Мобільний додаток
Ще більше зручності! Миттєві сповіщення про всі актуальні події вашого профілю!
Драйвер.Топ продовжує свій проект. Це - інтерв’ю з переможцями голосувань. Наші журналісти поспілкувались з Greek , який переміг у номінації “Авто серпня (2025)”.
- Розкажи, чому твій вибір зупинився саме на «акулі» в кузові E24? Що тебе привабило в цій моделі? Ти згадуєш в описі авто, що це — мрія з дитинства. Можеш детальніше розповісти, чому вона?
- Моє захоплення BMW почалося ще з дитинства. У батька були Е12 520 і Е30, а про Е24 я вперше дізнався з журналів — величезне купе з агресивним капотом і елегантним силуетом - вразило мене назавжди. У 90-х ця модель була рідкісною, але я випадково побачив її біля Республіканського стадіону й тоді ж пообіцяв собі: колись матиму таку машину.
Втім, моєю першою автівкою стала батькова Е30, яку я, на жаль, розбив. Потім купив власну Е30 318i, адже на Е24 бракувало грошей, та й потрібне було авто на кожен день. Згодом, коли народилася донька, довелося пересісти на практичнішу Е34 520.
Вперше реально задумався про купівлю Е24 на початку 2000-х: у Німеччині їх можна було знайти від 1200–1500 євро. Та тоді я так і не наважився купити машину лише «для душі».
- Виходить, BMW супроводжує тебе все життя, а вибір завжди був між сімейними потребами та мрією. Як же зрештою у твоєму гаражі з’явився Walter? Розкажи історію його пошуку та придбання.
- На жаль, з 2008 по 2024 рік в мене взагалі не було BMW. Це завжди був вибір між розумом і серцем. Лише коли настав час, щоб я зміг дозволити собі поєднати і одне, і друге, з’явився Walter. Початок повномасштабного вторгнення дуже змінив мій підхід до життя — перестав думати, що часу ще багато. Навпаки, виникло відчуття, що завтра може не настати. Тому влітку 2022-го року я почав шукати «машину для душі». Е24 тоді зовсім не було на продаж, тож я дивився на Е12, Е21, Е28. В Ізмаїлі довго продавали цікаву Е12 зі свапом на М50В20, у дуже доброму стані — просили близько 6–7 тис. $. Я навіть був близький до купівлі, але не наважився — і вона пішла. Були й гарні Е28, одна навіть досі продається. Та все ж це було б радше «половина мрії», а я хотів саме Е24.
У 2023 році у Львові з’явилася бордова Е24 кінця 70-х за 35 тис.$. Це був космос для мого бюджету, і машину забрав відомий поціновувач BMW з Рівного, обмінявши на Mini Cooper. Знову жодної Е24 на горизонті. Улітку 2024 я натрапив на оголошення про Е24 у Вінниці — без двигуна, частково розібрану, за 3000$. Побачив оголошення о 23-й годині й до другої ночі фантазував, як відновлю її, ставлю М62В44, їжджу містом… Вранці вже домовився, що знайомий у Вінниці внесе завдаток, але коли о 9:00 подзвонив продавцеві — машина була продана. Це був перший реальний момент, коли я відчув: Е24 десь зовсім поруч.
Далі траплялися різні варіанти: «розірвана» Е24 за 6 тис.$ із відрізаним стаканом, фактично лише документи; цікаві Е28, серед яких 535 із Запоріжжя, про яку я серйозно думав. У той самий час я дивився багато контенту про «акул» на YouTube, зокрема канал Tohas auto. Там була червона Е28 524 TD, яку він приводив до ладу й навіть показував на OldCarLand. У 2024-му він вирішив розіграти цю машину за донат. Я не виграв, але одразу написав: може, переможець не захоче залишати собі класичну BMW? Так і сталося — він вирішив продати. Машину я оглянув, але її стан виявився значно гіршим, ніж я очікував, і я відмовився.
І саме тоді, восени 2024 року, на одному з сайтів з’явився він — Е24 635 CSI 1979 року, майбутній Walter. Машина стояла в Києві в гаражі з 2022-го, після того, як її вивезли з Харкова. За словами попереднього власника, він вивіз машину за півгодини до прильоту у його двір. Walter`a могло і не бути…
Коли я приїхав дивитись машину, у гаражі не було світла, довелося брати переноску в сусідів і майже годину лазити навколо. Двигун заводився важко, працював криво, точно не на всі циліндри. Виїхати з гаража було проблемою. Але в голові й серці я вже вирішив — це моя машина. Ми довго торгувалися й у результаті я зміг значно знизити первинну ціну.
Мене щиро здивувала реакція моєї дружини. Я хвилювався, що вона не зрозуміє моєї «ірраціональної мрії», але вона сказала лише одне: «Якщо це зробить тебе щасливішим — я за». І тут трапився ще один символічний момент: гортаючи «Кабінет водія» у пошуках красивого номера, я знайшов АА 0635 ОХ — ідеальне віддзеркалення моделі. Забронював його одразу, навіть не маючи гарантії, що покупка відбудеться.
