Про Яхтинг

2020рік

Як писав в пепередніх розповідях, яхтинг прийшов в моє життя спонтанно, та змінив багато навколо.
Завжди цікавить щось нове.
А тут, і оточення, нові терміни, і новий світ.
Мотоцикли, в житті мають вагомий слід, але яхтинг, трішки то все доповнив, не зміщаючи основний фокус на себе.

Відразу напишу, якщо хтось думає, що яхта це круто, престижно, та гарний відпочинок, то ніфіга.

Це довге навчання, клопітка постійна робота, та завжди великий ризик перевернутись, при неправильній рульожці, та різкому вітрові.

Тому і підхід має бути відповідний, бо вітер вас не жалітиме.

Якщо, хтось катався по Дніпру на прокатній яхточці, то це зовсім не те.
Там міг бути тільки двигун, особливо таке полюбляють дівчата з шампанським йорзати.
Але, якби капітан відкрив вітрила, було б не гірше американськіх гірок, і повилітали б усі.

Поїхали.

Прийняв все таки рішення почати ставати на шлях якхтсмена.
І тут як кажуть машину купив, а права не купив.
Вирішив, спершу треба машина, а там вже і вчитись буду, бо не пощупавши яхти, як то всьо понімати можливо)

Яхту, шукав в бюджеті 4-5 тисяч доларів, бо були і гарні по десять, але це як перший мот, треба навчитись на простому, шоб не розвалитись десь і жалкувати.

Багато суден звісно ближче до моря, Дніпро, Миколаїв, Херсон, та і в самій Одесі, але не хотілось перегону, тому шукав тут.

Спершу, була яхта в Вишгороді.
Прайс 2700, трішки треба доробляти, фарбувати, але кілева. Тобто обмежений рух тільки на глибинах, мілководдя не походиш, хоча ціна манила.


Я вивчив питання, і хотілось швертбот, це там де кіль піднімний, і можна підходити під берег, що дозволяло йти на острови.
А там і палатки, і ночівля на острові, так було задумано.
І саме якіісь такі походи я планував.

"Кіль", це той нижній плавник, що не дає човну перевернутись. В морських, він дуже тяжкий та великий, а  в океанічних, ще більший має бути, бо великий вітер океану, та хвилі, можуть кинути човен на бік швидко.
До речі, вітер дме в вітрила не ззаду, як я думав.
Курсів по вітру багато, але самий швидкий це Бейдевінд був для мене.
Коли вітер дме з правого боку човна, і він прискорючись крениться сильно.
Вперше зловити такий крен було страшно, думав перевертаюсь, але треба гратись послабленням вітрила, та увалюватись з курсу, і приводитись знову.
Ціла наука, тому чим далі, тим ставало цікавіше.

Різниця між кілевою, та швертом.

Варіантів було поки два знайдено.
Шукав шось типу яхти "Асоль", були вони і швертові, але контсруктивно, впритул з тим напів швертом не підійти.

Але навіть таких в нас не було, усі Асольки були кілеві.

Телелфоную по першому човну, домовляюсь, завтра покаже в Вишгороді, щось типу Асольки, треба дивитись, але так і не поїхав)


І тут, знаходжу ще одну в Українці.
На сайті рст, реально не вірив, бо як авто-власники виставляють більш-менш, гарні авто на ріа, а хлам завжди був на рст, тому я і не сильно вірив в човен, хоча він був ближче.
Також набрав, можна зараз глянути.
Сідлаю мота, поїхав.

Вивчивши багато фото на олх, та авторіа, я вже розумів ціноутворення.
Тому побачене мене вразило.
Все було дуже гарно.
Власник адекватний.
Нічого робити не треба.

Перша зустріч

Яхта класу: Рикошем Мікро
1993 року

Зайшли на борт, посиділи, він все показав, кажу що я не розуміюсь зовсім, сміється.
"давай вийдем?"
Вийшли пройтись, я навіть не думав, що буде тест-драйв.

І то був перший мій вихід під вітрилом.

Вже на суші, пишемо розписку.
Ціна була більша, ніж я очікував, 4500$
Пару соток ніби скинув, вже не згадаю, бо був ще причіп.

Дві неділі, на збирання коштів, оформили договір, віддав кошти, забрав папери.
Там судовий білет на судно, і договір, на купівлю.


Назва мене влаштовувала, і змінювати її я точно не хотів, бо тоді ще робив сам вино.


Базувався човен в Яхт-клубі, я запитав що це таке, та як туди потрапити, але місць там не було, і я вирішив гнати її до столиці, та і вступи десь для мене були поки не зрозумілі.
Мій товариш, мав базу для човнів, і парковка там була 1500грн місяць, що мені підходило.

