Volvo XC90 - 2 роки / Особистий відгук

Одразу скажу — тексту буде багато, тож вибачайте 🙂

Отже, майже два роки минуло з моменту придбання авто, і щоб не чекати рівно двох років, вирішив написати відгук саме про цей автомобіль. Я люблю перечитувати свої опуси через багато років — можливо, комусь це теж стане в пригоді, і хтось щось для себе відмітить.

Напевно, варто одразу зробити кілька зауважень. Автомобіль купувався новим у 2024 році, і розписати всі «болячки», характерні для цієї моделі, я не зможу — тож вибачайте, я лише починаю цей шлях з ХС90. Також комплектацію замовляв дилер, виходячи зі свого бачення того, що добре, а що ні, що потрібно, а що ні — тож я купив те, що було в наявності на головному складі в Києві. Якщо коротко по комплектації: є пневма, панорама, Harman, якийсь незрозумілий спортпакет (кермо, сидіння, алюмінієве оздоблення), наппа-шмаппа, асистенти та ще щось, на що мені, чесно кажучи, трохи більше ніж байдуже.

Я не буду тут окремо виписувати плюси й мінуси цього авто. Просто опишу своє бачення машини — як я її сприймаю та відчуваю. Так, моя думка може не збігатися з вашою, і це нормально — у всіх різні смаки та вподобання. Також цей опус буде поданий крізь призму «дідівського» погляду та мого особистого темпераменту — тож якщо десь напишу нісенітницю, суворо не судіть, це лише мої відчуття й сприйняття. Отже, почнемо…

А почнемо з головного для мене — з дизайну. І він тут є! Volvo завжди мені дуже подобались своїм монументальним дизайном з одного боку, а з іншого — у машини є важлива для мене річ, так званий “clean look” (без зайвих понтів). У XC90 немає візуального перевантаження — все дуже лаконічно. Я можу годинами стояти й розглядати її, радіючи, як дитина. Мені подобається, що, дивлячись на авто, є відчуття цілісної, самодостатньої речі, зробленої добротно: метал — це метал, шкіра — це шкіра (а навіть якщо й ні, то пофіг), алюміній — це алюміній і так далі. Я людина, яка часто сприймає речі саме візуально, і якщо вони мені подобаються — я закриватиму очі на дуже багато нюансів, що б там хто не казав. Відійшовши від авто, я завжди 2–3 рази озираюся на нього й усміхаюся, ловлячи себе на думці, яка ж вона проста зовні й водночас красива. Дуже чіпляє душу =)

Далі — матеріали салону. Тут усе добре й добротно. Є певне відчуття преміальності. У мене в салоні нічого не скрипить, не свистить і не «пукає» — все ок (але авто ж нове). Шумоізоляція нормальна, хоча багато хто пише, що лайно — хз, мене все влаштовує, не скаржуся. За кермом — справжнє свято: все тактильно приємне, шкіра тепла, алюміній усюди холодний, і ще ця кришталева ручка АКПП — теж холодна. Спочатку я думав, що це пластик, але виявилось, що таки щось типу скла.

 Загалом, всередині все дуже гідно — принаймні для мене й мого смаку. У нас троє дітей, 7 місць у салоні — все зручно, місця всім вистачає, у подорожах комфортно для ніг і просто щоб полежати та витягнути ноги, особливо малечі. Проїжджали по 800–900 км на день без особливого напрягу. За салоном я доглядаю з особливим трепетом, бо шкіра наппа — вона капець яка ніжна. Якщо їдемо кудись далеко, то під дітьми завжди лежать чохли — бо діти є діти, їм байдуже, наппа це чи шкіра молодого дермантину — ушатають усе. Шкіру регулярно обробляю Koch Chemie. Тож заходи безпеки з мого боку присутні 🙂

Двигун. Дивіться вище — я «дід» у душі, з поправкою на вітер. У мене версія B5 бензин (м’який гібрид), 250 к.с. Мені його вистачає з головою. У місті я не ганяю, їжджу спокійно, без метушні, а на трасі його достатньо, щоб комфортно їхати 160 км/год і не напружуватись. Багатьох завжди хвилює витрата пального XC90. Особисто мені абсолютно байдуже, 11 там літрів чи 17 — я просто їжджу так, як мені хочеться. Купувати такі авто (не лише XC90) і при цьому «дрочити» на витрату — це моветон, колеги. Напрягає витрата? Завжди можна купити щось економніше або взагалі електричку. XC90 та подібні авто — це не про економію, якщо хтось ще не зрозумів. Тут більше додати нічого.

