"Авто вересня" (2025) - інтерв'ю з власником | DriverTop Преса | DRIVER.TOP - Українська спільнота водіїв та автомобілів.

Драйвер.Топ продовжує свій проєкт. Це - інтерв’ю з переможцями голосувань. Наші журналісти поспілкувались з WOLF , який переміг у номінації “Авто вересня (2025)”.

- Розкажи з чого почалося твоє захоплення автомобілями?

- Напевно, все почалося від батька. Ще школярем мав нагоду «крутити» п’ятициліндрові двигуни Audi, і це справило велике враження.

Спогади відтворенні за допомогою ШІ

Коли виповнилося 18 і отримав водійське посвідчення, одразу придбав свій перший автомобіль. З досвідом та глибшим розумінням техніки вже почав звертати увагу на цікавіші машини — ті, що мають власну харизму та характер.

Окрім практики, подбав і про теоретичну основу: обрав освіту, безпосередньо пов’язану з автомобільною сферою. Закінчив політехнічний університет, кафедру «Автомобільне господарство», що дало змогу поєднати хобі з професійними знаннями.

- Виходить, твій шлях в автосвіт стартував із марки Audi. Цікаво, а перший власний автомобіль також був із чотирма кільцями?

- Ні, першою була зовсім не Audi, а скромна «Таврія» 🙂. А вже трохи згодом з’явилася перша Audi — модель 100, відома як ”сигара”. Це була справді культова машина свого часу: простора, комфортна та надійна, із впізнаваним дизайном і характерним для марки німецьким підходом до інженерії. Моя перша Audi була у кузові C3, із двигуном 2.2, механічним інжектором K-Jetronic і моноприводом. І хоча зараз такі характеристики здаються скромними, тоді вони дарували неймовірні емоції. Авто здавалося дуже потужним, а робота K-Jetronic вражала своєю реакцією та еластичністю.

Фото взято з інтернету для прикладу

- А як виникла ідея придбати саме Coupe в кузові B2? Планував її як проєкт?

- На момент, коли я придбав Купе, у мене вже не було сумнівів, чого саме я хочу. До того часу я встиг «скуштувати» справжню класику Audi з їхньою легендарною 20-клапанною рядною п’ятіркою. У моєму гаражі побували дві Audi 200 20V, потужна S6 C4 2.2 20V, а згодом і «Фау» — Audi V8 з мотором 3.6.

Кожна з них додавала досвіду й формувала чітке розуміння, що наступним кроком має стати репліка UrQuattro. Так і виникла мета — побудувати довгобазне Sport Quattro з елементами дизайну UrQuattro. І що цікаво, попри роки, ця ціль залишилася практично незмінною: технічне завдання, яке я визначив ще на початку, актуальне й зараз, хоча машина вже шість років зі мною.

- Як в результаті тобі вдалося натрапити на саме цю Coupe? Ти її шукав довго, чи це була щаслива випадковість у нашій країні, де подібні авто зустрічаються рідко?

- Насправді пошуки не були довгими. Спрацювала проста схема: вчасно побачив оголошення, зателефонував, домовилися — забрав.

Ілюстрація відтворена за допомогою ШІ

У результаті все склалося максимально вдало, хоча й довелося їхати за машиною через всю країну. Але воно було того варте. Адже такі авто — справжня рідкість, і навіть знайти звичайне монопривідне купе з чотирициліндровим двигуном непросто.

- Таке везіння справді не щодня трапляється. І все ж, Coupe для тебе — практичний щоденник чи радше автомобіль, який ти тримаєш виключно «для душі»?

- Так, це радше машина «для душі». 99% часу вона на доопрацюваннях. Щоб повністю завершити проєкт, потрібно колосально багато часу й ресурсів, тому я вирішив будівництво розділити на кілька ітерацій. За цей час авто вже не раз проходило серйозні втручання: різні двигуни, ребілд гальмівної системи, оновлювалася ходова частина, трансмісія, а кузов розбирався майже в нуль, знімалось навіть скло.

Цей процес не про швидкість чи результат «тут і зараз». Для мене це більше як своєрідний відпочинок і задоволення від самого процесу, ніж робота. Саме тому відповідаючи на запитання — так, це справжнє авто для душі.

- Як би ти описав головну філософію свого проєкту? Це більше про автентичність чи про модернізацію?

- Мій проєкт починався з дорестайлового купе у версії GT з моноінжектором.

Ще в Запоріжжі в нього встановили повний привід Quattro, щоправда, із деякими технічними помилками — їх уже пізніше ми виправили у Вінниці. Зараз зовні авто має вигляд рестайлу завдяки придбаним донорам-купе, але в третій ітерації будуть додані деякі елементи дизайну Sport Quattro. За кордоном подібний формат називають Audi Sport Quattro Long Wheelbase або скорочено SQ LW.

Років п’ятнадцять тому, у Житомирі схожу машину створював Денис, у свої двадцять із чимось. Його шлях мене надихнув, і саме тоді зародилося перше зерно цієї ідеї 😊

Це майже стандартний шлях самурая))

Побудова турбо-кваттро на базі купе B2 доволі розповсюджене заняття. У нас в Україні збудовані по пальцях можна перерахувати, а за кордоном їх вистачає. Навіть Кен Блок раніше придбав таке SQ купе червоного кольору на Y-спиці, на R5 і біг турбо, змінивши потім колір на білий і придбавши диски із правильним автентичним малюнком.

- Іншими словами, це такий собі «дорослий конструктор» 🙂. Скільки на пошуки потрібних деталей йде часу? Чи більшість із них ти знаходиш за кордоном?

Ні, фактично все знаходилося на місці — через OLX та різні тематичні чати.

