Розкажу вам, як художник художнику. За Карпати 2026

Черговий раз на запитання "що робити" логічною була відповідь "Карпати". Хотів, звісно, більшого, себто долучити ще й Буковину, і щоб це тривало довше, але життя вічно підкидує усілякі підлянки, і їх щось зараз висипалось дещо забагато. Та все рівно перемкнути мізки було життєво необхідним, бо вже реально нічого не хотілось, не те, що робити, а взагалі. 
Навіть день виїзду був трохи підіпсований, вимушено мандри розпочались аж в обідню пору, і часу на Ужгород практично не залишилось, просто проїхав крізь нього, щоб встигнути до темряви у заброньований в Пилипці готелик під назвою "Будинок Художника". 
Та за порядком.
Чопати трасою Київ-Чоп уже не модно, і взагалі моветон з банальністю, в купі з занудністю, а значно краще катосити через Самбір, Турку, звісно ж, Ужоцький перевал, де я не був з 2021-го року, і відчувалась сильна потреба перезакрити гештальт (нове слово в психіатрії )) 
І ось, знову прикордонна застава, перевірка документів, чи можна на оглядовий майданчик? - та будь-ласка. Значить чергова філіжанка кави буде випита!

Аж уже тут нарешті видихнув і подумав, куди ж я їду )) Гугель підказав деякі варіанти, в горах, де природа й тиша, вибрав серед них оцей "Будинок Художника" в Пилипці, бо не поруч з трасою, одномісний номер, отже е-економія, а мені ж лише заночувати, в сам раз. 
Дорогу в Жорнаві великі будівельники таки не доробили з самого 21-го. Майте на увазі, там кусочок фактично гравійки, прямо де блокпост. Але прорвавсь, то було не найгірше випробування. В смислі, не через блокпост прорвавсь, а через гравійку ))) П'ять секунд зайняло сканування коду воякою, і ще 25 пішло на розмову "скільки пре, скільки жре" )
Відстань до Ужгорода зі Львова, дорогою Н13, становить 23 літри 92-го бензину. Заправився напередодні у Львові до відстрілу, і на в'їзді в Ужгород долив. Отже витрата 3,2-літрового старовірного М104, з урахуванням гірських серпантинів, вилилась у 10 літрів на сотню, що приємно радує, бо сильно швидко не їхав, але й на педаль наступити на підйомах теж не стидався. 
Ужгороду треба присвятити якось окремо час, бо проїзд крізь його центрову вулицю й блукання бічними в околицях центру не сильно вразили. Часу на порядну каву теж не було, до свого сорому заїхав на МакДональдз, заодно провівши тест авто на перегрів, диркаючи в черзі. І це поки що найвища температура рідини, яку споглядав, і до спрацювання вентиляторів знову не дійшло. Все ж заміна радіатора кондиціонера пішла на користь охолодженню.

Відзначив дивний момент. Трапились дорогою трійко повністю неадекватних водіїв, які летіли кудись надмірно швидко, створюючи попутно реальні аварійні ситуації. У Львові, де своїх неадекватів вистачає, таких відшиблених точно нема. Куди ви в Ужгороді летите? 
Дорога з Ужгорода мимо Мукачево й до повороту в Нижніх Воротах паршива. Давно в такому стані її не було. Так що враховуйте. 
А Т0718, що від тих Воріт до Міжгір'я - чудова. Лише одну яму бачив, надіюсь, її залатають. 
На коліні мобілці склепав відосик з реєстратора про дороги, тож можете насолодитись ознайомитись і подумати, чи варто зв'язуватись з чопанням по КиївЧопівській трасі ) А деякі непорушення додав у відео штучний інтелект, я тут ні при чому, чесно-чесно )) Так що Карпати під ірландський віскі-панк )

Тиша в околицях готелю просто давила на вуха. Ось вона, деформація містом. Ревіння місцевих ендуріків о п'ятій ранку мозок сприйняв як щось рідне ) Тому не забувайте в дорогу бервуха, навіть в глибоких Карпатах немає спасу від цивілізації тепер ) З посмішкою я запхав ці затички і провалився в сон далі. 
Новий день приніс нові дороги, до Синевирського перевалу, де хотів випити кави на улюбленій полянці. Але там уже будують новий готель ( 
На щастя, поруч "Кам'янка" з її фантастичною терасою, тому:

Далі заїхав на пам'ятну "асфальтовану площадку", де минулого року був:

Але знову ой:

І тут стався черговий факап. Напевно, я наїхав там багатостраждальним правим переднім колесом на якусь залізяку, що з'явилась завдяки будівельникам (треба було розвертатись одразу, а не їхати до кінця), і вже спустившись з перевалу в напрямку Синевиру, відчув, що кермо стало важчим. О курва, бічний поріз. Запаска, гугління шиномонтажів в околицях. На щастя, вони є. Найближчий в напрямку Колочави. 

Знаєте, далеко не в кожному шиномонтажі Львова працює такий толковий молодий чоловік. В процесі розбортовування/забортовування він диск не зачепив взагалі, поріз заклеєний витримав гарний спуск з Торунського перевалу, так що занесіть в нотатки, рекомендую, якшошо. І це вартувало 350 грн. Як то кажуть, просто залишу це тут ) 
І цейтой, шпилька на гугломапі стоїть правильно, на протилежному боці дороги. Бо цей красивий сервіс, що на фото, був зачинений, в противагу не те, щоб халабуді, але не такій красивокартинній будівлі, де шиномонтаж і функціонує. Не лякайтесь ) 

Ще в Пилипецькому "Будинку Художника" загуглив, де зупинитись наступної ночі, і що ви думаєте? В Синевирській Поляні є теж "Будинок Художника" - ну чи не знак? Може життя мені щось підказує? Хоча малювати в художньому смислі я не вмію, хіба що в інженерному, бо "інженерна графіка", "нарисна геометрія" і оце от все було в мене на "5". Маю на увазі старовірне "5", по 5-бальній шкалі ) 
Додам ще пару фоток мерседеса в лісах Карпат )

Знову зробив спробу, вже третю, побачити озеро Синевир гарним. І знову невдалу. В черговий раз на фото він виглядає прекрасно:

Але переводиш погляд від екрану на реальність - каламутна калабаня. Все, я пас, більше спроб не буде, Синевир, прощавай, це були останні 170 гривень, потрачені на тебе ) 
Синевирський Будинок Художника цілком норм, але є в тих краях моє улюблене місце, з джакузі 1000 зірок. Ні в якому 5-зірковому готелі бульбашки навіть близько не досягають цього рівня фантастичності! 

І в його околицях пречудова рекреаційна зона )

Машин був трохи заталяпаний нещодавніми дощами, та в Синевирській Поляні знайшлась самомийка, і вона теж виявилась напрочуд якісною, однозначні рекомендації.

Дорога додому, через Торунський перевал і ту саму Бібрку була такою ж прекрасною, залишивши Спогад, Що Запам'ятовується. 
Хочу ще )