Сімейна подорож до Франції

В донечки подружка по садочку їздила з батьками до Парижу під час великодніх канікул. З того часу це стало мрією і моєї доці, ок, знайшов вікно між раніше запланованими подорожами і проклав маршрут до Парижу. Ми з дружиною ніколи не мріяли потрапити до столиці Франції, але сама країна надзвичайно повна різних замків і фортець, тому власне рано чи пізно потрапила б до наших безпосередніх планів. У Франції є свій аналог екологічної наклейки, як ми вже добре знаємо по Німеччині. В'їжджаючи в екологічну зону якогось мегаполіса чи великого міста треба мати наклейку, що відповідає екологічному класу твого авто. Це правило стосується навіть туристів і транзитерів, тому я заздалегіть зайшов на офіційний сайт certificat-air.gouv.fr і замовив наклейку для свого Гольфа. Це добро вони листом відправляють прямісінько додому, тому ні про що паритися більше не треба)))

Наша подорож планувалася на 4 дні і 3 ночівлі: день доїзду з відвідинами замків по маршруту на Париж, ночуємо в передмісті на південь від столиці, наступного дня катаємося замками навколо Парижу, ночуємо в передмісті на захід від столиці, наступний день присвячуємо тільки самому Парижу, ночуємо знову у південному передмісті, але в іншому готелі, ніж в першу ніч, і в останній день пхнемо додому з парою зупинок на фортеці і рештою для шопінгу (дівчатам же ж не відмовиш...)

Т.к. в планах було все проїхати на метані, то спочатку ми заправилися на першій заправці по маршруту і наступна планувалася аж у Люксембурзі, адже там відчутно дешевше паливо при відмінній якості. Нажаль, на тій самій заправці, де ми заправлялися під час нашої "коронної" подорожі, метаном більше не торгували, як і на іншому Аралі в тому ж місті 😒 Але ж ми маємо повноцінний бензобак, тому будемо викатувати польський бенз 😁 Найпершим замком, де ми зупинилися погуляти, став Конс-ла-Гранвіль. Нинішній комплекс бере початок від замку кінця XI століття (який на той час належав Дюдону де Консу), на фундаменті якого Мартін де Кюстінес з 1572 року збудував замок у стилі ренесанс. Замок розташований на вершині пагорба, який омивається річкою К'єр і який крутим схилом спускається до річки зі східного боку. Високий вал замкової площі, розміром приблизно 110 × 60 метрів, покритий облицювальним муром , через що комплекс, особливо з північного та східного боків, має фортечний характер.

Через 41.5 км ми здійнили наступну зупинку, щоб оглянути замок д’Аннель. Він розташований недалеко від Вердена. Замок можна відвідати лише в дні спадщини, але в будь-який день можна помилуватися ним ззовні та оцінити його форми. Сучасна будівля має стриманий стиль епохи Відродження, а сам замок веде свою історію від початку 16-го століття, коли було зведено старий середньовічний замок.

Через 18 км вже був Château des Monthairons. Багата історія чудового замку почалася в 1857 році Шарлем Анрі де ля Кортом і була спроектована як бенедиктинський монастир. Під час обох світових воєн замок дуже постраждав і кілька десятиліть просто руйнувався під впливом погодніх умов. У 1985 році замок був куплений родиною Тувенен, ретельно відреставрований зі збереженням багатьох автентичних елементів.

Як я вже згадав вище, поруч було місто Верден відоме з 1ї СВ завдяки найбільш кровопролитної битви. "Верденська м'ясорубка" тривала з лютого по грудень 1916 року і коштувала життя 170 т. французьких та 150 т. німецьких солдат. Загальні втрати кожної зі сторін були близько мільйона осіб... Ця битва стала символом жахів сучасної війни. Під Верденом зазнав фіаско німецький стратегічний план кампанії 1916 - одним сильним і швидким ударом вивести з війни Францію. Верденська операція, а також Битва на Соммі ознаменували собою початок виснаження військового потенціалу Німецької імперії і посилення Антанти.

Місто зростало як місто-фортеця від самого середньовічча. На останньому етапі розширення Верден був оточений 39 більш-менш великими фортами та укріпленнями, з’єднаними густою мережею піхотних бункерів, артилерійських позицій і кулеметних постів.

З 2011 року поля битв і місця пам’яті Першої світової війни навколо Вердена є частиною проекту внесення ЮНЕСКО до списку Всесвітньої спадщини. Цей проект об’єднує «Похоронні та меморіальні місця Першої світової війни (Західний фронт)» у Франції та Бельгії, що простягаються від Північного моря до франко- швейцарського кордону. Після оглядів частини фортеці ми заглибилися до міста. 