У день угоди я взяв евакуатор, який пробув зі мною цілий день. Ми пройшли експертизу просто на евакуаторі, адже головне у старих авто — документи. Завантаження було складним, адже передня губа майже чіпляла землю. Але врешті Walter приїхав додому вже з документами на моє ім’я. І навіть після цього я не міг повірити: мрія здійснилася, у мене є Е24.
З того моменту почалися дні його відновлення.
- Наскільки важко сьогодні знайти необхідні деталі для Е24? Які найбільші труднощі виникають у процесі реставрації?
- Це непросте питання. Умовно запчастини можна поділити на три групи:
Особливість Walter’а в тому, що це перша генерація Е24 (1976–05.1982), побудована на платформі Е12. Частина вузлів підходить, але є нюанси. Наприклад, підвіска частково від Е12, а частково від більш преміальної Е9 — і це вже зовсім інші гроші. Якщо передні гальмівні диски коштують близько 100 € за пару, то задні — тільки оригінал, по 300–350 € за штуку.
Деякі деталі знайти ще можна — наприклад, задні пружини від Е12 я випадково відкопав на складі під Ужгородом. А от передні опорні підшипники довелося чекати два місяці з ОАЕ. Є речі, яких просто немає новими — як задні опорні чашки. Їх я врятував реставрацією: очистив, обробив, пофарбував, замінив гумові втулки.
Власникам Е24 після 1982 легше — там вже підвіска уніфікована з Е28, і більшість деталей доступніші. У моєму ж випадку пошук займає до двох третин часу на відновлення. Наприклад, нещодавно Walter кілька місяців простояв через відсутність опорних підшипників.
Окрема історія — кузов і салон. Нового практично не виробляють, в Україні б/у немає, доводиться моніторити німецькі й польські сайти. Ціни часто захмарні. Приміром, задні ліхтарі, які ставили також на BMW M1 (суперкар від 500 тис. €), коштують як кілька Жигулів разом.
На щастя, Walter загалом комплектний і в непоганому стані. Двигун, коробку та редуктор я поки не чіпав, кузовні роботи попереду, але кілька нових ремонтних панелей уже придбав. Наразі основний фокус — підвіска, паливна та гальмівна системи, електрика й велике ТО. Усе це можна побачити на Driver.Top, а також моєму ютуб каналі, і далі теж буду показувати процес.
- Процес відновлення справді непростий: унікальні авто потребують нестандартних рішень і багато часу. Як ти бачиш фінальний результат — це буде максимально автентична класика чи плануєш додати сучасні елементи?
- Загалом планую робити все максимально близько до заводського вигляду. Із сучасного, мабуть, буде лише Bluetooth — щоб можна було відтворювати музику з телефона, але навіть це інтегрую в оригінальну касетну магнітолу, щоб зберегти атмосферу класики.
Є ще думка поставити трохи більші диски. Якщо й зважусь, то тільки Alpina від Е38 — вони мені дуже подобаються і добре пасують стилістиці, не ламаючи автентичність. Але поки це відкрите питання.
Усе інше — виключно в «завод». Хочеться, щоб машина залишалася такою, якою її задумали, але при цьому мала кілька маленьких штрихів для комфорту сьогодні.
- У тебе є кілька машин, але що відчуваєш саме за кермом цієї BMW?
- Це зовсім інший світ, інша галактика. У щоденній машині все буденно: круїз, музика, думки про роботу, родину, плани. А у Walter’і все інакше — час ніби зупиняється, світ зникає. Ти чуєш тільки мотор, відчуваєш кожне прискорення, кожну вібрацію, і хочеться жити в цих миттєвостях. Це не просто поїздка — це момент єдності з машиною, коли ти стаєш її продовженням.
Ці емоції важко передати словами. Але саме у Walter’і я відчуваю свободу, драйв і навіть якесь дитяче захоплення, яке пробуджується щоразу, коли повертаю ключ запалювання. Сьогодні вперше з травня я знову виїхав на ньому — і це було так, ніби повернув шматок себе. В такі моменти згадується реклама: «і нехай увесь світ зачекає».
- Оскільки це авто вихідного дня… Як часто ти виїжджаєш на ньому? І яке ставлення рідних та друзів до Walter’a?
- Чесно кажучи, поки що рідко. З моменту покупки у грудні я більше займався його відновленням, ніж поїздками. Спочатку Walter взагалі був майже «мертвим» — перші три-чотири місяці пішли на пошук проблем і запчастин. Лише наприкінці березня вдалося поставити його на хід.
За квітень я виїжджав кілька разів. На початку травня навіть потрапив на OldCarLand як учасник, щоправда, ненадовго. Також у травні був на KyivCarFest, але там вже тільки як глядач — учасником мене не затвердили. Ще кілька разів просто катався з дітьми містом, і це було особливе задоволення.
