Помив машину. Дарма.
Помив я, значіт, машину.
І зробив класичну помилку власника старої Volvo - почав її уважно роздивлятись.
Бо коли вона брудна - вона просто стара машина.
Коли чиста - вже видно, куди саме треба нести гроші.
Для початку пофоткав піпісникам цей вінтаж.
Красіва.
Монументально.
Навіть місцями створюється враження, що автомобіль повністю справний.
Не ведіться.
Почнемо з дрібного.
Наприклад, ущільнювач водійських дверей.
Я, звісно, купив прикольну нову резинку для радянського автопрому.
Бо коли в тебе Volvo 960, логічно ж спочатку спробувати запхати туди щось від ВАЗу.
Але присрати її туди я не зміг.
Приміряв.
Подумав.
Ще раз приміряв.
Використав інженерний підхід під назвою «ну а якщо отак?».
Нє.
Повернув.
Тому стару, скоріше за все, будемо клеїти.
Реставрація. Автентичність. Preservation of heritage.
Не «нема нової резинки».
Далі маємо ось цю трубку.
Вона впливає на роботу двигуна на холостому, тому її треба міняти.
А ще ось цю, яка йде від розширювального бачка.
Бо поточна складається з двох частин.
Тобто технічно вона працює.
Але виглядає так, ніби попередній власник сказав:
«А шо, так тоже можна».
Можна.
Але я так не хочу.
Тому купив декілька варіантів коротенької трубки для холостого:
І товстіші - на заміну трубки розширювального бачка:
В якийсь момент володіння старою Volvo перестає бути володінням автомобілем.
Це вже просто гра:
«Знайди гумову хуйню потрібного діаметра».
Потім я вирішив оглянути кузов.
І от тут вже почалось цікаве.
У першому дописі я досить детально розписував стан кузова і був дуже задоволений тим, наскільки він живий.
Але тепер у мене був товщиномір.
І хвилин 40+ вільного часу.
Погане поєднання.
Бо якщо достатньо довго ходити навколо 35-річної машини з товщиноміром - ти обов'язково знайдеш правду, яку не просив.
І я знайшов шпакло на передньому крилі.
Тут всьо красіво.
Шпакло вже тріснуло.
Під ним потихеньку починається іржа.
Тобто процеси йдуть.
Машина розвивається.
Поїхав у малярку, де до цього робили кабрік і F30.
Хотів зрозуміти, скільки коштуватиме підготувати кузов під поклейку плівки.
Саме підготувати.
Не поклеїти.
Просто зробити так, щоб потім можна було поклеїти.
Рахуємо:
дах;
люк;
2 передніх крила;
2 задніх крила;
2 батони;
капот;
багажник;
4 двері;
пороги;
всяка інша кузовна єбаторія.
І отримуємо:
🙂
Це ще без плівки.
Це ще без поклейки.
Просто підготовлена, без іржі, заматована, готова.
Після цього треба через 2-3 доби одразу на саму поклейку...
Купити плівку.
Заплатити за роботу.
І десь на цьому етапі ти починаєш дивитись на машину й думати:
«А може ти й так ахуєнна?»
Бо дорого.
Дуже дорого.
Причому навіть ще нічого красивого не сталося.
Ти просто заплатив багато грошей за те, щоб машина була готова до наступного етапу, де треба заплатити ще багато грошей.
А знаєте, що ще дорого?
ЗАПРАВКА, МАТЬ ЇЇ ТАК.
Заправив повний бак.
Раз.
Поїхали.
Через деякий час стрілка якось підозріло швидко вирішила прилягти.
Плюс у салоні та біля машини періодично був стійкий запах бензину.
Що, погодьтеся, додає спортивної атмосфери.
Особливо коли спортивність автомобіля проявляється переважно в тому, як швидко він спалює паливо.
Я засік пробіг.
Якщо trip і ці кілометри мені не брешуть, то від повного баку до лампочки ми проїхали приблизно 365 км.
Штош.
Треба перевірити.
Тобто треба знову заправити повний бак.
...
Чи не треба?
...
Блін.
Дорого.
...
Ну окей.
Наука потребує жертв.
Переважно фінансових.
На заправці прошу:
після першого відстрілу пістолета одразу витягати.
Щоб без оцих ваших «ще два літрики в горловину влізе».
Пупупу.
Рахуємо.
~21 л / 100 км.
Ох йопт.
Це не витрата.
Це підписка на UPG.
Я так розумію, десь після 20 літрів на сотню бензин вже можна не купувати - можна оформлювати з ним цивільний шлюб.
А поки ви оговтуєтесь від шоку разом зі мною - рекламна пауза.
Бо автору треба якось заправляти машину.
