'71 style vinyl top simulation

По-перше, хочу віддати належне рівню вашої довіри до мене або рівню вашої толерантності та витримки. Відчуваю свою всемогутність, адже за відповідного історичного обґрунтування можу, здається, будь-який несмак зробити без жодних репутаційних втрат.

Бо несподівано зайшло: і Green Top, і Ірландія, і опція APR1 до Дня Святого Патрика... "Як творити історію" Стівена Фрая дещо про інше, проте, як вже було зазначено в коментарі, назва пасує ідеально! 

Втім, натяки з мого боку були....

З Першим Квітня, хлопчики та дівчатка! 

На тлі цих подій хотів вам сьогодні ще про Blue Pillar Edition розповісти, але хай йому грець.

Отже, до справи!

Вініловий дах - опція притаманна більшості американських автівок 60-х/70-х, зокрема масл- та понікарів. Втім, з'явилася вона ще 1920-х, коли автовиробники на перших автівках використовували шкіряний дах заради захисту пасажирів від опадів, заразом імітуючи цим звичний вигляд карет.  Десять років потому vinyl top пішов зі сцени, бо фарбований металевий дах став вважатися престижним, але повернувся на початку 50-х, коли дизайнерам вперше спало на думку зробити імітацію кабріолетного даху на закритому кузові заради стилю. За тих часів це додавало автівкам розкоші.

Згодом vinyl top перетворився на чергову суто стайлінгову "фішку", бо ввести когось в оману вже ніхто не намагався. Виробники просто оклеювали шкірзамом дахи своїх автівок, а покупці цьому раділи, зокрема власники всіх Dodge Challenger за винятком SE, що мали змогу обрати заводську опцію A44.

До цього коду ми ще повернемось, оскільки під ним приховано повноцінний Appearance Package, що включав не лише "шкіру" на даху та стійках.

Отже, вініловий дах я запланував для Челіка з самого початку, однак стикнувся з деякими проблемами, до опису яких повернусь коли/якщо все-таки наважусь на реалізацію цього задуму.

Аж допоки вирішив обмежитись такою собі ілюзією обману із використанням плівки (до слова, чим не вініл?).

З плівкою, як виявилось, все теж не просто. Якісний матеріал "під шкіру" від Hexis або 3M коштує майже п'ять сотень баксів, і для мене це наразі поза бюджетом, адже не вистачає саме п'яти сотень баксів. Так, на ринку є якісь дешеві плівки на кшталт Catpiano з непоганими характеристиками. Шкода лише, що ті характеристики лише на папері, адже фактично це ніщо інше як жахливе лайно.

Жодних проміжних варіантів між півтисяччю доралів та лайном немає, тож вирішив спробувати лайно, як в тому анекдоті про безкоштовні пиріжки з тим самим вмістом.

Перші п'ять метрів лайна пішли у смітник, бо плівка луснула ще на етапі відокремлювання її від підкладки. Дивне поєднання крихкості та якогось пекельного клею призвело до неможливості нанесення її на 3D поверхню даху. Що доторкнулося металу, тому гаплик! До того ж демонтаж цієї плівки з металу - окремий вид тортур.

Однак текстура в неї доволі непогана, молдинги були вже демонтовані, і я, дочекавшись першого тепла, вирішив спробувати ще раз.

Для зменшення адгезії можна було використати якийсь adhesion reducer, але він теж коштує немало, до того ж не вирішує проблему демонтажу цього лайна у майбутньому. До того ж, якщо вже обирати незворотній шлях, то треба одразу клеїти екошкіру на "Десмокол", заздалегідь змирившись з тим, що фарба з великою ймовірністю піде.

В даному випадку роль "проблем солвера" відіграли залишки плівки у моїй коморі, оскільки початкова адгезія китайського лайна до плівки, хоч і теж надмірна, втім прийнятна. Тобто, з перманентним лагідним нагріванням невеликі площини лайна можна акуратно відліпити.

  На дах я наклеїв "зелене яблуко" з Ренегейду, що ви вже бачили в минулому дописі про ірландський "грінтоп" (ахаа-ха, досі не можу заспокоїтись через вашу похвалу. Як таке взагалі можливо?!)

Стійки заклеїв блакитним Avery, про що вже згадав на початку:

За максимальної  уважності, обережності, повільності та максимального напруження усього організму наліпити це на дах та стійки вдалось з першого разу.

Також вдалось і встромити це крихке лайно під жорсткі ущільнювачі Челенджера.

Окремо "потанцював" з лекалами біля задніх стійок, щоб зробити обидва боки однаковими. 

Звісно, це далеко не фініш, але ж я не наважився надалі з вами жартувати, та й приводу нема. Отже таке маємо наразі.

Молдинги пофарбував заразом з проміжками між кузовом та склом в чорний мат, щоб біле там не відблискувало.

Ну і традиційно купка однакових фоток в звичній трешовій локації біля мийки самообслуговування:

Загальна картина вже вимальовується, а майбутня деталізація, сподіваюсь, зробить цю картину довершеною.

Отже старість почала охоплювати Челенджер спереду і вже потроху дістала середини.