Щодо реакції оточення — друзі різні. Автомобільні фанати кайфують разом зі мною, а ті, хто байдужий до класики, дивуються: навіщо стільки мороки, якщо можна сісти в нову сучасну машину.
У родині теж сприйняття різне: донька в захваті, дружина щаслива, бо бачить мою радість ❤️, синові ніби подобається, але він не особливо цікавиться машинами. Хоча для мене головне інше — я сам отримую від Walter’a неймовірний кайф, і цього більш ніж достатньо.
- Щодо кузова: ти придбав авто вже з таким фарбуванням, чи це був твій вибір? Це просто стильове рішення чи має відсилку до історії BMW?
- Історія Walter’a бере початок у середині 70-х. У 1975 році француз Ерве Пулен запропонував BMW перетворити гоночний автомобіль на витвір мистецтва. Першим став Alexander Calder, а згодом до проєкту приєдналися Frank Stella, Roy Lichtenstein та легендарний Andy Warhol, який у 1979 році розмалював BMW M1 всього за 23 хвилини. Так народилася традиція BMW Art Car.
Ключову роль у цих проєктах зіграв Вальтер Маурер — художник і майстер фарбування. Саме він переносив ідеї митців на кузови авто, знаходячи технічні рішення для складних форм. Маурер працював із Warhol, Stella, Lichtenstein, а також створював власні унікальні BMW із впізнаваним стилем — динамічними лініями та яскравими кольорами, що підкреслювали швидкість навіть у нерухомості.
Мій Walter — теж частина цієї історії, хоча і не BMW Art. Машина вже мала декалі та підпис Walter Maurer Design.
Основа — топова для свого часу BMW 635 CSI: спортивний салон, передня губа від М Power, диференціал із самоблокуванням, 3.5-літровий інжекторний мотор, спортивна коробка передач DogLeg. Для 1979 року це було дуже серйозно. А ще — повний електропакет, кондиціонер, Webasto, диски та підвіска Alpina.
Чесно кажучи, до покупки я майже не знав про Вальтера Маурера, але трохи пошуків відкрили цілий пласт історії BMW Art Car. Тепер хочеться не лише відновлювати авто, а й колись особисто зустрітися з Маурером чи знайти першого власника цієї машини.
- Ого, виходить, у цього авто справді багата історія — тепер зрозуміло, чому ця BMW отримала прізвище Walter.
А як щодо уваги: як люди реагують на дорозі чи на виставках? Чи часто авто ловить на собі захоплені погляди?
- Це авто досить рідкісне, щоб одразу впадати в око, але справжній інтерес воно викликає переважно серед поціновувачів класики. Особливо відчутна реакція від власників інших youngtimer’ів з Німеччини — вони добре знають цінність подібних машин. Часто звертають увагу й автофотографи: отримував чимало запитів на фотосесії, адже Walter має ту особливу харизму, яка красиво виглядає в кадрі.
Звісно, нова BMW M3 може викликати більше фурору серед широкої публіки, але особисто для себе я без вагань обрав би Walter’a. Для мене не так важливо, скільки уваги привертає авто ззовні — головне те задоволення, яке я отримую за кермом.
На виставках інтерес до нього значно більший, ніж на звичайних дорогах. Але, чесно кажучи, стан авто ще далеко навіть від “охайного”. Є куди рухатись, є над чим працювати, і саме це теж додає драйву в історії нашого з Walter’ом знайомства.
- Розкажи, як ти дізнався про платформу Driver.Top. Які емоції викликала звістка про твою перемогу? І що б порадив майбутнім учасникам
- Про Driver.Top я дізнався ще на початку повномасштабного вторгнення. До цього в мене був акаунт на одному відомому «сусідському» ресурсі, створений ще до війни, але після 24 лютого він став неприйнятним. На DT сподобалось, що можна було перенести свій профіль — саме так і з’явилась сторінка мого авто, Бухалія (УАЗ 2206).
Walter майже одразу після перших публікацій засвітився у «перегонах» на платформі. У січні 2025 року він здобув перемогу в номінації «Авто тижня», а за «Авто місяця» тоді поступився дуже красивій Alfa Romeo. Але вже в липні Walter вдруге потрапив у список претендентів і цього разу виборов перемогу в категорії «Авто місяця».
Для мене це не просто титули чи відзнаки. У першу чергу це величезна мотивація продовжувати ділитись історією та розвитком проєкту. Звісно, приємно, коли твоє улюблене авто перемагає в чесній і напруженій боротьбі. До того ж тішить, що на Driver.Top час від часу тріумфують не лише сучасні машини, а й класика чи навіть зовсім нестандартні авто. Це додає особливої атмосфери.
А майбутнім учасникам я щиро хочу побажати одного — кайфуйте від свого автомобіля, незалежно від того, який він у Вас. Бо врешті-решт найголовніше — це ваші емоції, а не чужі оцінки.
______________________________
