15 minutes job car-play in glovebox out

Як 15-minute job по встановленню дрібнички у вигляді стопера-направляйки перетворилася на встановлення CarPlay, розпил салону та пайку glovebox-а.

Тобто, звичайний вечір власника старої Volvo.

Треба було просто впихнути оцю направляйку. Просто... 

Одна маленька пластикова хуйня.

15 хвилин роботи.

Максимум.

How it started.

Ще засвітло, зверніть увагу.

How it's going...

How it ended.

fuuuuuuuuuck

Штош.

Деякі тріщини на бардачку були ще до мене.

Деякі зʼявилися після мене.

Можливо, більшість.

І оце я ненавиджу в ремонті найбільше: коли ти сам щось «ремонтував», а потім зламав або це, або щось поруч.

Не тому, що шкода.

А тому що тепер винного знайти дуже легко.

А мені категорично не подобається звинувачувати самого себе. Людина я все-таки хороша. Навіщо псувати статистику?

Віддав бардачок на пайку.

А поки отой бардачок ще не повернувся напаяним… попаяним… запаяним…

Я вже не знаю, як правильно називається процес реанімації пластику, який пережив мене.

Виявляється, можна їздити й так.

Чути деякі нові звуки.

А старі, давно знайомі звуки стали значно впевненішими в собі.

Наче після демонтажу бардачка салон нарешті перестав соромитися.

І тут я зрозумів одну дуже важливу річ.

Без бардачка відкривається єбейший зручний доступ до дводінової фішки магнітоли.

Тому все логічно.

Треба замінити медіа та поставити CarPlay.

Бо саме так працює ремонт старої машини:

Зняв бардачок > побачив проводку > купив магнітолу.

Окей.

Ну, з Богом.

Ну як «окей»…

Іконки є.

Купуємо найдешевшу дводінову магнітолу з CarPlay від Cyclone за 2600 грн.

Чому найдешевшу?

Бо це тимчасовий варіант.

А, як усім відомо, немає нічого більш постійного, ніж тимчасова хуйня, встановлена «поки що».

Я все ж хочу поставити сюди оригінальну допрацьовану магнітолу, але досі такої не знайшов.

Тож поки буде китайський дипломатичний корпус у шведській адміністрації.

Розбираємо салон.

У процесі складаємо розуміння, що певні частини торпеди, внутрянка, сам бардачок і центральна консоль взагалі невідомо з якої машини.

Чи 940.

Чи якоїсь 7-ї серії.

Чи з квартири людини, яка дуже любила Volvo.

Чітко видно, що деякі зазори тут уже колись створювалися напільником.

Хто я такий, щоб порушувати традицію?

Розчехляю свій набір.

Насправді я не думав, що докачусь до рівня «та я тут чуть-чуть допілю напільнічком».

Але буквально...

Ось мої піздючки-напільнічкі.

І в цей момент я остаточно став тим самим попереднім власником, якого зазвичай проклинають у коментарях під ремонтом.

Міряємо магнітолку.

Складаємо розуміння, що в деяких місцях у нас є зайвий матеріал.

І от словосполучення «зайвий матеріал» в контексті торпеди автомобіля завжди означає, що зараз станеться щось погане.

Беремо ножовку.

Робимо поступальні рухи рукою.

Відпилюємо «зайве».

Лапки, дверні карти, естети та реставратори можуть відвернутися від екрана.

Дурка капітальна.

Але я просто вимушений це робити саме так.

Принаймні так я собі пояснював ситуацію, поки стояв серед ночі з ножовкою та шведським пластиком 35-річної давності Volvo.

Наче рівно.

Але головне - щоб стало.

Та воно стало.

Двосторонній скотч.

Побиті й подряпані руки.

Сотня матюків.

Кілька важких вздохів людини, яка вже зрозуміла, що назад дороги немає.

І маємо результат.

Не ідеал.

Бо магнітола не оригінальна.

Але clean look мені ок.

І найголовніше - CarPlay є.

Тобто тепер я можу слухати музику у високій якості, поки десь праворуч салон видає звуки пластикової агонії.

А ось і повернувся з попайки бардачок.

Тріщини запаяли.

Тепер стінки - одне ціле.

Короче, став міцним.

Майже як наші стосунки після сімейного психолога.

Встановлюємо. 

Прикрутив. Все рівнесенько. Ідеально. Проблема в тому, що воно більше не відкривається.

Встановлюємо.

Прикрутив.

Все рівнесенько.

Красиво.

Майже ідеально.

Єдина невелика проблема:

бардачок більше не відкривається.

Тобто він тепер міцний.

Красивий.

Запаяний.

Прикручений.

І повністю виконав свою еволюцію з бардачка в декоративну панель.

Викручуємо оцю планку жорсткості знизу.

Хоп-хей.

Тепер всьо ок.

Відкривається.

Чому?

Я хз.

Дійсно.

Провів багато часу, досліджуючи це питання.

Крутив.

Міряв.

Дивився.

Ставив.

Знімав.

Дивився ще раз.

На жаль, відповідь наука поки що не дала.

Можливо, Volvo сама вирішує, які функції автомобіля сьогодні доступні власнику.

Але поки я весь цей бардачок крутив туди-сюди - пішли нові тріщини там, де їх раніше не було.

Тобто пайка пройшла успішно.

Настільки успішно, що тепер можна паяти ще.

Сервісна модель типу subscription.

Як я й казав:

до чого в цій машині не доторкнешся - треба щось робити.

Хочеш поставити направляйку - знімаєш бардачок.

Зняв бардачок - ставиш CarPlay.

Ставиш CarPlay - пиляєш торпеду.

Запаяв бардачок - бардачок не відкривається.

Зробив, щоб відкривався - зʼявилися нові тріщини.

Це не автомобіль.

Це процедурно-генерований survival horror.

Так і живемо.

Дякую за досвід.

Більше не треба.

До наступної 15-minute job.