#14. Перший трек день. Kinnekulle Ring.

Нарешті.

Трапилось саме те, для чого цей автомобіль було, власне кажучи, куплено. 

Першочерговий план був відвідати знову автодром Gelleråsen, щоб порівняти час Ауді з часом моєї Вольво в40, але так трапилося, що трек-день вони зробили не в суботу, а в п'ятницю, а помітив я цей дивний факт вже тоді, коли на роботі відпрошуватися було запізно. Але швидкий пошук Гуглом видав непогану інфу - саме в суботу інший організатор проводив трек-день на автодромі Kinnekulle, що всього за 150 км від мене. Оскільки я цей автодром вже відвідував глядачем, я швидко перестроїв плани і вирішив поїхати саме туди.

Незважаючи на візуальну простоту - автодром має доволі складну конфігурацію треку, що зумовлена сліпими поворотами і перепадами висоти, через які знаходячись на вході в поворот ти не бачиш його виходу, і тим паче - ти не бачиш наступний поворот у цій зв'язці. 

Та, порівнянно з Gelleråsen Arena, він все ж менш "закручений" і менш технічний. Окрім того - більш "ходовий" і просто швидший. 

Автомобілі у мене в класі не були простими - Супра, нова Ауді S3, дуже свіжий Civic Type R, Sierra Cosworth, каркашений гольф мк1, періодично до нас падали кіт-кари та якийсь мегаоверкастомний порш 924 з Вольво мотором, вже не трансаксель на неймовірній аеродинамічні і турбіні розміром з мою голову. Плюс ще епізодично якісь автомобілі перекидали між класами, на кшталт каркашеного Volvo s40. 

Погода заслуговувала особливого абзацу. З самого початку прогноз погоди обіцяв дощ на весь день, що для мене було дуже негативним чинником, тому я взагалі вагався їхати саме сюди, чи спробувати почекати іншого трек дня. Але погода в Скандинавії то така мінлива штука, що, по факту, перші три сесії я їхав по сухому асфальту, а той дощ що таки регулярно моросив - моментально був висушений пронизливим вітруганом, який здував з ніг. 

Нажаль організатори не організували фотографів, тому гарних фоточок не завезли. В бортовому відео теж не супер багато видно. 

Взагалі трек день пішов на користь - я познайомився ближче з машиною, зрозумів чого власне мені не вистачає, поставив собі свій орієнтовний час, на який далі можна буде орієнтуватися, і, взагалі - просто виїхав, що автоматично перевело машину зі статусу "я її готую" в статус "я на ній їжджу". 

Старенький Нексен скользив навіть по сухому асфальту, Супра в поворотах регулярно маячила перед носом, і хоч на стартовій прямій вона бадьоро від мене звалювала - після перших поворотів я її доганяв і далі вся різниця в потужності швидко з'їдалася. Хоча їхав я на передньому приводі бо муфту Халдекс ніхто так і не відремонтував. 

Доводилося інколи пригальмовувати і відпускати її на пів кола вперед, бо коли пішов дощ вона стала ще повільніше, і я боявся що її закрутить як і того Гольфа, якого в повороті закрутило прямо переді мною. 

Власне машин було достатньо небагато для такого треку, і часто вдавалось проїхати два-три кола підряд, не пропускаючи нікого і нікого не обганяючи. 

Останню сесію їхало всього три машини, але чотири години сну зробило свою справу - голова розболілась, концентрація впала. 

Всього було 6 сесій по 20 хвилин, але інколи хтось злітав з траси і технічка їхала їх доставати, тому нас зганяли з траси червоними прапорами, тому виходило менше. 

До речі, організатори (TrackLife) пригостили обідом. Хоч минулого разу на Gelleråsen нас накормили в кафе прямо на території автодрому - навіть така шведська їжа на холодному вітрі була за щастя. Колонка з 98м бензином теж була прямо на території. З ціною як на звичайних заправках. Це було досить зручно - не довелося нікуда їхати чи везти у багажнику каністру палива. 

І декілька фото інших авто, що їздили разом з нами, в моєму та інших класах. 

Після покатух - 150 км і пару банок енергетиків, бо очі зливалися і спати хотілось неймовірно сильно. 

Фото "на базі". Пробіг за день склав трохи більше 400 км. 

Тепер - готуватися далі. Можливо це був перший і останній виїзд цього року. 

Всім удачі, ще побачимось!

Реклама

Ремонтуємо Li-ion акумулятори — нова послуга в автосервісі Master Service Electro