Собор Паризької Богоматері Верден був побудований у 10 ст. за зразком великих Рейнських базилік . Це найстаріший собор у Лотарингії та найбільша романська будівля у Східній Франції. З 12-го по 16 -те століття  він зазнав кількох змін, таких як додавання бічних каплиць і монастиря . Після серйозної пожежі 1755 року собор був перебудований у стилі бароко та рококо.

В місті є на що подивитися, але я не хочу півстатті присвячувати йому, тому їдемо далі. Тим паче час впевнено рухався до вечора, а ми все ще далеко були від Парижу.

Їхали ми їхали, доки через 70 км нам не трапилася пізньоготична римо-католицька паломницька церква Нотр-Дам де л'Епін. Базиліка в яскравому стилі була побудована між 1405 і 1527 роками. Церква в Л'Епіне отримала титул малої базиліки в 1914 році.

Через 8 км я вже фоткав Ринковий замок в Шалон-ан-Шампань. Спочатку це був просто укріплений міст в системи міських мурів, а згодом був перебудований у 1602 році за наказом Відама Філіпа де Томассена. Будівля дуже міняється в залежності з якого боку на неї глянути - зі сторони дороги це невеличкий палацик, а зі сторони річки укріплений міст:

А ще тут є своя тріумфальна арка:

І невеличкий палацик

Кафедральний собор Шалон-ан-Шампань , колишній Шалон-сюр-Марн, є важливою готичною церковною спорудою у Франції. Трибанний собор має довжину 96,4 м, ширину 28,6 м і висоту до верху нервюрного склепіння 27,08 м. Він має готичну південну вежу

та романську північну вежу

Це була остання туристична цікавинка на той день, бо далі ми повечеряли і ще 150 км пхнули до нашого готелю на півдні Парижу. Наступного ранку погода нас не радувала, але ми вже взяли курс на замки навколо Парижу. Першим був замок побудований родиною Буде на початку 15 століття. Буде, нотаріуси та секретарі короля, були володарями Єрреса протягом двох століть.

Шато де Со знаходиться за 10 км від Парижу. Перша згадка про нього датується 15м століттям, а нинішня будівля замку була зведена у 1856-62 роках після знищення замку під час Французької революції.

Вволю нагулявшись парком ми поїхали до Венсенського замку. Він був збудований для королів Франції в XIV-XVII століттях у Венсенському лісі, на місці мисливського угіддя XII століття. Навколо замку склалося місто Венсен, нині - передмістя Парижа. У центрі комплексу знаходиться замкова каплиця під назвою Сент-Шапель, яка була побудована між 1380 і 1552 роками і дуже схожа на однойменну церковну будівлю на острові Сіте в Парижі, палацову каплицю головної резиденції на той час Палац Сіте.

У XIV столітті, за Філіппа VI, замок був істотно розширений і здобув вежу-донжон заввишки 52 метри, де було влаштовано королівські покої і бібліотеку. Близько 1410, вже за Карла VI, завершений периметр зовнішніх стін. За часів французьких релігійних воєн XVI століття замок став тюрмою, в тому числі для майбутнього короля Генріха IV.

У XVII столітті архітектор Луї Лє Во вибудував на замовлення Людовика XIV два павільйони — один призначався для вдови королеви, інший — для кардинала Мазаріні. Однак після того, як увагу короля привернув новий проєкт — Версаль — оздоблювальні роботи нових павільйонів було покинуто. Будівельники знову прийшли в Венсен тільки в 1860 році під керівництвом реставратора Віолле-ле-Дюка.

У XVIII столітті королі назавжди залишили замок. У ньому розташувалася Венсенська порцелянова мануфактура (з 1740) і організована в'язниця. У Венсені були ув'язнені звинувачений у шпигунстві Джон Ванбро, колишній суперінтендант фінансів Ніколя Фуке, скандально відомий Маркіз де Сад, філософ Дені Дідро та письменник Оноре Габріель Мірабо. У 1804 тут страчено викраденого герцога Енгієнського. У XX столітті в замку було страчено французами Мата Харі в 1917.

Неокласичний замок у Шанз-сюр-Марн , Франція. Він був побудований у своєму нинішньому вигляді для скарбника Шарля Ренуара де ла Туана в 1699 році П'єром Булетом. Резиденція була модернізована в 1959 році, щоб підготувати її для відвідування глав держав Французької Союзу. У 1974 році замок припинив свою офіціозну діяльність та був відкритий для публіки а також використовувався в зйомках багатьох фільмів.

