Знову гірські серпантини, озера та батьківщина Абарта

Досить давно (ще з моменту покупки автомобіля) в мене висіла ідея поїхати на ньому в Італію і показати малому його батьківщину. І плануючи хоч-якусь відпустку на літо, прикинувши бюджет вирішено було зробити невеличкий 4-денний тріп практично нонстопом. Їхав я зі своєю дівчиною, але водійське є тільки в мене, тому вся дорога лежить на мені.

Основний маршрут виглядав ось так:

Основних контрольних точки було 3. Один із найвисокогірніших серпантинів у Європі – Grossglockner, озера Garda та Венеція. Три ночівлі та ще 2 ночі у дорозі.

Доречі, тут видно як я спочатку ссикував їхати багато по Австрії, так як машина хоч і не культовий стонс проект, але не сток і тому  робив невеликий гак в Чехії. Але – страхи швидко розвіялись, і дорога назад пройшла максимально комфортно.

В понеділок 18:00 ми заправляємо повний бак 98 (головне знати – чим далі на південь – тим дорожче бенз, тому в Польші і Чехії заливався постійно на максимум, в Австрії – головне запрявлятись не на автобані (2,2 евро за 100тий порівняно з 1,8 евро у містах) , обнуляю всі показники і вирушаємо в дорогу.

План – до 10 ранку приїхати до пропускного пункту на серпантин. 

Задумано – зроблено. Шенген робить чудо, і проїхавши Чехію (10 евро на вінетку) та половину Австрії (вінетка 17 евро)  ми підїхали до воріт платної дороги. Серпантин Гросс – одна з доріг в Австрії яка не підпадає під зону вінєтки, і оплачується додатково (40 евро в день).

Із реально красивих серпантинів раніше я був тільки на Трансфагараші в далекому 2019 році, і до поїздки я вважав його найкрасивішою дорогою на якій я був, але Австрія виявилась ще кращою.

1. Якість доріг та швидкісні ліміти. Австрійці не запарюються з обмеженнями швидкості на звичайних заміских дорогах, обмеження 100 км/год і навіть на самих загручених поворотах ти можеш навалювати в рамках закону. Тому це справжній рай для петролхеда.

2. Висота – серпантин піднімається вище 3400 метрів (в окремих ділянках), тому зявляється незабутній експіренс телепортації з сонячної погоди в сніг.

3. Ну і самі види гірних вершин – тут стане зрозуміло лише показавши.

Покатавшись там до вечору ми спустились на іншу сторону перевалу і заселились в гостьовий дім. Після безсонної ночі в дорозі я вирубився в секунду і проснувся лише з ранку коли потрбно були виїжати до наступної точки.

В 9 ранку я швидко натираю тачку квік детейлером і пакую всі речі. На вулиці погода покращилась, і наступні 5 годин в дорозі під мій нескінченний плейліст і шикарні краєвиди пронеслись незамітно.

Ближче до 12 ми проїхали знак Italy і зупинились на заправці щою зробити першу фотографію малого вдома.

Далі – платний хайвей, і ми підїжаємо до другої точки – озеро Гарда. Раніше я взагалі не знав про нього, і був лише на розпіаренному Комо (також в далекому 2019), тому я звивувався коли виявилось що є озеро набагато більше по розмірах, і субєктивно – набагато красивіше.

Тут ми проводимо 2 ночі, катаємось по побережжю і впринципі хоча б трохи розвіюємось.

Далі заїжаємо в невелику виноробню, щоб захватити сувенір друзям і виїжаємо до останнього місця – Венеція.

Насправді вона виступає просто пунктиком в чек-листі, і проведемо ми там всього декілька годин. Чесно кажучи, я що раніше по картинкам, що зараз вживу не зрозумів приколу цього міста, але в цілому для того щоб відчитатись що "я там був" підходить.

5 вечора, ми забираємо машину з парковки біля міста (3 евро година) і виїжаємо назад. попереду 1600 км (1000 миль) і я вирішивши виконати ачівку Iron Butt захотів доїхати до Варшави нон-стопом до ранку.

Транзитом ми будемо проїжати Вартер де раніше прогодив Фоксваген фестиваль, а також Відень. Але в погоні за тим, щоб доїхати додому і вирішити всі робочі питання – зупинятись там не будемо. загальна ціна за платні дороги в Італії – 36 евро (система оплати через ворота + не всюди є оплата через еппл пей, тому біля Венеції я застряг на пункті пропуску не маючи можливості оплатити, і мене випускала місцева поліція (ні, ніяких штрафів, Італія же).

Так ось, дорога назад повний найт-ран, літр енергетику і вже о 9:00 ми були вдома.

Передивлюємось показники:

Пробіг 3540 км. Годин за кермом – 46.

Загальна витрата палива 6.5 /100 км.

Витрата за дорогу назад – 6.0/100 км.

В цілому по автомобілю – я все ще радію наскільки він виконує головну функцію заради якого я його купив – дарити посмішку мені і оточуючим. Для мене це достатньо комфортний варіант для далеких поїздок, динамічний для невеликих навалів, атмосферний для неспішних круізів.