Alfa Romeo Alfasud Sprint - трагедія по-італійськи

Від самого заснування в Alfa Romeo вміли робити технічно цікаві автомобілі з виразним спортивним акцентом. І купе Alfasud Sprint тому яскравий приклад: тут немає звичного поперечного двигуна як у звичайних авто з переднім приводом. Натомість, під низьким капотом розмістився опозитний чотирициліндровий двигун, а 5-ступенева коробка - позаду нього.

Ця конструктивна особливість подарувала маленькому купе надзвичайно низький центр ваги і не менш надзвичайну керованість. Дискові гальма на всіх колесах в 1976 році теж зустрічалися не дуже часто (передні були винесені до диференціала для зменшення непідресорених мас).

Не менш, ніж техніка, вражав і дизайн. Джорджетто Джуджаро створив дуже гармонійний образ, натхненний попередніми роботами: Alfa Romeo Alfetta GT та VW Scirocco. А найбільш визначною рисою дизайну були низькі лінії вікон та капоту (згадуємо плаский двигун).

Alfasud Sprint мав гідні для свого часу характеристики, але не більше: максимальні 95 к.с не вражали як 110 к.с. у топ-версії VW Scirocco. Наблизитися до цих показників потужності змогли лише у 80-х, розточивши боксер до з 1.5 до 1.7 л і знявши 118 к.с. за допомогою двох карбюраторів.

Втім, перші екземпляри Sprint мали ті самі проблеми, що й базовий хетчбек Alfasud: передчасна корозія, посередня якість збірки, електрика у стилі «сімдесятих». В другому поколінні моделі багато з цих проблем виправили, залишивши в назві тільки Sprint, але було вже запізно.

Sprint згубила іржа. І справа була не в «радянській сталі», як часто пишуть. Насправді біля Неаполя, де будували ці авто, стояв найбільший металургійний завод Європи. Причина була в поганій збірці: на новий завод набирали людей без досвіду, які цікавилися страйками більше ніж роботою, залишаючи необроблені кузови під відкритим небом. Sprint і Alfasud могли змінити історію переднього приводу, але не змінили — лише через те, що були зроблені абияк.