Підготовка до стенду / Останні доопрацювання

Отже, стенд заміру потужності!!!!

Цей сезон я присвятив саме цій події. Ну, не так, мабуть, — дуже голосно сказав.

 Я намагався свій двигун змусити їхати так, щоб на стенді було не соромно за всю сім’ю маленьких дизельних двигунів!!!

Тепер трохи подробиць.

Якщо ти читаєш цей пост, то краще ознайомитися зі шляхом усіх перевтілень і з тим, яким чином я намагаюся щось побудувати з того двигуна.

 І так, це авто на кожен день.

Останній пост був про силікон і патрубки,

але це вже після відвідування місця, де я, врешті, маю виконати заміри.

Із цього місця — більш розгорнута інформація!!

Отже, після маслоуловлювача я знову замислився над замірами. Завжди цікаво, що ти зробив, особливо коли робота втілюється в якісь цифри.

Знайшов у соцмережах місце, де планую виконати заміри. Пару хвилин — і я вже записався для попередньої консультації та подальшого заміру.

В день Х приїхав на консультацію, пояснив, що я зробив, що хочу отримати і що хочу ще доопрацювати!!!

Так саме доопрацювати, бо розумів, що все, що зроблено, — це ще не фініш і деякі дрібниці все-таки треба зробити.

Мені призначили день і сказали, що замір буде цілий день і паралельно будемо знімати логіку для подальшого донастроювання. Бо такі зміни на Stage 1, на мою думку, будуть працювати некоректно.

Це більше про строк:

Підняти тиск наддуву, зробити більшу кількість впорскування — це все круто.

Але коли я стільки всього переробив, то тут треба більш точне налаштування.

Сама розмова була наступного характеру:

Я пояснив, що в перший рік я привів авто в повний робочий стан: форсунки — стенд, ремонт ТНВД, датчики, ремені, зчеплення.

Наступного року я вирішив зробити Stage 1, потім труба гібрид, потім відновлення труби і будова іншої, потім легкий тюнінг впууску і більший інтеркулер, потім вирізав сажу і програмно екологію.

Майстер сказав: «Приганяй і будемо міряти», далі будемо думати!!!

І ось тут новий етап доопрацювань.

Вже по дорозі на стенд я спіймав себе на думці, що турбіна все-таки впирається і не так роздувається, що їй тяжко виходити на спул. Плюс до того кидає мастило з клапана вентиляції картерних газів. І від дня запису до моменту поїздки на стенд я вже встановив маслоуловлювач.

Коротше, розмова з майстром привела мене до того, що я відмовився від заміру, поки не дороблю пару речей, а саме:

• Треба вирізати кат — краще купити даунпайп.

• Треба почистити впускний колектор, який від екології дуже заростає сажею. Це на власні очі побачив, коли міняв патрубки в попередньому журналі.

• Замінити гідравлічну подушку двигуна, бо вже з’явилася вібрація на кузові.

Отже, думка: різати кат по заводській трубі чи даунпайп — що краще?

Деякі джерела казали, що просто все вирізати та залишити порожній об’єм від сажі може бути негативним результатом. А саме — пропаде підпір. І це та сама історія, як неправильно підібрати інтеркулер: двигуну треба спочатку заповнити порожній об’єм і вже потім утворити інерцію на виштовхування газів.

Коротше, ще той квест у розрахунках.

Я хотів щось схоже на стронгер, щоб було утворене завихрювання і гази інертно покидали випуск, можливо, утворюючи невелику інертну силу за принципом розрідження в карбюраторі — коли на великих обертах це додатково висмоктує вихлопні гази з турбіни.

Але також ніхто так не робить — ні фізично, ні в розрахунках.

Тільки нержавійка.

Що ж, нержавійка так і бути. У Львові це дуже нескромна ціна як для мого авто — 500–700 євро. Я багато передзвонив, і це без спортивного каталізатора та термоізоляції.

Отже, соцмережі в поміч. І не дарма: у місті Дніпро дівчина на ім’я Валерія може надати послуги з виготовлення даного виробу в 2 рази дешевше.

Компетентність дівчини відзначилася одразу, коли на сайті в неї я побачив пайп на Volvo C30 та ще й для 1.6 дизель. Але обізнаність Валерії дала про себе знати — вона мені на прикладі однієї руки пояснила, що то не той виріб, але за ті самі гроші вони виготовлять під мене інший.

Треба лише VIN-код, а краще сам шматок труби від труби.

І тут мені в поміч моє улюблене СТО по Volvo. Я пояснив, що мені треба і з якого двигуна,

— і шматок труби в мене в багажнику, пару уточнюючих замірів

Бігом на пошту — і посилка погнала на Дніпро.

Пару уточнень по розмірах, узгодження по датчиках і тиждень очікування

— даунпайп уже в мене в руках.

Попередньо домовився, щоб мені приготували все під чистку впускного колектора і замовили подушку двигуна.

Результат: ввечері лишив авто, щоб зранку все це можна було зняти, поки воно холодне, та й роботи там було немало — особливо з впуском.

Навіщо я то все роблю?

Отже, пайп, зрозуміло, буде відводити, як це можливо, рівно і безперешкодно вихлопні гази від турбіни.

Впуск із часом забивається сажею в суміші з мастилом від двигуна через турбіну і нормальними віковими відкладеннями у впускному колекторі, чим звужує прохідність повітря. Це негативно відгукується на динаміці авто й утворенні паливної суміші.

Вечір. Я забираю авто після доопрацювань. Я в очікуванні, на сервісі також на мої доопрацювання дивляться як на велике лего. Можливо, тому йдуть назустріч у моїх нестандартних зверненнях і часто пускають поза чергою!!!!

Нова подушка ще не всілася, тому трохи вібрації ще йде по кузову, але!!!!

Пам’ятаєте всі мої емоції після кожного переробленого вузла? Так от, це все було маячня.

Вирізати сажу і лишити кат — дурна була робота. Всі, хто хоче результат, мають одразу різати і сажу, і кат. По-іншому ніяк. Ваша рідна екологія не буде працювати під ваш тюнінг — хіба ставити спорткат без сажі. І це +200 євро до пайпа.

Я авто не впізнав.

Відчуття таке, наче турбіна не роздувається зараз через те, що нема підпору в каталізаторі. Відчуття, що турбіна дує просто без труби, в атмосферу просто. Той підпір, який я відчував на педалі газу при натисканні, просто зник.

Я навіть не одразу крутив двигун до 2000 обертів: по-перше, щоб усе вигоріло, по-друге, якось незвично і була невпевненість у тому, що щось не зламалося.

Даунпайп дав легенький звук прямотоку і трохи підкинув басів на вихлопі.

Я спеціально вимив авто, щоб побачити, наскільки буде чорніти бампер ззаду після вирізання екології. Наживо він чистий, хоча це ще до налаштувань на стенді.

Отже, всі розуміють, що потужність — це кількість впорскування дизельного палива і кількість повітря в циліндрі.

Отже, пару днів я під великим позитивним впливом.

Розумію, скільки я викинув дарма грошей, не маючи того досвіду і результату, який з’явився. Але це не крапка, а лише кома.

Тож тепер я чекаю вже налаштування на стенді і, можливо, заміни турбіни з більшим компресорним колесом у 49 міліметрів.

Тут ще будуть досліди і, можливо, результати в цифрах і на стенді.

Чекайте наступних подій мого маленького дизелька!

Реклама

Ремонтуємо Li-ion акумулятори — нова послуга в автосервісі Master Service Electro