Їду за двигуном, звісно ж новий, гроші тоді не шкодував на нове захоплення.
Беру меркурія, 3.5 коней, 4 такта.

Човен був без двигуна, але власник пропонував старого- 2.5кс  2т, я не сильно полюбляю 2т, як в мото так і всюди, тому відмовився.
Все таки, 4 такта для мене зрозуміліше.


Перегон.
Я реально не знав ніфіга.
В ютубі пару відосів, і все.
Але їду на моторі, тому мабуть виживу, подумав я.
Відстань по суші, десь 30км, ніби не багато, 15хв їду, але по воді, та ще проти течії йшов десь 4+ години точно.

Головне триматись правої сторони)
Мотор побачив обкатку у всій красі.
Режими мінялись, сильно не крутив.
Гарно йшов.
Десь 4-5км/год виходило.

1-літро там бачок, і на годину літрушки вистачало.
Брав каністру 5л, доїхав правда на парах.
Власник правда, підігнав мені пузиря 2л з бензом, переживав чи дотягну)


Пригнав, місце, яке попередньо підготував, поставив розтяжки на амортах, такі пружини, щоб не сильно навантаження на уткі було, і нервало їх.
Стою)

Кайфу та радості не було меж.

На човновій базі, був я, і ще одна яхта недалеко, все інше рибаки та мисливці.
Човни в них потужні, тому хвилями тресло завжди.
Ну і сам контингент там не дуже.
Тому, мені не заходило, там перебувати.
Поночувати нормально не виходило, в 4-5 ранку вони тулили за своєю рибою, і просто не давали спати.
То мотори прогрівають гучно, то гвалт кричать.

Та і ходити там ніде.
Одні велики утюги яхти, багато човнів, і ні з ким спілкуватись.
Я виходив на двигуні декілька разів, і все. Завжди якась тряска, обмеженість в місцевості, та і прав ще не було, а близько до міста=більше копів.
Я розумів, що не використовую  потенціал, саме вітрильного виходу.
Тому вилазки зводились десь вийти, кинути якір та почілити, і все.
Але тут, і човна звичайного моторного б вистачило, а в мене яхта вітрильна.

Пробував вітрило поставити, але щось не так.

Тому думки були різні.
Можливо, я поспішив, можливо, не це мені треба було, та що робити далі...


Прийшов час підніматись.
Походив, попитав що і як по місцю.
Підйом, під 5к тоді був, це приїздить кран, і на лямках тебе піднімає.

Яхта пластикова, на зиму треба підніматись.
Пакровка на суші, тут була також 1500 місяць.
Тому, я набрав попереднього власника, і спитав чи можна піднятись в них.
Так, приходь.

В клубі був спліт.
Крута штука, ставиш причіп туди, він тоне, підходиш яхтою і піднімаєш то все.
Так само і спуск.
Причіп тоне, човен відходить від нього.

Я прийшов вже за три годинки десь.
По течії було швидше.

Ми піднялись, і поговорили.

"Поки човен може постояти в клубі, заплатиш за парковку, десь 800грн місяць, а далі треба буде думати"

Якраз було місце в клубі, і треба йти на нараду.

Попередній власник допомагає піднятись.

На нараді мене питали різні речі, головне, це отримання прав, та човен.
Човен був, тож далі права.
"Що будеш робити?"
-Вчитись, відповів я.

Порадили школу, та записали мене в чергу кандидатом, до членів клубу.
Рік ходиш кандидатом, приймаєш участь в житті клубу, платиш взноси, все як усі, тільки вдвічі більше.
Ну і потім, через рік голосування за перехід в Члени Клубу.
Не знав, чи хочу бути в клубі, але підкуповувало, що є місце для човна, та є в кого що запитати, а головне, попередній власник поруч, міг допомогти з човном.
Хоча потім, вже ставши повноцінним учасником спільноти, я зрозумів, як мені пощастило опинитись саме тут.


Рік відходив кандидатом, потім став членом, місце звільнилось.
Кількість людей обмежена, 100 чоловік, і місця бувать тільки через виходи теперешніх Членів, або вічне плавання членів клубу, що більш вірогідніше, ніж вихід з клубу.

По внескам, 850 грн кандидатом, вдвічі більше, та 450 членські внески, все залежить від майна в клубі, да довжини човна.

Зиму човен відстояв, навіть якогось банера трошки знайшов накрити.

Підготовка до спуску.