Підвіска. Ну, вона є…))) У мене пневма. Багато хто її лають — мовляв, жорстка й усе таке. Так, це не диван, і на стиках асфальту чи залізничних переїздах може добряче дати під зад. Але особисто мені ок — я прийняв її такою, яка вона є, і не парю собі мізки. Просто їжджу обережніше. У мене вона постійно в комфортному режимі, підйом/опускання вимкнув, щоб довше жила.

Далі повертаємось у салон. Мультимедіа + Harman. Знову ж таки, по-дідівськи: глобально, якби її не було в такому вигляді, я б не засмутився. У 80% випадків у мене просто бубнить радіо фоном, а інколи взагалі все вимкнено, і я слухаю, як їде машина (я це люблю). Хоча музику я люблю, у машині я її слухаю не так, як багато хто. Вдома слухаю (Denon + Klipsch), а в авто якось не складається. Багато хто морочиться з Android Auto/CarPlay, щось там встановлює, налаштовує. У мене ж політика проста: є — добре, нема — та й ладно 🙂 Усі ці Volvo On Call, керування зі смартфона — до лампочки. Чесно, просто лінь цим усім займатись і витрачати час. Для мене це настільки другорядне, що словами не передати.

А от що мені дуже подобається — це асистенти. Через специфіку роботи я на телефоні й пошті 24/7, і пофіг на вихідні, відпустку, кішка народжує чи ще щось — я маю бути на зв’язку. Так от, Pilot Assist за кермом — це просто офігенно крута функція. Натиснув кнопку, став за фурою — і відповідаєш на e-mail або розмовляєш. Бувало, що зголоднів у дорозі, зупинятися лінь, погода паскудна, їжа з собою — стаєш за фурою і обідаєш, лише інколи смикаючи кермо вправо-вліво. Взагалі, машина дуже розумна в цьому плані — мені подобається, є відчуття певної безпеки. Система розпізнавання знаків теж дисциплінує й не дає борзіти на дорозі, що, як на мене, правильно.

Є ще панорама. Але за два роки я жодного разу її не відкривав 🙂. Лише разів 4–5 рухав шторку туди-сюди, коли каталися Альпами. І все, більше сказати нічого. Треба, мабуть, навесні таки відкрити її та почистити й змастити напрямні — для порядку.

Проєкції на лобове у мене немає — і слава Богу, бо я терпіти не можу ці цифри, що висять у повітрі. До речі, про лобове: у XC90 воно досить ніжне, і дуже легко з’являються сколи від камінців, тож будьте обережні й не під’їжджайте надто близько до авто попереду.

Багато хто відзначає дивну роботу АКПП. Як на мене — так, є таке. Автомат виробництва AISIN, що ніби натякає на надійність, і це справді так. Але інженери Volvo трохи кривувато налаштували його під двигун, і іноді коробка може трохи штовхатись або тупити. Як я зрозумів, це лікується прошивкою Polestar — тоді все працює як по маслу. Ціна питання — 800–900 євро. Поки думаю, подивимось. Не те щоб це сильно бісило — просто хочеться більш злагодженої роботи зв’язки двигун-коробка. В іншому претензій немає.

Не знаю, що ще додати — наче всі моменти, які хотів, озвучив. Напевно, багато хто запитає: а навіщо ти її купив, якщо половина того, що в ній є, тобі не потрібно? Відповідь проста — хз, не знаю =) На той момент у наявності були лише такі авто, і вони були не набагато дорожчі за базу на звичайній підвісці і т.д. Плюс цей колір, від якого я реально кайфую — Vapour Grey. Це стало вирішальним фактором + дилер зробив знижку по знайомству — от так і склалося за сумою факторів (якщо це можна вважати поясненням).

Машиною я дуже задоволений, вартість запчастин мене не лякає зовсім. На мою стару Toyota оригінальні запчастини коштують дорожче, ніж на цей XC90 ))) Я радий, що вона така, як є — зі своїми плюсами й мінусами. Я радий, що вона сучасна, але в міру. Мене трохи засмучує той факт, що, наприклад, у нову електричку EX60 вже впровадили ШІ від Google. Як на мене, машина має бути машиною, а не смартфоном. Ми дожили до того, що механічні кнопки вже вважаються преміумом — і виробники це так і подають (мовляв, бачите, у нас не планшет, а ми заморочились і зробили кнопочки). А тепер ще й цей всратий ШІ пхають у всі щілини.

От якось так — пора закінчувати ))) По-дідівськи повоняв, побурчав. Дякую всім, хто дочитав мій опус до кінця =))

Усім миру й бережіть себе.