Перший запис за (майже) три роки

Насправді, не за три роки, а за два з половиною, але кардинально суть не міняється, тому буду казати, що три. Все одно за найближчі півроку постів не передбачається 💀

Спершу, бортжурнал повинна була вести моя дівчина Олександра, але за (майже) три роки я так і не зміг змусити її написати хоч щось, тому бортжурнал плавно (дуже плавно, ага) перейшов до мене в руки. Це не проект, як Сірока, але час від часу буду старатись підкидати історій. Сьогодні розповідатиму шо ж відригнуло за цей час і чого ця Е83 взагалі ще досі з нами. Пост буде об'ємним, попереджаю одразу.

Власне, історія, а точніше - передісторія.

Ікс все своє іксове життя прожив у одній сім'ї - в середині січня 2007 року він виїхав з австрійського заводу Magna Steyr (того самого, де зараз збирають нові Z4 і відповідно нову Супру) і майже одразу поїхав в Італію до свого нового власника, який за сумісництвом ще й рідний дядько моєї дівчини. Ікса любили як члена сім'ї, він багато подорожував по європейських дорогах, заїжджав у багато гарних міст, неодноразово бачив море і гори (не то шо я). У 2022, європейці, які остаточно повернулись на еконормах, вирішили обмежити рух дизельних авто у певних місцях, і виявилось, що максимально універсальна машина, яка може їхати і трасою, і серпантинами, і гірськими стежинами, вже більше не така універсальна, бо не може заїхати в центр італійського містечка за пармезаном (ситуація уявна, але суть передає). Тоді на сцену вийшли ми з Олександрою, які гордо погодились взяти Ікса собі. Олександрі взагалі тільки покажи пригоди на горизонті - і вона вже несеться до них 35 годин на автобусі. 

Насправді нами частково (якщо не повністю) керувала спраглість до грошей, бо дістався він нам практично безкоштовно, а навіть враховуючи розмитнення, то можна було легко заробити на ньому 3-5 тисяч доларів. Але ось минуло (майже) три роки, а Ікс все ще з нами і нікуди діватись не збирається, отже, щось пішло не так. Якщо коротко - тачка виявилась настільки крутою і універсальною, що продавати її просто немає сенсу.

Отже, що ми маємо. 

Двигун M57D30TÜ - 218 сил, 500Нм моменту. Може вивихнути шию всім пасажирам при розгоні за умови вмілого натискання на педаль газу до упора. Супер надійний тракторний дизельний двигун, який легко ходить по прикидкам експертів 500 тисяч, а по прикидкам бнвістів з легкістю пройде мільярд тисяч кілометрів, переживе вас, ваших дітей, дітей ваших дітей і людство в цілому. На щитку на момент покупки світилося скромних 230 тисяч кілометрів оригінального пробігу, що було значно нижче, ніж середній пробіг на авторіа. Причому значна більшість цього пробігу - трасова. Ну хіба не кайф?

Коробка ZF 6HP26. Шестиступеневий гідротрансформатор. Найтупіший автомат, на якому я коли-небудь їздив. Після DSG то взагалі здається, що швидше буде доїхати на першій передачі, ніж дочекатись поки коробка перемкнеться з першої на другу. Коробка в цілому наче не еталон надійності, але живе, не ригає, і на тому дякую. Масло там єстєссна ніхто не міняв (Європа ж), тому лізти туди ніхто не планує поки, хоча спочатку планували. Всі три роки вона якось дуже дивно смикається і пінається, але нам пояснили на сервісі, що то не з коробкою якісь проблеми, а це ми два зажратих ваговода-DSGшніка і дуже багато хочемо від старенького автомата. На доресті оно взагалі п'ятиступеневий ставили, беріть шо дають і не випендрюйтесь.

По комплектації і комфорту - середнячок. Панорами нема, комфортсітц нема (поки, бо хто мене знає), зато є:

• Рестайлінговий кузов,
• XDrive само собою,
• в салоні вставки типу алюміній, а не з убогого дерева
• чорні шкіряні спортсітц з підтримкою і регулюваннями (шкода що не електричними, але і так пайдьот)
• чорна стеля (знаю, шо з цього всі тащаться)
• руль з кнопками, радіо з кнопками, підлокітник з кнопками
• ксенонова лінзована оптика (навіть не вигорівша, світить просто офігезно) із заводськими янгольськими оченятами (як виявилось, це не така поширена штука)
• датчик світла, датчик дощу, круїз, клімат, навігація з екранчиком, парктроніки перед-зад
• рідні 17" колеса (204 стиль, про колеса буде окремий допис).

