До війни мав як хоббі виготовлення показчиків рівня газу в балоні. Починалось все від цікавості і особистого нестерпного бажання моніторити залишок газу. Після першої вдалої версії для свого авто і кількох публікацій на драйві, почав виготовляти на замовлення. Поступово прилад з "топорного" набору саморобних плат та дротів перетворився на, більш-менш завершений виріб в технічному плані та естетичному. Хоча це суб'єктивно.
Так як, всі мої інструменти, матеріали, заготовки та готові прилади залишились в окупованому місті, в яке я був відряджений по роботі, процес виготовлення і вдосконалення зупинився. Я вже й не надіявся все це повернути, по причині "расія здесь навсігда". На щастя виявилось, що братушки помилялись. Місто у вересні звільнили і кацапи його почали регулярно, хаотично обстрілювати. До речі, до кордону з рашкою від квартири, яку я орендував, було менше 10 км. Через деякий час, господар квартири почав евакуювати з неї своє майно і заодно й мої пожитки. Велике йому спасибі - зумів все передати мені неушкодженим. Постраджала тільки кавомашина, яка простояла всю зиму біля вибитих вікон. Тепер все, що я розвивав кілька років, знову при мені.
В своїх розробках зупинився на стабільній версії приладу на монохромному дисплеї 128*64 точок та пробній на кольоровому 128*128, яка встановлена та відтестована на моєму Ланосі. В ній, крім показчика залишку в балоні, планувалось і читання К-лінії для відображення основних параметрів роботи авто. Але ця опція, поки що, залишається в планах, так як Ланос вже не юзаю, ним користується батько та й часу за основною роботою не залишається. "Новий" мій авто дизельний і туди цей прилад неактуальний. Пізніше думаю придбати ланосовский ЕБУ для втілення задуманого. Бо дуже кортить.
Були індивідуальні розробки (Туксон, Пріора, Фабія, Авео) для органічної інтеграції в інтер'єр, але то головняк ще той, який грунтувався лише на спортивному інтересі.