Як будучи біля Парижу і не завітати до Версалю? Звісно ж ніяк, тому ми туди і направилися. Палац у Версалі, колишня резиденція французьких королів. Побудований в стилі класицизму у 1661-1710 рр. на місці замку Луї ХІІІ (фактично увібравши Старий замок) Новий замок  разом з величезними Версальськими садами, Великим та Малим Тріанонами, Селом королеви складають єдиний палацово-парковий комплекс. Над будівництвом всього комплексу разом із садами працювали найкращі французькі архітектори свого часу — Луї Лево, Андре Ленотр, Франсуа д'Орбе, Жуль Ардуен-Мансар, Ґабріель та ін.

Ансамбль Версаля фактично став вираженням ідей абсолютної монархії, коли двір короля став єдиним центром життя королівства, а король практично його не полишав. Ідея порядку, єдності та централізованої системи вираженої завдяки чіткому та величному класичному стилю мали бути протиставлені небезпекам феодальної вольниці. До палацу, як до короля - центру держави, мали сходитись всі головні магістралі нового міста і всі головні алеї парку.

Одночасно палацовий комплекс мав символізувати могутність, велич та багатство нової Франції епохи абсолютної монархії. Три проспекти, що ведуть до замку мали бути не тільки завершенням палацової перспективи, але й продемонструвати досягнення у розвитку транспортної системи королівства. Дзеркальна галерея мала втілити не тільки нові художні рішення або підкреслити велич короля, але й показати високі досягнення скляної промисловості королівства. А велика кількість фонтанів Версальського саду мала продемонструвати високі технічні, особливо у важливій для тогочасної економіки гідравліці, досягнення.

Всі рахунки, пов'язані з будівництвом палацу, збереглися до нашого часу. Сума, що враховує всі витрати, становить 25725836 ліврів (1 лівр відповідав 409 г срібла), що в загальному рахунку становило 10 500 тонн срібла або 456 мільйонів гульденів по 243 г срібла. Перерахунок на сучасну вартість практично неможливий. Виходячи з ціни на срібло в 250 євро за кг, побудова палацу поглинула 2,6 мільярда євро. Виходячи з купівельної спроможності тодішнього гульдена як 80 євро, будівництво обійшлося в 37 мільярдів євро. Ставлячи витрати на побудову палацу у співвідношення з державним бюджетом Франції в XVII столітті, виходить сучасна сума в 259 560 000 000 євро. Ці витрати розподілилися на 50 років, протягом яких йшло будівництво Версальського палацу, завершеного в 1710. 

Багато палаців Європи було побудовано під безперечним впливом Версаля. До них відносяться палаци Сан-Сусі в Потсдамі, Шенбрунн у Відні, Великі палаци в Петергофі та в Царському селі, Садиба Рапті в Лузі, Гатчині та Рундалі (Латвія), а також інші палаци на території Італії, Австрії та Німеччини, з яких Палац Людвіга II Баварського Герренкімзе є точним, але незакінченим відтворенням оригіналу.

На сьогодні комплекс Версальського замку включений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. 

До втоми налазившись Версалем, ми рушили далі до замку Монте-Крісто. Замок був спроектований архітектором Іполитом Дюраном і побудований між 1844 і 1847 роками для письменника Олександра Дюма вартістю 500 000 франків . Дюма назвав його на честь свого роману « Граф Монте-Крісто» (1844). Він називав замок своїм особистим «раєм на землі». У 1848 році через брак грошей Дюма продав маєток за 31 000 франків.

Сен-Жерменський палац був віддалений лише в лічених хвилинах від попереднього замку. Король Людовик VI у 1122 побудував тут замок Гран-Шатле. У 1346 замок постраждав від Чорного Принца, Король Карл V Мудрий відновив замок на старому місці. Другий король, Франциск I, наказав перебудувати споруду.

У XVII столітті поблизу Сен-Жерменського палацу архітектор Франсуа Мансар побудував один з найкращих своїх заміських палаців — палац Мезон-Лафіт. Низка хижаків володарів перебудовувала палац і сад, тому в первісному вигляді збережено лише фасади палацу. Ансамбль з парадних стін (арх. Ф. Мансар) і регулярний сад зруйновані. Сад відновлено в значно зменшеному варіанті і за планом іншого садівника.

Це був наш останній замок на той день, а карта переміщеннь виглядала наступний чином:

На початок подорожі Гольф розміняв 214 т.км