Це був довгий процес, який розтягнувся приблизно на шість років, але я нікуди не поспішав і сприймав його радше як частину подорожі. Кожна знайдена деталь мала свою історію: щось доводилося чекати місяцями, щось траплялося випадково, але все це тільки додавало особливого смаку до проєкту. І зараз я теж не кваплю події — авто для мене не про швидкість збирання, а про сам процес, у якому отримую задоволення.

- Чудово, що є такі чати та справжні фанати марки. Може, пригадаєш одну-дві цікаві історії, пов’язані з Coupe? І ще цікаво дізнатися про псевдонім Audi - чому саме Focker?

- Чогось надзвичайно особливого, можливо, й не пригадаю, але переваги системи Quattro відчуваєш постійно — особливо взимку чи на бездоріжжі. Не раз доводилося витягати інші машини зі снігу, навіть вантажні, проїжджати там, де звичайні монопривідні авто здавалися безсилими. Окреме задоволення — зимові покатушки або виїзди десь у ліс, на поле чи навіть у болото 🙂.

І, звісно, варто згадати кваттростарт: це неперевершене відчуття, особливо коли поєднується з дводисковим зчепленням, великою турбіною та лаунчем — емоції незабутні.

Щодо імені — воно доволі свіже для цього купе і з’явилося винятково через асоціації з авіацією та літаками. Хоча, відверто кажучи, сказати, що воно повністю прижилося, не можу. У повсякденному житті я зазвичай називаю його просто «купе».

- Кажуть, дводискове зчеплення потребує більшого зусилля на педалі. Наскільки відчутна різниця у роботі педалі з дводисковим зчепленням порівняно зі стандартним?

- Зазвичай ця проблема виникає тоді, коли обирають варіант із подвійною пелюстковою пружиною, що суттєво збільшує силу прижиму диска і, відповідно, ускладнює роботу педалі. У моєму ж випадку пішов іншим шляхом: площа фрикційної поверхні була збільшена внаслідок ще одного диска зчеплення та проміжного хаба. Завдяки цьому вдалося отримати більшу ефективність передачі крутного моменту без зайвого «обтяження» зчеплення.

До того ж сама корзина використана від дизельного Tiguan, і в результаті вижим вийшов набагато м’якшим, ніж колись на рідній корзині AAN. Це дозволило поєднати надійність і витривалість з комфортом у повсякденному використанні.

- Несподівано чути про Tiguan 🙂. Але це гарно показує, наскільки VAG-група цілісна і наскільки тісно пов’язані між собою навіть такі різні автомобілі. Та й взагалі — без системи Quattro, мабуть, не було б і багатьох інших культових моделей, зокрема у VW та Lamborghini. Поділяєш цю думку?

- Так, вважаю, що у ті часи злагоджена робота інженерів та маркетологів Audi стала справді проривною. Завдяки таким легендам, як Вальтер Рьорль, Ханну Міккола та Мішель Мутон, світ побачив, наскільки потужною і результативною може бути система quattro — перемоги у ралі говорили самі за себе.

Особисто я завжди отримую задоволення від керування авто з повним чи заднім приводом. Тому, думаю, якби не існувало quattro, то, можливо, і знайомство з маркою Audi для мене виглядало б зовсім інакше.

- О, це справді легендарні імена 🙂 А які відчуття у тебе були від перемоги в номінації «Авто місяця»? Адже суперників було п’ятеро, та ще й усі — німецького виробництва. І що найцікавіше, це були далеко не новачки: більшість уже неодноразово брали «Авто дня», а дехто навіть кілька разів ставав «Авто тижня».

- Емоції, безумовно, були дуже приємні. Дякую кожному за голос. Кожна вподобайка чи коментар мотивує та надихає, адже це підтвердження того, що проєкт дійсно вартий уваги. Колись у мене була фобія, що машину будуть оцінювати не об’єктивно, а через мою роль на ресурсі. Навіть пропонував відключити участь у виборах для автомобілів адмінів і модераторів. Але з часом стало зрозуміло, що більшість людей сприймає розділ голосувань адекватно. Це ж не визначення найкращого проєкту, а радше розвага й приємний бонус для спільноти. Тут часто вирішує не тільки сам проєкт, а такі речі як: колір авто, вдалий ракурс та емоційність фото, прихильність до бренду чи кількість підписників автора.

Особливо приємно усвідомлювати, що навіть у другій ітерації автомобіль отримує стільки підтримки. Конкуренти були справді сильні — і самі машини, і підхід їхніх власників викликають повагу. Водночас я підозрюю, що значна частина голосів була віддана саме купе завдяки історичній спадщині та легендарним досягненням ралійної UrQuattro.

До речі щодо культових автомобілів суперників: у свій час мені довелося мати у власності і Ford Sierra, і Mercedes-Benz W124, і BMW E39. Не було лише BMW E34.

- Як ти дізнався про DRIVER.TOP? Знаю, питання трохи кумедне, адже ти ж один із тих, хто стояв біля її початків. 🙂

- Про ресурс я дізнався одним із перших — у той момент, коли наш тімлід, або простіше кажучи, головний програміст, повідомив, що перші сторінки Driver Top уже запущені онлайн🙂. Це було дуже хвилююче — бачити, як ідея, над якою ми довго думали й обговорювали деталі, починає оживати у вигляді справжньої платформи.

Колись DRIVER.TOP був просто адресою із кількома сторінками, але зараз це велика жива спільнота, яка щодня росте, об’єднує однодумців і формує справжнє автомобільне ком’юніті, де кожен може поділитися своїм проєктом, досвідом чи просто любов’ю до авто.