Ціна перебування в клубі, це і місце на суші, і стоянка на пантоні.
850грн, і 1500 на човновій базі невідомо де, різниця велика.
Але головне, це спільнота.
Усі дружні, розкажуть, покажуть, навчать.
Можна вийти членом команди, на великому човні, та побачити особисто досвід людей, які цим займаються все життя.
Ввечері, до кого не зайдеш, всюди пригощають, всюди історії, від тих хто ходив океани, переходи по Дніпру, змагання, та інші далекі поки для мене мандрівки.

В клубі є люди, що ремонтують човни, будують човни з нуля, ремонтують вітрила, а головне дають вам досвід.

Через рік, мав закінчення курсів. Вчились взимку онлайн, а практика по весні. 

Пройшов тех огляд, та оформив човен на себе.
Оформлення човна, займає від пів року і більше...
Цифрова країна)

Я думав, що подорожам не буде кінця, а по факту, тільки в 2021 перші виходи були, та і то не на довго.

Хто проживав в клубі, міг ходити коли завгодно, а в мене тільки неділя була вихідна.
Субота, самий розпал роботи був.


Головною умовою перебування в клубі, була участь в перегонах-регатах.

Були навіть нічні гонки.
Це дуже цікаво.

Я в 21-му трішки бовся, в мене не було команди, а вона потрібна, і це, про працю на човні, тому планував на 22 рік вже включатись.

По троху замінював такелаж, усі мотузки, робив косметику, закуповував фарби.
Десь побачив в ютубі, що в людей, на човні, різнокольорові мотузки.
Так простіше запам'ятати, яка за що відповідає, тому теж так хотів.

Колодязь піднімання Шверта, навіть тут вирішив замінити на нову.

Почав інсталяцію

Пластикові яхти, хворіють осмосом, який вздуває між шарами, та уворю пухирі.
Їх треба зачистити, вскрити грунтом для підводної частини, шпаклівкою епосксидною, і знову грунтом.

Перед спусканням, покрити нобростаючою фарбою, для захисту від всяких ракушок.

Спускання.

Яхта в мене, прогулянкового класу, це не крейсерське судно.
Тут немає місця для готування, чи туалету, і в середині не походиш, максимум місце для сидіння.
Тому, їхати десь на дальняк складно, але я цього дуже хотів.
Спати зручно вдвох, але і 4 чоловіки поміститься, бо заявлено 4 спальні місця.

Дві людини в носі, і дві в кормі мають спати, в тих нішах.

Але ніши, використовую для всякого барахла, та вітрил, щоб не заставляти основну частину човна.

Є історія, одного яхтсмена, який на такому човні, зробив навколосвітню подорож, дізнався це, від попереднього власника, напишу вкінці.

Самотушки, виходив одного разу.
Ніби все ок.
Проблема підняти тільки вітрило, бо один має його направляти для піднімання, а один тягти мотузку.

Швартовка також ніби проблемна, але в клубі є правило, бачиш підхід яхти- допоможи.
І мене завжди хтось ловив)

Перевірка вітрил.

Спустились

Перший вечір на воді, та на новому місці.

Виходити, краще вдвох.

Хоча, самому проблемно знайти час, а тут уявіть, ще когось підбити, тому виходи були складні завжди.
Більше, я приїздив з пятниці на суботу переночувати, випити пива, та зранку знову на роботу.
Іноді, в суботу зранку, якщо був не сам, виходили.

Так і проходили, мої пятничні вечори.

Прокадитись на воді, просто супер. Як і спати.
Вночі, вода тихіша, під ранок, вже йде хвиля, і я любив це колисання.

Але, все стає невагомим, під магією вітрил.
І вивчивши ази, я зрозумів той кайф, коли затихає двигун, і сила природи тягне тебе по воді.

Декілька фото з сезону 2021

Тоді, я і купив візок для двигуна, бо в мене був невеликий шкафчик, для зберігання, а тягнути його було далеко на руках.

Кінець сезону.

Осінні виходи були кайфові.
Термос з чаєм, перекуси, та просто гарні моменти.
Одяг вже потрібно теплий, та і взагалі, для яхтингу треба куртки непромокаючі, з високим комірцем.
Бо з вітрила дме вітер, і сильно задуває шию.
А якщо рулити в дощ без куртки, то весь будеш мокрий.

Останнє підняття, огляд днища, і знову осмос.
Швертовий колодязь, був не дуже оброблений необростайкою, і назбирав мені трохи живності.

Ватерлінія, через швартовку кормою, трішки піднялась, і осмос виступив по верх неї, то ж треба було її піднімати.
Чим я, і мав намір займатись.