Точно щось забув, але пофіг. Власне, що ж за ці три роки відбувалось із машиною?

0️⃣ Першим ліг стартер. Причому ліг він ще на італійському автобані по дорозі в Україну, через що Олександрі довелося відкласти поїздку на декілька днів і шукати сервіс, де їй його поміняли. Задача була не з легких, бо ікс був запакований італійськими приколами по самий дах, італійські транзитні номери діють всього п'ять днів, а ремонт навіть по самим гарним прикидкам відбувався б три дні, плюс до сервіса треба було ще доїхати на евакуаторі. Ікс не хотів їхати з дому, не інакше.

1️⃣ На новий рік 2023, вже в Україні були приколи (як я думав) з гідропідсилювачем, потім почались приколи з акумулятором, аж поки в якийсь момент Ікса не довелося кинути на парковці ТЦ, бо він тупо не міг провернути стартер. На наступний день, підкурившись від напівживого мондео, я не проїхав і двох кварталів - довелося перший раз в житті кататись на тросу. А потім і другий раз, коли тягнули Ікса на сервіс, де розумні дяді прийшли до висновку, що навернувся шків колінвала. Було не дуже складно до цього додуматись, адже це по ходу класична болячка всіх М57, але хто ж знав.

Мінус 10к гривень за ремонт і їдем далі.

2️⃣ Трохи далі по таймлайну (вже десь під кінець літа 2023) я здивувався наскільки гарна у Ікса шумка. Щоб було зрозуміло - шумка настільки хороша, шо я не чув як скриплять гальма. Настільки не чув, що коли правий передній супорт заклинив, ми продовжили їздити як ні в чому не бувало, хоча акомпанемент був чудовий - колодка, яка стерлась вже більше ніж в нуль, відчайдушно шкребла об гальмівний диск. Дізнались ми про цей акомпанемент, коли відкрили віконце на ходу, аби провітрити, тому моя порада - не забувайте провітрювати. На заклинившому супорті ми ще встигли зганяти у Київ на Дропмод, де нам власне і розказали про ці всі приколи, після чого я, як головний відчайдух, сів в ікса і доїхав ще й до Житомира додому. Тоді ж ми познайомились з Іваном та найкращим сервісом у місті, куди власне і тягали Ікса з тих пір. Нещодавно навіть Сіроку стали туди возити. Якщо когось цікавить, то ось пін на гугл мапі.

Отже, під заміну маємо:

• гальмівні диски Bosch, Brembo, 
• колодки по колу Brembo,
• ремкомплект супорта,
• ТО: масло в піхуні, фільтри

Мінус 16К гривень і їдем далі.

3️⃣ 8.03.2023. Ввечері перед відносно далекою дорогою стало помітно, що Ікс хаває масло. "Ну так БНВ ж!", - скажете ви, і будете праві. Але! Враховуючи величезний об'єм цієї самої оливи в двигуні, лампочка чайника загорялась тоді, коли рівень був біля мінімума. Від мінімума до максимума на Іксі трохи більше літра масла, тому доливання дуже відчутно било по самооцінці. Кращому сервісу була поставлена задача хоча б прибрати підтікання, але для цього треба було помити двигун. Мийка двигуна у нас в місті була знайдена аж одна, і ту я б не рекомендував, бо вайби там, м'яко кажучи, дивні. Заїхали на яму, зняли захист, на наступний день помили двигун, покатались трохи, а сервісмен Іван зробив висновок, що треба міняти основні прокладочки і тоді вже дивитись. Але прокладки були настільки втомленими, що в буквальному сенсі розсипались в руках, тому поміняли все, що бачили:

• прокладка клапанної кришки,
• прокладка піддона,
• прокладки впускного колектора,
• масло в гідропідсилювачі,
• ТО: масло в піхуні, фільтри (в т.ч. і паливний)

На додачу, турбіна, яка вже давно не жила свої найкращі роки, теж кидалась маслом, але її ребілд відклали до кращих часів. Власне, мінус 17к гривень і обережно (не дуже) їдем далі.

4️⃣ 25.03.2024. Підкачував я якось колесики і виявив, що задній відбійник амортизатора приїхав настільки, що аморт вже витік. Маємо:

• пару амортів KYB, відбійники
• ступічний підшипник передній
• кульова опора
• втулки стаба
• тяги стаба
• подушка роздатки

Попутно глянули приколи з витіканням масла не з амортів, приколи все ще там, масло все ще хоче назовні. Не критично, та і доливати маслічко нам не звикати. Коли паркуємо ікс в гараж - підкладаємо під низ картонку. Мінус 17к гривень і їдем далі.

