Челенджера на жаль прибрали.

Зрозуміло, що я не бачив свій Dodge без класичної рукоятки, але бюджет наразі не дозволяє придбати трушний комплект для Challenger 2015+ зі старовинною ручкою в формі капюшона кобри з пластиковими гріпсами під деревину. 

Справа в тому, що попри розповсюдженість Tremec 6060, кріплення рукоятки у Челенджера своє і не збігається з таким не лише на інших моделях з цією коробкою, але й навіть на передрестайловому Челіку.

Комплект від Mr.Norm's - це те, що мені треба, але прайс просто позахмарний.  

Здебільшого цей кіт зроблений доволі просто, і в ньому нема нічого, що я не зміг би зробити власноруч, маючи родову рукоять, але навіть за умов придбання репліки оригінальних гріпс на тому ж YearOne або Classic Industries та виготовлення кастомної "ноги" з нержавійки, ціна готової деталі все одно наблизилась би до 250 баксів. Адже треба верхню та нижню вставки, наліпку зі схемою, а це все коштує, хоч і не дуже дорого, але все ж забагато для моїх сьогоднішніх можливостей. 

Тим не менш, я дуже не хотів сам для себе стати дідусем Соломоном з цукерками зі старого анекдоту:

-Абраша, я їду до Одеси. Що тобі привезти з Нью-Йорка?

-Привези мені, дідусю, шоколадні цукерки.

-Діду, ти привіз цукерки? 

-Ні, Абраша, я пішов, а магазин був зачинений. Наступного разу привезу.

Рік минув:

-Діду, ти привіз мені цукерки?

-Ні, любий. Я прийшов до магазину, знайшов цукерки, але забув гаманець вдома. 

Ще рік минув:

-Дідусю! Ти нарешті привіз мені цукерки?

-Ні, Абраша. Я пішов до магазину, а там було все, що завгодно, крім шоколадних цукерок. Були льодяники, пастила, ірис, жувальна гумка, пташине молоко, але не шоколад.

-Діду! Ну привіз би вже хоч щось!!!

-Абраша! Любий мій онуче! Запам'ятай один раз і назавжди: допоки твій дідусь Соломон живий, ти будеш їсти лише ШОКОЛАДНІ цукерки!

Отже... Шоколадний шифтер допоки не для мене, але й купувати аби-що я теж не хотів, бо й стокова кулька, чесно кажучи, непогана. Тож треба було щось олдскульне, канонічне та історично вірне. І сьогодні до мене приїхав Pistol Grip Shifter від Hurst. Справжній, але не той.

Модель 1531001 зроблена винятково для Челенджера 2015+ з кованого анодованого алюмінію T6061. Вона встановлюється plug&play за лічені хвилини, вона якісна, важка, ергономічна і в цілому доволі крута і олдскульне. Якби не було іншої, що крутіше...

Втім, виглядає вона в інтер'єрі чудово, і насамперед заради цього я її і купував. До слова, не впевнений, що дерев'яна пластмаса ортодоксального шифтера пасувала б до дерев'яної пластмаси мого салону  краще.

Особлиаво круто це все працює у сукупності зі специфічним розташуванням першої передачі у Challenger, під час вмикання якої важіль сильно сунеться ліворуч та вперед. На фото це може не бути очевидним, але завжди привертає увагу тих, хто вперше сідає в салон Челіка з Тремеком. 

Однак я навіть не уявляв, що такий дизайн виявитися настільки зручним! Зрозуміло, що для дрегу така форма є найбільш прийнятною, але й у повсякденні таке положення руки виявилося напрочуд природнім, що не дивно (еге ж бо ми від народження найважливіші та найцінніші речі саме так тримаємо).

Перемикання з першої на другу - це прям чисте задоволення, хоча і інші теж викликають непогані почуття. 

Якщо серйозно, якість та вибірковість вмикання змінилася кардинально. Таке відчуття, що я тяги замінив, а не лише рукоять. Тож компромісний варік неочікувано став справжньою перемогою над гумовою невизначеністю процесу зі стоковим шифтером. Адже завжди казав, що гума зайва, а розмір має значення (і в долоні впевненіше тримається, і подивитись приємно, і показати не соромно).