Для зимовки на вулиці, треба накривання.

Спершу, банерів було декілька малих, не хотів класти мачту, щоб накрити повністью.
Але сніг та крига, могли пошкодити корпус, потрапивши в щілини, та потім замерзнувши, вода вчинила б як з асфальтом, коли там уворюються дірки.
Тому, вирішено великим банером накривати.

Так він і зимував.

2022 рік.
Човен, весь час стояв.
Саме коли горить спуск, тоді поспішаєш швидко зробити косметику, чи ремонт, та скинутись, але тоді в 2022 тоді все завмерло.


Купив великий банер, дістав весь мотлох, відкрив вент канали, зимую.

Так принято, що навігацію під час війни нам не дали, по зрозумілим причинам.

І зараз не дають, хоча рибаки постійно ганяють по горизонту, яхинговий спорт під забороною досі.
Тренуватись, в мене не виходить, а навички, які хотілось закриіпити, десь трішки забуваються.

Весна.

Мачту ніколи не складав, але вперше, для повноцінного накривання банером склав, і потім пригодилось.

Весною 2023, кинули клич по клубу.
Продається елінг(гараж для яхт)
Ну як продається, прав власності там нема, це ГО Клубу, яке дає тобі в користування, як члену клубу мвайно, і при виході, ти нічого не можеш забрати, але можливо комусь"продати", чи передати клубу.
Хоча за будинки, іноді ціни були як за свої.

Ми дуже здружились з попереднім власником мого човна, і не зважаючи на 40 років різниці, часто могли посидіти разом за пивом ввечері,  та поспілкуватись.

-Чи треба мені той елінг, запитав я.
"Ну дивись, останній раз продаж елінга, був багато років тому.
Вони звільнялись, коли яхтсмени йшли у вічне плавання, і якщо їх діти не хочуть продовжувати справу батьків, вони продавли все майно в клубі, та виходили з нього.

Бо в основному, все робилось ще за радянськіх часів, і діти вспадковували майно батьків, продовжуючи їх справу, і мали автоматичний вступ до клубу.

Так було і з моїм елінгом.
Дочка власника елінга була закордоном, і мала намір все продати.
Елінг, човен, будиночок.
Все по 3500))

Ціна 3500$
Вирішив спробувати, але попросив розбити на три місяці, погодились, бо інші претенденти, пропонували значно менше за цей гаражик.
Я теж заявив про 3000 рівно, але після недільного мовчання, сказав, що згоден на 3500.

Будиночок теж був цікавий, але там вкласти треба було ще більше, тому відмовився, і не даремно.
Потім, мій будиночок, мене знайшов, правда вже на колесах.

Написав заяву, почався процес огляду, та діставання човна, який був там вже довго.
Човен, також купив одноклубник.
Елінг, був самий закинутий серед інших.
Іржаві ворота, піщана підлога, яхта без коліс.

Колеса знайшли, викотили човна, і я почав оглядати маштаби роботи.

Саме головне, поки була підлога, бо ходити по піску, то жесть, а працювати так точно.
Спершу, думав щебінь, але знову ж таки пил, і щебінь, просяде в пісок.
Потім бетоном залити думав, але проблема при роботі з яхтою, воді нікуди буде діватись, і будуть калюжі, знову ж таки пил, і ціна.
Асфальт?
Якось стрьомно, буде просідати на піску, під ним також треба бетон.
На бетонному заводі, нарахували мені 1200$ за заливку, арматури ну все під ключ, без робіт, просто бетон і все.

Тротуарна плитка?
Вивчаю питання, знаходжу як малу, так і велику, мала могла просідати під тиском яхти, тому велика.

Спершу, думав такою зробити, навіть сам вивчав, як то все класти.
Але по часу, просто не вивозив, думав роботи там на місяць.

Шукаю велику.
І тут пощастило.
Знаходжу браковану, за пів ціни, ще і доставлять мені під гаражик.
Беру.
Плиточники порадили людину, яка то всьо має зробити, він порадив де взяти матеріал, пісок+відсів, все замовляю.
Вже ціни не згадаю, але плитка стала десь 8000грн, укладка теж під 8.000 +відсів 2000+ розхідники.
Бетон, до речі рахував, виходило вдвічі дорожче, бо там пісок, мали товстий шар класти.
Все стало десь в 500$
Плитка була товста, тому і досі ніяких просадок нема.
Так, тріщини є, але мені не критично.

Головне, що вода йде між плиток в пісок, і все добре.

