Вікенд тріп в Австрію.

Ітак, як я вже говорив раніше пост @Pomidor надихнув мене на те, щоб також зібратись і звалити кудись в гори і бажано трохи подалі.

Пятничним вечором я закрив останній зум-мітінг, відкрив карту і вирішив подумати куди можна було б поїхати. Основні критерії були наступні – я маю побачити хоча б якусь гору, це має бути точно не Закопане (бо їхати в 154 раз туди вже не дуже) і взагалі бажано не Польша. Прикинувши місця в радіусі 1 баку було прийнято рішення поїхати в невелику Австрійську селуху під назвою Reichenau an der Rax. Я вже був там у 2021, але тоді я прилітав у Відень літаком, і добирався туди на потязі. Ітак, вирішено.

5 ранку. Ми стрибаємо в мінік і на чіллі, на раслабоні під музичку валимо в сторону Відня. 

Задача тріпу не сильно тратитись на бенз, і тому практично всю дорогу я на релаксі катив 70 миль/год на круїзі і тягав айкос, зупиняючись лише на заправках щоб закинутись хотдогами.

14:00 і ми вкатуємось в нашу транзитну точку – Відень. План наступний – прогулятись по місту, десь повечеряти, виспатись в готелі і з самого ранку поїхати до кінцевої точки.

Відень на контрасті після Варшави – дуже спокійне, затишне і культурне місце. Із приємного – шикарна архітектура, велике різноманіття кафешок під любу кухню і гаманець (тому макдональдс переноситься на завтра). Із мінусів – паркінг за 8 евро на годину, взагалі їбанутись.

Прогулявшись трохи по місту, ми залетіли в готель, де я на фоні довгої дороги і декікої тисяч кроків пішки просто вирубився в секунду.

О 8 ранку ми знову рушаємо в дорогу до фінальної точки призначення.

По дорозі на рест-зоні трасси заскочили в дуже цікавий макдональдс. Будівля була зроблена ось цим чуваком  "Fiedensreich Hundertwasser"

В нього дуже своєобразний, але кльовий стиль архітектури, і власне в одній з його будівель дуже органічно вписався мак. Цю точку ми знайшли випадково, і чесно, я не думав, що стільки уваги приділю звичайному фаст-фуду, але… геометрія архітектури, мозайка, лєтнік з видом на сад – якщо ви будете тут транзитом – я рекомендую заїхати. Хоча можливо це все було на контрасті, бо перед цим останній раз у макдональдсі я був десь в єбєнях Маямі, і порівняно з тим бомжатніком – це просто люкс.

Так ось, пора їхати далі – наступна зупинка Reichenau.

Це доволі невелике, якщо так можна сказати курортне містечко. Я не знаю, що тут відбувається у сезон. Але коли я був тут у жовтні, і зараз у квітні – це просто саме тихе місце на планеті. Людей мінімум, свіже ще доволі холодне повітря, локальні кафешки і відсутність метушні.

Якщо просто по фану їхати сюди – вистачить декількох годин, щоб пройти через все містечко, випити кави, і посидіти в тишині на лавочці в парку.

Додатково ще можна витратити 30 євро на фунікулер, аби в кінцевому випадку замерзнути зверху на горі і нічого не побачити через туман (але це опціонально).

Погулявши тут до 4тої години, настав час вирушати додому. Знову грузимось в машину – і нон стопом прямуємо у Варшаву. Дорога назад – стандартна, міліонний раз прослуховується Good kid, m.A.A.d city, мінусується пачка стіків, літр енергетику і походу ресурс мого серця)

00:00 – ми дома.

P.S. Середня витрата палива за всю дорогу склала 5.8 на сотку.