Що спільного у Португалії, Італії та BMW м3 e30?

Почну цей допис здалеку.

Коли мені було 18, як і багатьом молодим пацанам, мені захотілося машину і права.

Але навіть не так. Я побачив цю машину – і мої очі загорілися. Не знаю чому, але ці квадратні форми, цей дизайн запали мені в душу. Можливо, тому що в мого батька свого часу були дві е30 318, коли я ще був зовсім малий. А може, я просто потрапив у якесь інфополе любителів е30. Але факт залишався фактом: я хотів цю машину і права, а точніше я просто хотів цю машину, а права мені треба були щоб на ній їздити.

На жаль, або, може, на щастя, ця мрія так і не здійснилася. Уже в мої 18 знайти е30 в адекватному стані було майже неможливо – або вона коштувала космос, або виглядала, як після апокаліпсису. Потім батько подарував мені ланос, потім була ще одна машина, потім ще... І якось той вогонь поступово згас.

Але навіть через роки, коли я бачу е30 на дорозі, завжди проводжаю її поглядом. І неважливо, чи це звичайна 316 на карбі, чи якась 6-циліндрова ракета. Це машина, яка колись запалила в мені любов до автомобілів.

2024 рік. Мій сусід під’їжджає під дім на E46 M3. Я стою з відваленою щелепою, кажу йому, що в нього класна тачка, а він дякує, пропонує якось проїхатися – і ми просто розходимося.

Минає час. В один із днів я чекав дружину під будинком і краєм ока бачу в дзеркалі – низька E30 на M-Tech обвісі. Як ви вже здогадалися, це був мій сусід. Але я вже рушав, і ми знову розминулися, навіть не обмінявшись контактами.

По приїзду додому я побачив цю е30 вже під будинком, всю її обфоткав і побачивши шилдік 320is здивувався ще більше, бо ще коли я гортав форуми е30 од уа в 2011 я бачив обговорення що десь до нас потрапила така машина, доля якої склалась як всього автопрому в нашій країні, машину побили, поламали і розрізали. 

Ну і що тут такого, скажете ви? Просто 30-річна 320 E30 в M-обвісі. Що в цьому унікального? Це ж не M3, ціни на які в Європі та США вже доходять до 80-100 тисяч.

Воно ніби й так, але не зовсім. А що, якщо я скажу вам, що ця машина рідкісніша за E30 M3, але при цьому не дорожча?

Якщо коротко: в Італії та Португалії свого часу були дуже високі податки на автомобілі з об'ємом двигуна понад 2 літри. BMW хотіла закріпитися на цих ринках, і найкращим рішенням було запропонувати M3 у звичайному кузові, але зі зменшеним до 2.0 літрів мотором S14. Тобто, по суті, ми маємо:

• звичайний кузов е30 в м пакеті.
• Дефорсований до 2 літрів двигун M3 – той самий 4-циліндровий мотор від E30 M3, який став останнім 4-циліндровим двигуном для M3 на наступні 20 років.

За увесь час було випущено 3745 модифікацій 320is Е30, 2540 купе и 1205 седанів.

Сусіда я вистежував десь півтори тижні, і ось нарешті сьогодні вдалося його зловити, поки він гуляв із дитиною. Я одразу ж сказав, що знаю, що це за машина, наскільки вона рідкісна, і почав натякати, що було б круто проїхатися. Причому не на E46 M3, а саме на цій E30.

Він лише запитав, чи є в мене водійське посвідчення. Я відповів, що є, і тоді він просто передав мені ключі та сказав, що можу їхати. А коли закінчу – просто набрати його, щоб віддати ключі.

Чесно кажучи, я зазвичай не люблю брати чужі машини, але від такої пропозиції важко було відмовитися. Це саме той випадок, коли... Ну, самі розумієте, наступного шансу може вже не бути.

Тому ми пішли до машини, завели її і залишили прогріватися. Щиро вибачаюся за те, що зробив мало фото – мене настільки переповнювали емоції, що про знімки просто забув. Але дещо все ж таки встиг відфоткати.

Ось так виглядає салон цієї машини. Скажу одразу – тут немає тієї напівлежачої посадки, як у E36, E46 чи E90. Але сидіти все одно зручно. Панель – це справжній витвір мистецтва, а ергономіка навіть зараз неперевершена.

Куліса коробки передач у М-серії того часу мала незвичне розташування – перша передача була «на себе». Наскільки я читав, це зробили для того, щоб друга і третя передачі були на одній осі, що полегшувало перемикання під час їзди на треку. Наскільки це відповідає дійсності – не знаю, але на практиці таке рішення виявилося доволі зручним.

Коли машина прогрілася, я сів за кермо, виїхав і почав потроху їхати. Перше, що одразу відчув – ходова працює так, ніби на стокові амортизатори просто наділи низькі пружини. Я переїздив на купі машин, повірте, знаю, що маю на увазі. Пізніше власник машини це підтвердив – він такою її вже купив. Не можу сказати, що стало зовсім погано, але, коли їхав по місцевій бруківці, трохи засмутився.

Друге, що відчувається – тряска в салоні. Можливо, справа в подушках двигуна, але для машини, якій 30 років, це не критично. Крім того, по бруківці в салоні з’являється багато «сверчків». Думаю, це через автентичність авто – час все ж таки взяв своє. Мій батько колись казав, що коли поміняв E30 на E36, то E30 була набагато тихішою в салоні. Чи так це насправді – вже не дізнаємось. Але кого це зараз хвилює? Чуваки, я їду на E30 M3, хоч і не на широкому кузові!

Виїхавши на трасу, я моментально забув про всі недоліки. Я був як дитина, зачарована дорогою, звуком мотора і тим, як веде себе авто. Навіть увімкнув стокове радіо – воно грало настільки якісно, що ще фору дасть моєму поло.

Машина відчувається дуже зібраною, задній привід додає комфорту, а розгін здається майже непомітним – просто потік швидкості, без різких ривків. Особливо сподобалося кермо: при повороті воно швидко повертається у нульове положення, кермо приємно важке, але не настільки, щоб його було складно крутити на місці.

По мотору – машина легка, і двигун тягне з самих низів. Але десь на 5 тисячах обертів ти відчуваєш, як вона підхоплює, звук змінюється на рик, і машина починає їхати швидше. За рахунок чого – не знаю, бо ванос тоді ще не придумали.

Проїхавши по трасі, я розвернувся, крутнув її ще раз і поїхав спокійно до власника. Це були найемоційніші 20 км у моєму автомобільному житті.

Коли запаркував машину, ми ще хвилин 40 говорили з власником. Він показав свою E46 M3, яка стоїть у гаражі, розповів про себе і свою любов до цих машин. Але час підходив до завершення, ми потисли руки і розійшлися пообіцявши один одному ще зустрітись.