В процесі ремонту двигуна, я розумів, що вішати таку кількість нових деталей на стару криву раму я не маю жодного бажання.
Пошук нової рами на яву з живими документами виявився тим ще квестом. На це пішло більше року. Я був вкрай шокований, побачивши середній ринок на ці мотоцикли у випадку, коли вони мають бездоганні папери. Іншим шоком стало те, що попри величезну кількість цієї техніки, котра в народі переходила з рук в руки за пляшку оковитої, рам та мотоциклів з нормальними паперами дуже мало.
Знайшовши раму, яка мене задовільнила б у цій площині, я зрештою зміг доставити її в Київ. Життя в мотоцикла було нелегке і дірки від електродів говорять самі за себе.
На щастя, раму вдалось доволі легко полікувати, відновивши геометрію підрамника хвоста та кріплень центральної підніжки.
Але нова рама мала інший колір, вказаний у документах. Я мав підготувати і помалярити мот, щоб зібравши все докупи, перереєструвати все це на себе і мати охайні папери.
Довелось добряче попрацювати, але підхід "очі бояться, а руки роблять" таки себе виправдовує.
Старий шолом теж хотілось оформити в унісон з мотоциклом. Важко сказати, що результат ідеальний, але шагрень не сильно відрізняється від фабричного лако-фарбового покриття на середній моделі від LS2.