Продаю залишки запчастин на Volvo:
https://www.olx.ua/d/uk/obyavlenie/vtulki-perednogo-stablzatora-231941-ID10OybV.html?bs=olx_pro_listing
https://www.olx.ua/d/uk/obyavlenie/amortizatori-bilstein-19-019888-bne-1988-ID10OPec.html?bs=olx_pro_listing
https://www.olx.ua/d/uk/obyavlenie/lesjofors-pruzhini-zadn-4295809-volvo-ID10xzUb.html?bs=olx_pro_listing
https://www.olx.ua/d/uk/obyavlenie/saylentblok-perednogo-vazhelya-fe15408-ID11rVlP.html?bs=olx_pro_listing
👆🏻👆🏻👆🏻👆🏻👆🏻👆🏻👆🏻👆🏻👆🏻👆🏻👆🏻👆🏻👆🏻👆🏻👆🏻👆🏻👆🏻👆🏻👆🏻👆🏻
30% знижки по промокоду DriverTOP.
Допоможіть автору заправити хоча б півбаку.
Купіть шось зі списку.
Бумласка.
Бо шось якось.
Щодо 21 літра.
Основний підозрюваний зараз - лямбда.
Вона, походу, мертва.
Зонд замовив.
Дай боже, він підійде.
Бо в старої Volvo є окремий жанр ремонту:
Знайти номер деталі.
Перевірити номер деталі.
Перевірити ще раз.
Знайти форуми 2007 року.
Побачити, що один швед написав «works for me».
Замовити.
Сидіти.
Думати.
«Блять, а точно підійде?»
А його ще й міняти.
Але лямбда - не єдина наша пригода.
Ще під заміну йде насос гідропідсилювача.
Він кидає стружку.
:(
І, судячи із зусилля на кермі, слово «підсилювач» там зараз використовується виключно з історичних причин.
На рулі треба докладати зусилля ніхуйове.
Зате upper body тренується.
Volvo 960.
2.9 літра.
Автомат.
Задній привід.
І абонемент у спортзал для передпліччя в базовій комплектації.
А ще продовжуємо фіксити рейку після фіксиків...
Прийшов до тих фіксіків...
Кажу:
- Ви мені рейку перетягнули.
Мені:
- А звідки ти знаєш?
Ну.
Наприклад тому, що якщо в повороті відпустити кермо, воно не хоче нормально повертатися назад.
Тобто я, звичайно, не інженер Volvo.
Але коли після ремонту кермо починає поводитись гірше, ніж до ремонту, в мене виникають певні теорії.
Але є нюанс.
ГАРАНТІЯ БІЛЬШЕ НЕ ДІЄ.
Неважливо, що машина практично не мала пробігу після ремонту рейки.
Неважливо, що сама робота коштувала 7500 грн.
Неважливо, що після цього машина 8 місяців стояла на підйомнику і фізично не могла активно експлуатувати цю вашу прекрасно відремонтовану рейку.
Час пройшов.
Все.
Гарантія закінчилась.
Тобто рейка може не їздити.
Машина може не їздити.
А гарантія їде.
І їде, сука, дуже впевнено.
Єдина деталь у цій машині, яка працює безвідмовно - це календар.
Отже, після звичайної мийки маємо інсайти у вигляді порваного ущільнювача, декілька трубок, тріснуте шпакло на крилі, підготовку кузова за всі гроші світу, майбутню плівку ще за одні всі гроші світу, 21 літр бензину на сотню, лямбду, насос ГУР, рейку та гарантію, яка вже поїхала без нас.
Зате машина чиста.
Піпісники довольні.
Я - не дуже.
Але погодьтеся.
Красіва ж.
Наступний етап - міняємо лямбду і дивимось, чи перетворяться 21 л/100 км хоча б у якісь цифри, які можна вимовити вголос без сліз.
Бо поки що B6304FS працює за принципом:
«Все, що ви заливаєте в бак, буде використано проти вас».
У мене в бак залазить, при нинішніх цінах десь 6000 грн приблизно, 70 літрів 92-го з укрнафти. Старовірний М104 може на ньому гарно працювати, та.
Правда, при основному пробігу по трасі витрата 10-11 в основному, якщо не їхати 200, а по місту від 15, але це все рівно відчувається трохи боляче, через більші пробіги. Я таки катаю, не стою )
Треба газ. Буду ставити цієї зими.
Ну і тойво. У власника олдтаймера має бути дуже стійка психіка. Тут або здаватись і купувати нову шкоду, або якісь таблеточки "автозепаму" поприймати ))
Щиро хочу найти людину або вже самостійно обробити підфарбувати рижикі
Ну або вийде інстаграм-картинка, для фотографій з 5 метрів ))
Нажаль, така правда