Ніколи не було німецьких машин. Завжди були япошки, американці і навіть кореєць. Купив Audi щоб спробувати зрозуміти що таке німецький автопром. Сектантом VAG так і не став, але розлучатися з Audi не хочеться. 

Та й претендента на її заміну поки що не вигадав. Занадто багато машин на сучасному маркеті, які віддалено умовно подобаються, але вивчаючи їх плюси та мінуси, купувати їх не хочеться. 

BMW - хочеться спробувати що це в біса таке, але я вже виріс з тієї вікової категорії мамкіних домінаторів. Mercedes - ну, так, дорого-багато, але від останніх версій Мерседесов віє якоюсь кіркорівщиною з пір'ями та стразами.

Божественна Toyota – однозначно ні. Незважаючи на культ тотального поклоніння її надійності та вічності – ні. Моє сприйняття прекрасного ніколи не зможе змиритися з вишуканістю стилю Тойоти і фешенебельністю пластмасових виробів в салоні. 

Субару, Ніссан, Хонда – ні. До того дня, коли з їхньої конструкції назавжди зникне варіатор.

Mazda – непоганий варіант, але немає в ній справжнього повного приводу, який відіграє роль фундаментального та найпершого критерію вибору автомобіля для Аляски.

Американські машини – скоріше так, ніж ні. Але, ні, для будь-яких нових виробів від корпорації  Stellantis.

Volvo була б у топі претендентів, якби не повна відсутність шестициліндрових моторів і перетворення на китайське Geely.

Корейці – нічого не маю проти. Але вже було і не цікаво. Genesis GV80, до речі, дуже подобається, але будуть великі проблеми з володінням ним на Алясці через відсутність технічної підтримки. 

У результаті переможцем мого рейтингу, хочь я і не фанат VW,  залишається лише Ауді, хоч і вона не без гріха. Що особливо стосується гріхів її двигуна. Але то таке. Це вже буде долею наступного власника. В результаті компромісу моїх потреб та аляскинської специфіки життя як daily rider всіх перемагає Ауді і займає своє місце в гаражі. 

Мінусом Audi Q7 можу назвати її пагубний вплив на власника. Вона як Airbus у порівнянні з Boeing. Boeing треба пілотувати, а в Airbus просто спостерігати за тим, що відбувається. 

Плюсом для моїх умов експлуатації безперечно є ступінь підсвідомої довіри системі Quattro, яка у співпраці з топовими шинами максимально знижує ймовірність потрапити в халепу на зимових та в цілому складних дорогах Аляски.

У цьому загалом і були критерії вибору. Обов'язкова наявність дупогрійки, рукогрійки, високий кліренс, реальний не іграшковий повний привід, сучасний комплекс електронних плюшок, та й щоб не була як пластикова мильниця. Тому не Toyota Highlander, не Ford Explorer і не Subaru Acadia. 

Що буде наступним моїм автомобілем? Ймовірно, Audi Q8. Але це не точно.