Яник зник, авто його живуть

Про колекцію біглого презика знають майже всі хто тут зарегівся.

Я теж про неї знаю з перших часів.

Але потрапив вперше.

​​​Так склалося, що був вихідний по службі, і з друзями по ретро захопленню поїхали на відпочинок,  прогулянку парком.

Людей не багато.

Погода і дощ і сонце. Комфортно. Літо. Війни у Києві немає.

Немає даже відчуття війни. Коли ти бачиш десь у Краматорську колону зелених поневечених джипив, ти бачиш зброю.

Коли це Київ, на фоні блискучого лоску, губ, цицьок і сідниць (дійсно гарних), відчуття що цей джип тут зайвий :-(

Музей став менш ниж у 2015, щось схоже спиздили, щось повернули власникам.

Цикаво дивитися, коли з тобою поруч людина, яка обізнана на авто. Може розповісти про історію модель, або єкземпляра, якої свого часу віджали або у рятувальників , або у киностудії.

Багато було спогадів за те хто реставрував ци авто, як вони з рук у руки у минулому ходили.

Специально їхати заради авто і віддавати 300+100 гривень немає сенсу.

А як прогулянка з родиною, або друзями, мае сенс.

Музей ще обслуговує мовою москалів. Немає духу роздрукувати нови паперці і заменити біля авто. Робота на 1 день школьнику, але никому схоже це не цікаво. Зробив зауваження касиру, ну воно її не дуже цікаво. За невеликі гроші людина проводить час і продає квитки.

Ще одне.

Авто не фотографував, тому що за останні 10 років у мене такого гігатони. Якщо комусь цікаво, нагуглять соби фото, зроблених профі блогерам