Після останнього апгрейду все було добре. Навіть не просто добре, а в рази краще, ніж до всіх попередніх переробок. З'явився бас, з'явився панч, музика нарешті почала приносити задоволення. Але, як відомо, немає межі досконалості. Особливо коли знаєш, що ще можна покращити
Залишилося кілька моментів, які ніяк не давали мені спокою.
Перший - нестача потужності. На помірній гучності все звучало чудово, але варто було додати гучності, як голова переставала справлятися і починала безжально обрізати низькі частоти. Бас і панч були, але лише до певного рівня гучності.
Другий - схема підключення мідбасів. Фактично вони висіли на передніх каналах головного пристрою: плюс на правому, мінус на лівому. Саме це створювало додаткове навантаження, і штатному підсилювачу просто не вистачало можливостей, щоб повністю розкрити потенціал нових динаміків.
План модернізації визрівав уже давно. Причому цього разу хотілося обійтися мінімальними втручаннями, без повного перебирання аудіосистеми.
Ідея була досить простою: зняти навантаження з передніх каналів, але залишити їх джерелом аудіосигналу. Для цього потрібно було перетворити високорівневий сигнал із виходів магнітоли на низькорівневий і подати його на окремий невеликий підсилювач для мідбасів.
Таким чином головний пристрій більше не мав безпосередньо живити ці динаміки, а лише передавати сигнал. Усю силову роботу брав на себе окремий підсилювач.
Підсилювач? Зробимо самі!
Купувати готовий підсилювач було б надто просто, дорого. Тим паче, що вже давно лежали три замовлені для експериментів модулі на базі TPA3116D2.
Свого часу перевіряли їх осцилографом, і результати виявилися досить пристойними.
Щоправда, використати плату в початковому вигляді не вийшло. Довелося трохи переробити схему: прибрати зайві компоненти, додати те, чого бракувало, і адаптувати все під конкретне завдання.
У результаті вийшло своєрідне рішення "два в одному": одна плата одночасно забезпечувала узгодження рівнів сигналу, розвантажувала виходи головного пристрою та підсилювала звук для мідбасів.
Окремою пригодою став запуск TPA3116D2 у монорежимі. Згідно з даташитом, зробити це вдалося досить незвичним способом. Але головне, що схема запрацювала саме так, як було потрібно.
У ногах пасажира, під кришкою, є місце для штатного підсилювача Burmester або інших блоків, зокрема керування вихлопом чи імітації його звуку. Там же є + , купа зручних точок маси та роз'єм, від якого проводка розходиться до мідбасів. Ну просто казка!
Дуже доречно раніше замовив на AliExpress кабель для підключення двох мідбасів. Щоправда, китайці вирішили, що паралельне з'єднання краще за послідовне. Ну, їм мабуть видніше. Зате всі роз'єми підійшли ідеально! Трохи переробок, і маємо Plug & Play без розрізання штатної проводки. Навіть Mercedes не постраждав.
На радощах забули встановити конденсатори на вході живлення підсилювача. Бас був, причому доволі глибокий, але без того самого панчу. Чогось явно бракувало.
Додали близько 10 000 мкФ, і ось тут почалося найцікавіше!
Панч повернувся, бас почав забиратися ще нижче, ніж раніше, а найбільше вразили його об'єм і щільність. Звук став настільки насиченим, що результат перевершив очікування.
А ще на підсилювачі є власний регулятор рівня, тож можна на свій смак налаштувати, наскільки голосно гратимуть мідбаси відносно решти акустики. А після цього, як і раніше, зручно регулювати бас штатними налаштуваннями головного пристрою.
Вже кілька днів їжджу й усміхаюся. Якщо раніше хотілося частіше слухати музику, то тепер хочеться частіше їздити машиною!
Коли від басу почало тремтіти дзеркало заднього виду ( не тому що слабе), а вібрації ще якийсь час відчувалися в грудях і вухах, зрозумів: мабуть, досить.
До топового автозвуку авжеж далеко, але це вже точно не середньостатистична штатна акустика. Звук чистий, об'ємний, приємний, а головне, тепер система чудово справляється навіть із важкою музикою.
Далі хіба що перехід на оптичний вихід, цифровий процесор і повна переробка всієї системи. Але от цього мені вже зовсім не хочеться. Тож дуже сподіваюся, що це справді фінал!
Але мо таки процесор і оце от все? ))