5️⃣ З прикольних поломок - склопідйомник живе два дні. Зараз поясню. Ще по приїзду з Італії навернувся механізм заднього правого склопідйомника. Два роки потому, в момент, коли склопідйомник нарешті знадобився, і замість опускання скла було чутно страшний потойбічний хруст, я вирішив то всьо розібрати і відремонтувати. Через два дні, коли я хотів похвастатись вже зібраним і працюючим склопідйомником, він знов навертається, але вже навіть скло відмовлялось триматись і постійно потроху сповзало вниз. Трохи розчарований, замовляю ремкомплект, чекаю два дні і їду міняти котушку і все, що там в ремкомплекті поклали, але ремкомплект не ремкомплектує натяжні ролики. Через два дні, я з двох механізмів склопідйомників (одного свого і одного з розборки) складаю один працюючий, який пропрацює теж рівно два дні. Я не знаю що зробив Іван, коли ми у розпачі привезли йому Ікса, але склопідйомник живий і працює досі, хоча я стараюсь більше його не смикати. Магія, не інакше.

6️⃣ Влітку 2024 почались приколи іншого плану. При русі на швидкості 40-50 км/год Ікс почав легенько вібрувати при русі вгору. Було неясно шо і де, тому я забив. Якийсь час потому вібрація посилилась настільки, що їхати було практично неможливо. 

Аж в грудні таки доїхали до сервіса і підтвердили мої здогадки про причину вібрації, яка вже на той час перестала вібрувати, а стала люто тарабанити. На той момент всі інші машини висіли по сервісам, але тягнути вже було нікуди, тому мажори-автомобілісти на трьох машинах ходили пішки. Зате попутно зробили ще купу всього важливого, бо якшо вже Ікс буде висіти і мотиляти кольосіками в повітрі, то чому б не залізти ще кудись, в основному це була турбіна і всі прокладки, до яких не добрались минулого разу.

Отже, поміняли:

• прокладка маслостакана,
• прокладки випускного колектора,
• прокладка теплообмінника,
• прокладка каталізатора,
• відреставрували кардан (5.9к грн),
• відреставрували турбіну (15.5к грн), 
• ТО: масло в піхуні, фільтри (в т.ч. і паливний)

Мінус 44к гривень і їдем далі. Дорого, звичайно, але зате тепер питань до технічки немає абсолютно. Зиму від'їздили, масло не доливали, турбінка дує, кардан не тарабанить. У майстра, який відновлював турбіну, є думка, що масло видавлює надто великий тиск, який спричинений нічим іншим, як наявною екологією (ага, тачці 18 років і екологія все ще є). Якщо підтікання продовжаться, то глянемо в ту сторону, але поки наче норм.

7️⃣ Ще десь в цьому проміжку в (майже) три роки були невеличкі ремонтики і легенькі втручання в стиль: 

• прошив навігацію (нашо - не знаю, але тепер є мапа України)
• вкрутив жовту петлю з аліка в місце для петлі (бо в рідну заглушку хтось приїхав фаркопом, а мене жаба душить віддавати за заглушку тисячу гривень 🐸)
• затягнув туманки в жовту плівку
• поміняв лампочки в оченятах на жовті
• поміняв три комплекти коліс, про які розкажу в іншому дописі
• поміняв батарейки в ключах (може зроблю окремий допис, бо процедура трохи дебільна, хто б міг подумати)
• зламали стоковий домкрат і купили нормальний підкатний
• перетягнули кермо і ручку КПП у baranka_kyiv - знімали самі, самі везли в Київ, було дуже весело їхати з двома кермами в одній машині.
• поставив безрамкові тримачі номера, які дістались в подарунок на KyivCarFest від redhill.store

Отже, що ми маємо на початок 2025 року. На щитку 267 тисяч пробігу, витрачено 100к гривень на проміжку в (майже) три роки. Багато це чи мало - вирішуйте для себе самі. Я ж тим часом кайфую від їзди і від нових кольосіків, про які теж постараюсь зробити допис, бо це вже третій комплект за весь час - скоро Ікс Сіроку пережене. Тачка не надто складна технічно, відповідно її не так сильно шкода на дорозі, при цьому весела, швидка, відносно комфортна, має величезний багажник і величезний кліренс (як для власника стенсухи). Що це, як не ідеальний дейлі кар? От і ми так подумали, і замість того, щоб покататись на іксі взимку і продати, лишили його собі і кайфуємо на контрасті, пересідаючи з Ікса на Сірокко і назад.