Історія.

 

Відновлювати свій Volkswagen Golf MK1 я вирішив ґрунтовно, крім відновлення самої машини, взявся відновити історію її життя.

 

Почнімо:

09 травня 1983 року, у місті Вольфсбург, Німеччина - початок історії мого Volkswagen Golf MK1.

Вольфсбург порівняно молоде місто, побудований 1938 року спеціально для працівників заводу Volkswagen - величезний промисловий комплекс площею трохи більше 600 гектар.  Саме тут знаходиться перший завод і штаб-квартира Volkswagen, а також конвеєр, з якого зійшов мій МК1.  Сама модель Golf MK1 вироблялася з 1974 по 1983 роки і за цей час було виготовлено 6 мільйонів екземплярів, з яких 1 мільйон дизельних - як мій.

31 травня 1983 року машина, якою сьогодні володію я, була продана своєму першому власнику в Німеччині.  Коротко про машину: приємний бежевий колір, дизельний 1,6 мотор, автоматична коробка передач, доукомплектовані із заводу передні та задні протитуманні фари, радіо - всю цю інформацію мені вдалося дізнатися, отримавши відповідь на запит у департамент Volkswagen Corporate History [email protected].  Більше мені нічого не відомо про долю машини в Німеччині: скільки було ще власників, обслуговування і т.д., сподіваюся, згодом і цю інформацію мні вдасця знайти.

1994 рік.  На одному з торгових майданчиків у Німеччині, 34-річний хлопець Володимир, який на той час активно займався пригоном іномарок в Україну, купує приблизно за 400 дойчмарок майбутній мій Golf MK1 з пробігом 90 000 км.  Своїм ходом машина приїжджає в Україну до міста Миколаїв.  За 6 років, доки машина була у Володимира, вона накатала близько 150 000 км.  Була справжньою робочою конячкою, постійно в ходу.

2000 рік.  Житель міста Миколаїв, тридцятирічний Василь, разом зі своєю дружиною, як перший автомобіль купують цю машину - за 1700 доларів.  Василь до машини ставився максимально чуйно, гаражне зберігання. Ще жартома говорив – через якийсь час ця машина зможе стати антикваріатом.  Це був справжній улюбленець у сім'ї.  Василь досі залишається вірним марці Volkswagen.  Він дуже радий, що МК1 ще живий та ще й в такому прекрасному стані.

Березень 2010 року.  Під час ожеледиці трапляється неприємний інцидент.  Машину в дупу вдаряє божественна Toyota Camry.  Ремонт після ДТП виконаний максимально якісно.  Коли я займався малярськими роботами, то був упевнений, що все ще робилося в Німеччині.

2011 рік.  Василь за тих же 1700 доларів продає машину назад попередньому власнику Володимиру та купує у нього Golf MK2.  На той момент у машини був пробіг приблизно 350 000 км.  Володимир після чергової поїздки до Німеччини привозить свіжий дизельний 1.6 мотор, 5-ступінчасту механіку, кулісу, педалі і готувався переобладнати машину на механіку.  Але, на мою велику радість, щось не зрослося - вже втомлений старий мотор був замінений на свіжий, а рідна коробка автомат залишилася на місці.

 

У 2012 році через перекупників машина потрапляє до Києва до Вадима, хлопця 25 років.  Побула в нього вона лише один рік.  Але Вадим встиг встановити занижену підвіску, поміняти диски, замінити крісла салона, що вже втомився, на оригінальний чорний вініловий салон від МК1.

 

Восени 2013 року машина потрапляє до моїх рук, вартістю близько 2000 доларів.  Мені тоді було 22 роки, на той час я з своїм батьком Сергієм розмірковував про покупку якоїсь старої машини, щоб час від часу крутити в ній гайки.  Взимку 2013 року машина відправляється на повну розборку до Андрія Говорова.  На той час я навіть не знав, наскільки це велика людина.  До речі, Андрій Говоров – людина, яка стоїть біля витоків розвитку українського дрифту, автоспорту та тюнінгу загалом.  Після розбирання та дефектування наступним етапом стала маляра у Ігора Валуєва.  І далі складання у Андрія Говорова.  Влітку 2014 року машину було пофарбовано, зібрано - з відкапетаним мотором, коробкою, ходовою.

 

З тих пір і до сьогодні машина постійно ще допрацьовується з будь-яких дрібниць.  Диски, салон Recaro, кермо Nardi, пневмопідвіска AirMext під керуванням 1pointdown Артема Осадчего… і ще дуже багато по дрібницях.

 

2023 рік буде ювілейним - 40 років я авто зійшло з конвеєру. Я дуже радий, що мені вдалося зберегти життя МК1 до сьогоднішніх днів і намагатимусь продовжити його ще на десятиліття.  Буду вкрай радий, якщо ця невелика розповідь буде прочитана кимось із Вольсбурга. Сподіваюся, згодом я ще зможу дізнатися про історію машини в Німеччині, та побувати на МК1 безпосередньо на заводі Volkswagen.

Дякую минулим власникам за те, що пішли на контакт і надали фотографії машини зі своїх сімейних особистих архівів.  Окреме спасибі людям, які допомогли розшукати та встановити зв'язок із ними.

 

 

Власне, ось така скромна історія одного автомобіля. Лайк, підпис! Далі буде!