3см Adaptex проставки + R17'' Dotz + 960та

В попередньому дописі мова йшла про колеса Dotz про проставки з кабріка та ЦО на проставці яка не налізла на ступицю 960-ї

Після того, як я забрав машину від некроманта, в першу чергу треба було поїхати зробити розвал-сходження.

Ну, бо буквально кожна деталь підвіски знімалася, реставрувалася, перебиралася, проклиналася та ставилася назад.

Тому я, звісно ж, поїхав приміряти колеса.

Пріоритети.

Колеса одразу не влізли, бо ET на дисках не дозволяв їм нормально сісти.

Ну, думаю, треба брати 30 мм.

Не 15.
Не 20.
Одразу 30.

Бо якщо вже приймати сумнівні рішення - то бажано такі, щоб їх було видно здалеку.

Такі й замовив.

За тиждень отримав.

Жирнючі.

Важкенькі.

Найбільші проставки, які я особисто ставив.
Найдорожчі, які я купував.

А проставки, до речі, у мене були майже на кожній машині. Тож певний досвід у добровільному ускладненні власного життя вже є.

Завантажив колеса.

І тут окремий факт: усі чотири диски майже залізли в багажник 960-ї.

Запам'ятайте цей момент.

Пізніше стане зрозуміло, навіщо я взагалі акцентував на цьому увагу.

Поїхав ставити.

Але ж не можна просто так взяти, приїхати й поставити ці кляті диски.

Це ж Volvo 960.

Тут будь-яка операція, що складається з одного пункту, автоматично генерує ще три побічні квести.

Сам диск підходить.

Але пластикові центрувальні кільця не влазять між диском та проставкою.

А магазин у неділю, звісно ж, не працює.

Ну бо а навіщо йому працювати саме тоді, коли він мені потрібен?

Окей

Їдемо на авторинок на Vianor, бо там магазин точно відкритий.

Купуємо центрувальні кільця.

Повертаємося.

І нарешті ставимо все.

Ставимо диски лише для того, щоб дізнатися, що старі гайки вже настільки «погризені», що нормально ними притиснути колесо — це приблизно як довірити стоматологію бобру.

Буде люфт.

Буде коцатися фарба на дисках.

Буде погано.

Купуємо ще 20 гайок.

Звісно.

А ось, власне, і самі проставочки.

Єбєйщі.

Гравірування.

GETMAN.

Все як у дорослих.

А диск?

Ну кайф.

В першу чергу спробував покрутити кермо від упору до упору, щоб пересвідчитися, що нічого ніде не тре й не впирається.

Бо 30 мм - це вже не та проставка, яку можна сором'язливо приховувати від батьків.

Плюс саме колесо ширше за те, що стояло до цього.

Як бачите, до переднього бампера залишається зовсім небагато.

Але тут я бачу кілька шляхів розвитку подій:

або воно саме собі притреться;

або я трохи допоможу бамперу схуднути;

або, в крайньому разі, перейду на 215-ту гуму.

Коротше, проблеми поки що немає.

Є потенційний майбутній контент.

Аби були б на то гроші)

Бо десь у процесі встановлення раптом з'ясувалося, що в нас є три "правильних" колеса.

І одне - "неправильне".

Три, блядь, з чотирьох.

Це навіть не комплект коліс. Це тест на уважність, який я успішно провалив.

І тут саме час повернутися до моменту, де я казав, що ми завантажили всі колеса в 960-ту.

Вони були в пакетах.

Ми їх просто взяли, завантажили в машину і поїхали.

Не подивилися, яке саме колесо беремо.

Бо навіщо перевіряти чотири однакові пакети з колесами?

Що взагалі може піти не так?

Як виявилося - конкретно одне колесо.

Правильне в цей момент спокійно лежало в гаражі.

А я стояв на шиномонтажі з трьома Dotz і одним самозванцем.

І дуже не хотілося знову пхати 960-ту через весь район в гараж, потім назад, бо на той момент вона й так уже побачила за день більше пригод, ніж планувалося на весь вересень.

Тому почав продзвонювати всіх знайомих, хто живе десь поруч.

Задача звучала максимально нормально:

«Ти зараз вільний? Можеш завезти мене в гараж за одним колесом?»

Контекст краще було не пояснювати.

Бо фраза «я взяв не те колесо із села, але зрозумів це тільки після того, як привіз його на шиномонтаж» уже звучить як початок історії, після якої хтось ночує у відділку.

Врешті додзвонився.

Мене забрали.

Їдемо в гараж.

Я заходжу.

Дивлюся на колесо.

І розумію прекрасно.

Це теж не те колесо.

Тобто неправильне колесо я не просто привіз із собою на шиномонтаж.

Я до цього ще й привіз неправильне колесо із села в гараж.

Десь у цей момент стало зрозуміло, що питання встановлення дисків перетворилося на логістичну операцію НАТО, тільки НАТО хоча б знає, де в них лежать колеса.

Правильне колесо залишилося в селі.

І отут уже варіантів особливо не було.

Тому в той самий момент я розвернувся і поїхав у село.

За одним.

Сука.

Колесом.

Тобто, маршрут «шиномонтаж - гараж - шиномонтаж» раптово перетворився на «шиномонтаж - гараж - село - назад».

Все заради того, щоб поставити чотири диски на машину.

Нагадую: початковий план на день був просто зробити розвал-сходження)))
Але все поставили) 
Все чотко.

Фітмент позаду тут, дай Боже кожному.

Та й попереду прямо по канону.

Ось загальний view.

І тут зі мною взагалі сталося щось дивне.

Я вперше в житті хочу більше хрому.

Тому тепер буду читати, чим нормально відновлювати блиск старих хромованих деталей.

Хоча одну народну технологію я вже бачив на власні очі:

Тканина + паста для очищення рук.

І якимось дивом ця комбінація доволі швидко й непогано повертає хрому блиск.

Технології майбутнього.

І ось такий тепер лук.

Я вважаю, що це розйоб.

Колеса кардинально змінили вигляд машини. Це просто інша машина.

Вона нарешті перестала виглядати як Volvo, яку дідусь поставив біля аптеки, й пішов міряти тиск.

Тепер це Volvo, на якій той самий дідусь, схоже, продає кокаїн.

І це саме той результат, якого я хотів.

Не знаю, чи справді Генрі Форд казав щось там про те, що 80% вигляду автомобіля - це колеса, чи це чергова автомобільна цитата, яку інтернет приписав першій історичній людині з машиною.

Але суть правильна.

Колеса вирішують пиздець як багато.

І мені зараз усе дуже подобається.

Настільки, що я навіть готовий на деякий час забути, скільки всього ще в цій машині потребує грошей, часу, уваги та некромантії.

Схожі записи

Реклама

Індивідуальний Stage 1 із гарантією результату за фіксованою ціною до 15.09.26