При наявності усіх маеріалів, плиточники поклали мені все за 4 години.
Утрамбовка, підливання бетоном, все зробили за день.
Кайф, а я планував сам то місяць ворочати, і не факт, що зробив би якісно.

Засипав щілини піском, ох і довго я то робив, через висоту плитки, піску треба було багато.

Пару тачок, точно пішло.

Все, готово.
Ворота пофарбовані, фарба на іржу клалась, спеціальна,  бо там матеріал вже старенький, на пару років вистачить, бо вже і ворота хотів міняти потім.
А головне, місце для роботи та зберігання.

Хоча, не скажу, що прям кипіла робота по човну, як планував.
Човен, весь час чекав.
Але, вже не на вулиці, та і місце було для усього не в човні, як зберігав раніше, а вже якісь полички, та шкафчики звозив потроху.

Ось тільки, в 2024 році почав шпаклювання.

Бо коли горить спуск на воду, робиш все швидко, а коли є нерозуміння чи дадуть навігацію, лишається тільки чекати.
Почав невеликі роботи.
Лишилась тільки косметика.

Човен тут гарно підсихає, немає купи листя з вулиці, снігу, льоду та пилу.
Пил є, але не так багато.
А ще, вуличні коти любили підживати взимку під накриттям, тому плюсів багато.
В елінгу, було пару розеток, я зробив невелике світло, далі планую якісь ліхтарі вішати, я там не часто, але для вечірніх робіт, не в спеку, саме те.

Багато хто, собі робив другий поверх, в таких елінгах, де можна було проживати.
Я ще поки думаю, чи воно мені треба, бо є будиночок на колесах, але місця постійного в мене нема, поки стою де дали.

Про Рикошет Мікро, та Навколосвітню подорож.

Думаю багато хто, бачив це фото.

Гроздєв Євгеній Олександрович

Пенсіонер з Махачкали, на такому самому човні, як в мене, вирішив піти навколо світу.
Забігаючи наперед, в нього це вдалося, і не один раз.

Далі по вікі:

1-е кругосвітнє плавання
7 липня 1992 року Євген Олександрович Гвоздьов на яхті «Ліна» (клас «мікро», довжина всього 5,5 метрів) з Махачкали вирушив у своє перше одиночне кругосвітнє плавання.
19 липня 1996 року подорож була успішно закінчена.
Цим Гвоздьов встановив своєрідний світовий рекорд - перше і єдине в історії одиночних навколосвіток плавання, скоєне на звичайному прогулянковому швертботі.

4 роки витрачено на навколосвітню подорож...

І це не крейсерські яхти, як зараз.
Де є запас води, опріснювач, душ, навігація, туалет, автопілоти, та інше.
Просто, коробка 5.5 метрів, де ти на одинці з собою.

Я не уявляю, як це можливо, але він зробив це двічі.
Кожну спробу, човни були різні.
Вдруге, взалі на маленькому човні Саїд.
3.7 метрів.
В той час, коли крейсерські яхти для кругосвітки, йдуть від 12 метрів, і ібльше.
Вийшов в 1999, поврнувся в 2003, знову 4 роки навколо світу.

В третю кругосвітку відправився в 2008 році, йому було 74, та нажаль не дійшов.

Тіло знайдено на березі, як і човен.
Мабуть цей раз, стихія йому не пробачила зухвалість переходу, на не призначеному для цього човні.

Ось такий він, новий світ Яхтингу, відкрився для мене чотири роки тому.
І кожен день, це нові знання.

Будиночок, я так і не придбав в клубі, але купив будинок на колесах, бо все таки, це майно точно моє.
Якби пустили на воду, хоча б тільки швартуватись, я б ночував в човні і надалі.
А так, тепер будиночок став місцем сили, де я проводжу свої вихідні вечори.

Перед війною, думав підняти клас човна, міняти на щось краще.
Хоча зараз, маю думку, що свого ще не використав на повну.

Тому не поспішаю, та і не на часі, купити човна, щоб стояв,  і не відомо на скільки довго він стоятиме.
Але знову, треба вчитись.

З усього, що бачив, це Hunter 260

Американський ШвертБот, в якому вже є усі зручності.
Не для дального плавання, але багато переваг має.

Я його якраз дивився в Києві, в кінці 2021 року.

То любов, навіть рамочку зробив на столі.

Фото з інтернету

Надіюсь, мій хантер, десь мене ще чекає.

Дякую кожному, хто дочитав.
Віримо в ЗСУ, та нашу Перемогу.
Підтримуємо Армію, та робимо вклад в закінчення війни.
Далі буде...