Ще взимку у Крузера зʼявилися неприємні симптоми: штовхання під час навантаження двигуна на холодну та час від часу вібрації на ХХ. З приходом літа це відбувалося нечасто, до того ж я підлаштувався під ці баги, компенсуючи їх більш прискіпливою роботою зчепленням та уникненням різких (але звісно не швидких) стартів. Ба більше були значно важливіші справи на кшталт хромованого декору, фейкового колеса, тощо.
Однак останніми тижнями ми їздили на зустрічі амкаров, і Бабцею керувала моя дружина, яка штучно приховувати від себе недоліки автівки, контролюючи кожен міліметр руху лівої ноги, не буде. А тим більше від мене:
-Чому Бабця так смикається?
-Це від старості, не переймайся, - відмахнувся я, миттєво почавши цим перейматися.
Після пари таких поїздок симптоми посилилися, і штовхання стали перманентними не лише під час старту, але й на скиданні газу. Виїжджаючи зранку на підйом біля будинку, пару днів тому я відчув, що двигун зараз випаде через решітку. Отже попри все естетичне задоволення від приємного, прийшов час і про корисне подбати.
Адже для мене стало очевидним, що принаймні одна з опор двигуна вже остаточно покинула чат.
На роботі саме в ці дні було пекло із демонтажем коробки та роздатки на старому Grand Cherokee, заміною підрамника на MX-5 ND та купою нших дрібних задач:
Втім, між цими процедурами я встиг підняти Бабцю і не без задоволення зʼясувати, що інтуїція мене не підвела, і проблема таки в опорі.
На превелике щастя, саме в правій нижній. Адже заміна верхньої в PT - це такий треш, що Jeep та Mazda здадуться жартом.
На жаль, в наявності крім китайського нонейму та польського Tedgum ані в Польщі, ані в Україні нічого не було, тож замовив Tedgum, і сьогодні, склавши Мазду до купи, замінив і повздовжню опору в Крайслері.
Робити там нема що. Скидаєш пластиковий бризковик (4 саморізи 10мм та дві кліпси), в свою чергу сама штанга тримається на двох болтах 18мм. Вони на щастя відкрутилися без проблем.
Єдине що, на задньому болті тримається також опора підрамника, і ось її верхній болт зламався навпіл під час першої ж спроби його відкрутити. Тож довелося витратити ще хвилин 20 на відпилювання привареноі з іншого боку ланжерону гайки і пошук нового болта з гайкою.
Результат вразив мене настільки, що я одразу пошкодував про те, що не зробив це раніше. Субʼєктивно відчуття педалей газу та зчеплення покращилося настільки, що автівку просто не впізнати. Штовхання та вібрації - ясна річ - теж зникли. Я не маю ілюзій щодо виживання опори Tedgum протягом наступних 227 тисяч км, але сподіваюся, що вона протримається принаймні пару-трійку років. Юропіен Куоліті, як-не-як.
Отже Доджу напевно доведеться ще трохи постояти в паркінгу, позаяк обновку треба обкатати допоки нові приємні враження від Бабці не перетворяться на дефолтні.
Тим часом сама Бабця на брак руху НП скаржиться, адже протягом восьми місяців в моїх руках проїхала вже вісім тисяч км, і цілком позбулася свого колись непоказного іміджу, зокрема виявляється потрапила до ТОП-100 ДТ.
Чи довго це все триватиме? Час покаже.
З іншого боку, з цією автівкою я взагалі не переймаюся брендами. Відверте лайно намагаюся не купувати, але й фетишизмом не страждаю.