Півтора роки і 30 тис км пройшло з моменту, коли я наклеїв на задні пороги захисну плівку. На диво тримається добре і більш стійка до подряпин, ніж ніжна фарба наших авто.
В Ужгороді з парковками складно, доводиться тулитися до сусідніх авто і вилазити (саме вилазити, а не виходити з авто) в шпарину. А ще спортзал і тренер, після чого іноді важко підняти ноги. І от я бачу вже отаку картину в себе на порозі. Ніби й знаю, ніби й стараюсь, але, схоже, то не працює. Тож у відпустку я вкинув трошки інструментів і різних матеріалів, щоби підтягти деякі хвости по авто.
На допомогу приходить все та ж плівка (назвемо її неіснуючим словом карбоній :), бо має текстуру карбону), що куплена була давно. Посилання на лот тут. Брав 10см х 5м.
Ножиці і монетка в 10 грн роблять дива.
Куточки стають закругленими.
Два шматки готові на ліву і праву сторону.
Вологі і сухі серветки, щоби прибрати залишки пилу і бруду. Спеціально нічим не знежирюю, знаю по задніх - прилипне добре, відклеїти можна потім, та й це все так само тимчасово-постійне рішення, поки не придумається щось краще.
Починаю з куточка клеїти.
Але розумію, що ущільнювач заважає, тому відстібаю пластик і знімаю його.
Потрошку забираю знизу плівку і розгладжую наклейку руками, уникаючи пухирців повітря. Рухаюсь від ущільнювача і вниз.
Готово.
Зібрали пластик і ущільнювач на місце
Пасажирська сторона справи краще, але теж є моменти.
Заклеїли і тут. Вийшло симетрично і в очі не кидається, наче там і було.
Чому то було не зробити одразу? А фіг його зна, як завжди, не думалося, що там може бути проблема, та й немає часу. Реально слабке місце в авто, тут або одразу після покупки затягнути в плівку, котра буде так само страждати, або вибирати з численних накладок, чи як я - напівпрозора матова плівка, товщиною півміліметра.