Ювілейне п'ятнадцяте авто в моєму володінні.

"Кар'єрний ріст" автівок у мене трохи відкотився з продажем 212го. Пройшовши через 13 і 15 аутбеки, та Інсігію я став перед вибором наступної машини. Дуже хотілося знову Німця в D/E класі, скучив за цим комфортом. І все таки розумів, що мені зайшли "трактори".

• 212ий рест я не тягнув, а дорест не подобається
• Про С7 були якось не дуже враження після того як у друга була 2-х літрова Америка
• Але ж і F10 теж уже була.
• Пассат не тягне в цю лігу, без топових версій, а там прайс як у 212))

Ну і тут мені підвернулася С7 на 3.0 дизель з Кореї. Проїхався і зрозумів - воно. Той екземпляр віддавали за хорошу ціну, але вона була погано фарбована в коло і з половини вже Китайська.

Почав шукати аналогічний варіант на ринку і знайшов її:

• ненависний мені чорний колір
• нудний чорний салон
• багажник без електроприводу
• не відремонтовані сліди ДТП в Кореї

Але натомість 120 тисяч рідного пробігу, рідна фарба, обслужена підвіска, полікований теплообмінник і масляний стакан.

Чорний колір, який я завжди клянусь більше не купувати, і номерні знаки, що дуже перекликають з номерами мого першого авто, я в купі сприйняв,як знак долі і купив це старе трилітрове відро бізнес-класу.

В планах, крім звісно банальних ТО і лікування проблем по кузову, є трохи пдюшок:

• кермо від ресту
• контроль смуги
• мертві зони 
• салон з вентиляцією в коричневому кольорі
• нормальний блок клімату як обов'язкова складова попереднього пункту
• 19 колеса
• чорна стеля
• матове дерево

Може хотілось би, але це дуже дорогі і не те щоб потрібні плюшки:

• електропривід багажника
• камери 360
• нічне бачення

Волога мрія зовнішній рест, але явно того робити ніхто не буде.