Yet another side quest. Trumpets P1.

Слава Україні, шановні!

Давно мене тут не було. За цей час я встиг зганяти у ваші ті Європи: побував у Німеччині, Чехії, Польщі та Албанії (не питайте). Зустрівся з друзями, яких не бачив майже 20 років. @Кowаlsкі 

Машина потроху ріжеться, коробка з мотором стоять осторонь. Тепер у мене є адаптер і зчеплення, тож усе це можна запихати назад, але треба попрацювати. Трохи бракує сил і часу, щоб вирізати з машини все зайве та повернути ці залізяки на місце.

А поки на це часу немає, є час на всілякі сайд-квести. А саме — дроселі.

Звісно ж, ніхто вже не пам’ятає, що заводиться моя машина так собі, мотор не налаштований, на початкових кутах відкриття дроселів вона стріляє, пердить і їде не дуже. І проблема саме в «дудках».

Як я вже казав, початковий етап відкриття дроселів надзвичайно важливий. Просто НАДЗВИЧАЙНО. Особливо важливо, щоб усі вони, ці «дудки», були синхронізовані. Я думав, що ця проблема не така вже й гостра, але все ж вирішив відмовитися від тросового приводу та зробити електронну педаль газу, тобто DBW (Drive By Wire).

Для цього мені треба було придумати, як прикрутити моторчик DBW до моїх заслінок.

Я придумав взяти дросельну заслінку Bosch на 82 мм, зняти з неї саму заслінку й використати вал як привід, трохи підрізавши корпус моторчика.

Накидав у Fusion 360 усю систему, прорахував (ага-ага), якою має бути довжина першого важеля, які мають бути кути тощо.

У мене є «іграшка» — верстат із ЧПК, на якому можна обробляти алюміній. Купив його рік тому, майже не чіпав увесь цей час, що воно за звір такий — гадки не мав. Але довелося і з ним розбиратися.

Намалював перший важіль, який «обіймає» вал моторчика DBW,

і виточив його. А перед цим частково занурився у світ ЧПК-верстатів.

Вийшло ось так:

Далі мені треба було встановити цей моторчик Bosch на двигун, щоб уся ця система працювала вже на місці. Намалював модель кронштейна (кілька разів), хотів виточити його на верстаті, потім зварити докупи, але не склалося — завеликий він для мого верстата.

І тут я згадав, що в мене є 3D-принтер. А він може друкувати нейлоном (PA6CF, PA12CF, PA612CF).

Надрукував кілька варіантів із PLA (бо дешево), треба ж усе приміряти. Коли вирішив, що все готово, надрукував із нейлону і... Не підійшло. Знову підправив модель — знову не підійшло. І так кілька разів.

А потім зрозумів, у чому проблема, і зробив так, що все-таки стало на місце.

Окей, залишилося все це зібрати.

На щастя, мотор стоїть поза машиною. Посунув його зручніше й почав монтувати. І тут розумію, що для встановлення мені треба розвернути всю впускну систему на 180 градусів. Довго пояснювати, просто повірте.

Думаю, що знімати впускні ранери не хочу, достатньо буде зняти самі дроселі й поміняти їх місцями (лівий ряд направо, правий наліво).

Зняв, розвернув і бачу — а мої дроселі взагалі-то не синхронізовані. Просто на око видно.

Почав колупатися з усім цим — ні, не виходить той кам’яний цвіт.

Усі мої дроселі з’єднані між собою системою важелів. Кожен приводить у рух наступний, штовхаючи своїм меншим важелем важіль сусіда, а той уже наступного. Усе було б добре, але працює не так, як треба.

Або вони всі повністю закриті й тоді не всі відкриваються на 90 градусів (перший, наприклад, на 90°, другий приблизно на 85°, третій на 80°, четвертий на 75°). І це реально видно неозброєним оком.

Добре, налаштовуємо так, щоб усі відкривалися на 90°. Але тепер вони не закриваються синхронно. Хто в ліс, хто по дрова.

Та що ж це таке?!

Поліз в інтернет дивитися, як дорослі дядьки роблять свої «дудки». Дивлюся — вони або роблять їх парами (по два циліндри на кожен бік) і жорстко з’єднують між собою, іноді навіть на одну вісь, або ж узагалі всі чотири садять на спільну вісь.

Почухав потилицю й вирішив: для початку зроблю по дві пари.

Треба придумати, як жорстко з’єднати ці осі між собою. Щоб обидві працювали в унісон.

Придумав, намалював у програмці, тепер треба виточити.

І знову привіт, безкраїй світ ЧПК-верстатів та їхнього програмування. Стратегії, операції, фрези — ось це все.

Виточив, зібрав на столі, перевірив — працює!

Оце ж я інженер у мами!

Ставлю все на ранери, весь натхненний.

Поставив — не працює.

Заслінки лежать майже горизонтально, і тут з’ясувалося, що по поздовжній осі вони не стоять на одній лінії...

Як так?

А все просто: громадяни з Китаю, які зробили цю репліку, не дуже переймалися точністю встановлення дроселів. Їхні посадкові отвори повернуті один відносно одного. Через це дроселі не стають в одну лінію.

Тобто в одного дроселя вісь дивиться трохи вище осі сусіднього. А так жорстко їх вже не з’єднаєш!

Хмм...

Гаразд.

Відкручуємо болти кріплення дроселів до ранерів, із чотирьох залишаємо один, виставляємо вісь і бачу, що решта болтів просто не стають на місце. Але залишаються щілини, де отвір на корпусі дроселя майже збігається з отвором на ранері.

Туди я можу вставити не болт М5, який вкручується в тіло ранера, а болт М4, який можна затягнути гайкою ззаду.

Система "ніпель"! Працює, зараза!

Тепер у мене всі 8 заслінок тримаються на одному болті М5 та трьох болтах М4. Тобто загалом 8 болтів М5 і 24 болти М4 з гайками.

Гаразд, система працює?

Працює.

Я задоволений?

Ну... як сказати.

Наче й так, але водночас і ні. Мене бентежить уся ця історія з тим, що все стоїть перекошене.

Дивлюся в інтернеті, народ друкує всякі штуки для машин. Впуски друкують...

І тут згадую, що впуски LS1 та LS3, між іншим, і так пластикові.

Хмм...

Біжу до свого R2 (мій ШІ) і питаю: а з чого я можу надрукувати впуск?

А він мені: PA6CF, PA12CF та їм подібні.

Окей...

У мене ж усе є.

Треба зробити модель і... надрукувати?

Ну так.

Що, ось так просто?

Ну, як би так.

Та ні-і-і, не може ж бути все настільки просто...

Може.

Саме настільки просто.

Окей.

У п’ятницю біжу до комп’ютера, хвилин за двадцять накидаю якийсь простенький дизайн (типу перевірити свої сили) і справді бачу, що можна.

Вирішив: зроблю свої ранери. Якісні, рівні!

І ось через три тижні (бо, як виявилося, не все так просто, хоча б тому, що довелося все переміряти, друкувати тестові деталі, знову коригувати моделі й так далі) — па-бам!

Але в процесі я такий:

"А що я, дурний, чи що? Давай і свої дроселі зроблю! Я ж не рудий" (нічого не маю проти рудих, хоча один мене дратує, зараза).

ЧПК-верстат у мене є, голова іноді працює, руки хоч і ростуть не з того місця, але не найкривіші...

Почав робити...

А потім...

А потім мене як накрило!

Але про це я розповім пізніше! 😁

Реклама

Повернемо тепло в салон до перших морозів: запускаємо послугу з промивання пічки авто у Харкові