З самого дитинства я любив вінтажні мотоцикли з дизайном, де переважали прямі лінії (старі Laverda, Honda, Suzuki, Yamaha, Kawasaki і тд). Нажаль, в наших широтах подібна техніка в нормальному стані припинила своє існування задовго до того, як я спромігся купити свій перший мотоцикл. Я довго думав, чим заповнити цю незаповнену нішу у своїй авто-мото історії. З малих років я дивився на більш пізні моделі з лінійки Jawa, і саме 638 модель приковувала до себе мою увагу. Почалась пандемія, часи були складні, і мені потрібен був більш-менш повнорозмірний мотоцикл з нормальними документами. Друзі випадково розповіли, що один з їх клієнтів має яву, і можливо буде її продавати. "Придбаю, покатаюсь сезон, закрию гештальт, відкладу ще і візьму CBR600 F2 або F3" - подумав я.
На момент покупки зі світлових приборів нетонована була хіба фара. Я зовсім не уявляю, як інші водії мали здогадуватись про те, що на цьому мотоциклі хтось гальмує чи збирається повернути кудись. Я змінив стомлений плафон заднього ліхтаря та всі покажчики поворотів на прямокутні (це те, що на мою думку корнструктори Яви мали зробити давно, але відмовились від цих кроків на користь уніфікації та незмінності виробничих ліній). Налаштувавши карбюратор та прибравши мінімальні недоліки, я почав їздити на Яві буквально кожен день. Певний час мене наздоганяли думки про якийсь тюнінг у вигляді допрацювання гальм, резонансний вихлоп, пелюстковий клапан і тд. Але ознайомившись ближче з конструкцією двигнуа, я зрозумів, що він абсолютно не про це. Важкий, дуже дефорсований, але відносно витривалий у порівнянні з нікасильовими ЦПГ для змагань у випадку використання як повсякденний транспорт.
Я з несамовитим кайфом катався і в теплу, і в холодну пору року.
Апогеєм пригод Яви стали епізодичні виїзди на автодром "Феофанія". У мого друга був джиксер і ми залюбки виїздили трохи повкатуватись. Погляд людей на тіпа в цільному мотокомбінезоні, котрий сидить на Яві - безцінно, для решти є MasterCard.
На початку лютого 2022 року я повернувся в гараж до Яви, котра там стояла місяці півтора. Мабли бути відносно теплі (вище нуля) вихідні, і мені дуже кортіло виїхати. Чомусь зникла іскра в одному з циліндрів, і я мав рішучий намір її повернути до кінця того дня. Якась така чуйка була. Буквально через добу почалось повномасштабне вторгнення. Мотоцикл, що був на ходу, дав мені змогу зробити дуже багато корисних для своєї родини речей попри хаос і суцільні затори. Але в один прекрасний момент в мене на декілька секунд на повному ходу заклинило колесо, що ледь не змусило мене фірмово запакуватись прямо під біленький BMW X-6 прямо посеред дороги. Я розумів, що щось трапилось з коробкою. Маючи поломку, я проїхав в той день ще кілометрів з 30, лишивши мотоцикл в гаражі у друга.
Повернувся до Яви я вже влітку того ж року, плануючи ремонт. Демонтаж двигуна виявив руйнування глухого підшипника на одному з валів коробки передач. Паралельно з цим я побачив ступінь деформації рами від ДТП, у яких бували минулі власники. В результаті викривлення труб мотор стояв трохи під кутом, що могло бути причною прередчасного виходу коробки з ладу через нерівномірний розподіл навантажень.
Враховуючи те, скільки радості мені мотоцикл приніс за час експлуатації та те, як він мене виручив в перший день повномасштабного вторгнення, я пообіцяв йому повний ребілд. Далі буде...