Після початку повномасштабної

Після початку повномасштабної багато чого змінилось. Машина, котра була просто іграшкою (хоч і на кожен день), стала засобом для виживання. 

За кілька днів перед окупацією Ірпіня та Бучі було вирішено зібрати всі манатки та все ж виїхати в більш безпечне місце. Живемо на самому в‘їзді в Київ, і близькість до бойових дій трішки лякала.

за кілька днів пошуків палива по Києву все ж таки націдив повний бак бензину і газу. Ще пару каністр для баті залишити, і собі в дорогу взяти(бо заправок скоріш за все не буде, а хавала Фрау на той момент дофігіща) 

все що тільки могло б знадобитися для існування запхали в салон, в багажнік звичайний і в багажнік на дах.

Я, моя Вікуля і 30-кілограмовий волохатий гавкаючий мішок щастя, і ще й знайома з котом.  кота вона якогось дідька вирішила не попереджаючи везти без переноски(мій пес котів не любить).

Коротше Фрау була загружена по самі відбійники. 

їхали прощаючись з домом, бо не були впевнені що повернемось сюди. без жартів, страшно було.

Поки над гаражами літали винищувачі, швидко відколупав з донора все що мені могло знадобитись, і бігом на виїзд. Взяв навіть стойку передню, котру майже півтора роки все ніяк не міг замінити. Бо знав, що якщо буду валити на всі гроші по поганим дорогам, то пружина просто евакуюється з машини, бо згнила нижня опорна чашка.

Звісно Фрау себе показала з найкращої сторони. Машину ми сприймали як єдине що в нас залишилось. всі зароблені гроші швидко вкладали в ремонт підвіски, бо хто його знає що буде далі. 

Розмістились в тернопільскій області

А ремонтуватись їздив в Кам‘янець до друга та одноклубника на СТО. Санкек, ти найкращий. 

250км в одну сторону було дешевше(і цікавіше) ніж ремонтуватись на СТО по місцю у хлопців котрі взагалі не знають що це за шведська волга така.

Саня мені повністю пересипав всю передню підвіску. Окрім рейки та амортизаторів (амортизатори ще рідні стоять, оригінальні, і ще поживуть. 45 років, Карл!) 

Зварили нові штани вихлопа, труби на них були куплені також заздалегідь у одноклубника. 

В селі я траверсою зловив каменюку, і просто зламав її. Купив у друга в Одесі іншу. трішки підварили лонж в місці кріплення до траверси. замінили подушки двигуна, коробки і один розвалений підшипник маточини. 

Пофіксив свою систему картерних газів, напешті. Так як в мене б21а, то голова має бути 160, з сапуном в кришці. 

А в мене стоїть 530, і сапун я колхозно вивів з блока. Він там в мене не має бути, тому звідти сильно бризгало мастило. в 530 голові над бугелями і распредом я зробив ‚екранчик’ котрий запобігав розплескуванню мастила, і зробив сапун в маслозаливній кришці. 

Моя проблема зникла. Більше мастило нікуди не тікало, сапун завжди чистий.

Перебрав і ознайомився з конструкцією свого Пірбурга, перебрав газовий редуктор, все налаштував. В карбі голка/жиклер вже зношені, тому розхід бенза всерівно кінський. 

Там же на місці від скуки я пофарбував свої карти з коричненювого в сірий колір. Щоб салон був однокольоровий.

Салон поставив з 264, велюровий. 

Альфа сідухи треба відновити, перешити, і тоді вже поставити назад. В порівнянні з ними поткомфорту рідні сідухи відстають на декілька рівнів.

Повернувшись до Києва я почав говорити українською. Свій блог на ютубі я також почав вести, звісно, українською. 

замінив свою м45 на м47, котра чекала на донорі, замінив сцепу на новий LUK.

потихеньку розібрав самого донора, на частину грошей від запчастин купив собі Турбо Двигун. 

Думав що то b230FT,  на 165 сил, а то виявився b230GK на 130сил. Актуатор турбіни трохи інший, менше дує, і карти запалювання трохи інші. Але сенсу майже ніяк це не міняє, бо буду робити на кастомному ЕБУ українського виробництва Secu 3t. Він в мене вже два роки лежить на поличці. Фпізду русняві январі. 

Почав текти лобаш, і залило блок сигналки. Тепер ЦЗ не працює. Як лох знову машину ключем відкриваю. Ну хоч сигналка працює. Певно згорів тільки канал ЦЗ.

Лобаш і все скло по кругу я буду ставити з донора, воно там «атермальне» з заводу. Не прозоре, а голубе скло, коротше.

«По дорозі» зніму жорстку стелю і обтяну її велюром (стеля в гарному стані, просто люблю велюр), також зроблю вібро/шумоізоляцію даху. Млжливо одразу заміню пічку на вакуумну(під кондей) з донора. 

На машину в гаражі лежить стільки ніштяків, які я дуже сильно хотів придбати, а ставити їх поки не було нагоди. 

Треба нарешті здійсняти мрії, ато статися може все що завгодно. Час жити, а не відкладати на завтра.